912/2432/13 Про визнання незаконним та скасування розпорядження голови райдержадміністрації, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку - 21.01.2015 Прийняття

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача та відповідачів-1, 3 не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідача-2 Кондратюк В.С. (дов. від 20.01.2014) прокуратури Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 № 000606) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 у справі № 912/2432/13 Господарського суду міста Києва за позовом Прокурора Уляновського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області до 1. Кіровоградської обласної державної адміністрації; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД"; 3. Уляновської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

У грудні 2013 року прокурор Ульяновського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Кіровоградської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" та Ульяновської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 1089-р від 10.12.2008, визнання недійсним договору оренди землі від 26.01.2010, укладеного між Ульянівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ТОВ "Автомотів ЛТД", та зобов'язання ТОВ "Автомотів ЛТД" повернути земельну ділянку площею 1,1783 га державі в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що розпорядження Голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 1089-р від 10.12.2008 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті були порушені норми чинного законодавства України, зокрема, Земельного кодексу України (2768-14) щодо заборони вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб, у зв'язку з чим і укладений на підставі вказаного розпорядження договір оренди землі від 26.01.2010 має бути визнаний недійсним, а отже - і спірна земельна ділянка має бути повернута державі.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 31.12.2013 порушено провадження у справі № 912/2432/13 та призначено її до розгляду на 23.01.2014, після чого відкладено до 13.02.2014.

23.01.2014 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" надійшла заява щодо застосування строків позовної давності.

13.02.2014 ухвалою Господарського суду Кіровоградської області справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 у справі № 912/2432/13 Босий В.П. (колегія суддів: головуючий Босий В.П., судді Ломака В.С., Полякова К.В.) в задоволенні позовних вимог прокурора Ульяновського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що в даному випадку має місце не вилучення (викуп) земельних ділянок в розумінні приписів Земельного кодексу України (2768-14) , а передача земельної ділянки особі в користування (оренду), у зв'язку з чим є підстави вважати, що, приймаючи оспорюване розпорядження, Кіровоградська обласна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) та згідно приписів Земельного кодексу України (2768-14) , а отже немає підстав для визнання незаконним та скасування вказаного розпорядження, так само і для визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язання відповідача повернути орендовану за вказаним договором земельну ділянку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 (колегія суддів: головуючий Куксов В.В., судді Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 у справі № 912/2432/13 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов прокурора Ульяновського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано розпорядження Голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 10.12.2008 № 1089-р "Про надання земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" для розташування комплексу придорожнього сервісу"; визнано недійсним договір оренди землі від 26.01.2010, укладений між Ульянівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ТОВ "Автомотів ЛТД"; зобов'язати ТОВ "Автомотів ЛТД" повернути земельну ділянку площею 1,1783 га, вартістю 579 724 грн., кадастровий номер 3525586000:02:000:7507, розташовану на території Новоселищної сільської ради Ульянівського району Кіровоградської області державі в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що Кіровоградською обласною державною адміністрацією було прийнято розпорядження, а Ульяновською районною державною адміністрацією було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" договір оренди землі всупереч норми статті 150 Земельного кодексу України, за відсутності відповідної постанови Кабінету Міністрів України для вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб, у зв'язку з чим таке розпорядження має бути визнано незаконним та скасовано, договір оренди землі визнано недійсним, а надана в оренду за цим договором земельна ділянка підлягає поверненню.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2014, посилаючись на неповне та неналежне встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та невідповідність висновків суду цим обставинам, що стало підставою порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття судом оскаржуваної постанови, в той час як рішення суду першої інстанції, на думку скаржника, прийнято при повному та належному дослідженні всіх обставин та доказів, які мають значення для справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Крім посилань скаржника на безпідставність задоволення позовних вимог з огляду на недоведеність прокурором наявності порушення законодавства як з боку Кіровоградської обласної державної адміністрації під час винесення спірного розпорядження, так і, тим більш, з боку ТОВ "Автомотів ЛТД" під час укладення з Ульянівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області спірного договору оренди землі, у касаційній скарзі також йде мова про відсутність порушення прав Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, а також його неналежність як позивача у справі. Крім того, скаржник посилається на порушення прокурором строку позовної давності, із заявою про застосування якої представник ТОВ "Автомотів ЛТД" звертався ще під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора Кіровоградської області просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 без змін, а касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" без задоволення як безпідставну та необґрунтовану, наголошуючи на незаконному вилученні спірної земельної ділянки, розташованої на території Новоселищної сільської ради Ульянівського району Кіровоградської області надання земельної ділянки та наданні її ТОВ "Автомотів ЛТД" для розташування комплексу придорожнього сервісу.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" прийнято до провадження та призначеного до розгляду на 14.01.2015.

14.01.2015 ухвалою Вищого господарського суду України продовжено строк розгляду справи № 912/2432/13 за клопотанням представника ТОВ "Автомотів ЛТД" на 15 днів, розгляд касаційної скарги відкладено до 21.01.2015.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 21.01.2015 прокурора та представника скаржника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 1089-р від 10.12.2008 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" для розташування комплексу придорожнього сервісу" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Автомотів ЛТД"; надано товариству в оренду на 49 років земельну ділянку площею 1,178 га пасовищ за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Новоселицької сільської ради Ульяновського району, для розташування комплексу придорожнього сервісу; визначено склад угідь - землі, що використовуються в комерційних цілях, категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, енергетики та іншого призначення.

26.01.2010 між Ульяновською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає на підставі розпорядження Кіровоградської обласної державної адміністрації № 1089-р від 10.12.2008, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку для розташування комплексу придорожнього сервісу, яка знаходитися за адресою: Новоселицька сільська рада Ульяновського району Кіровоградської області.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку прокурора Ульяновського району, який звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, прийняте Кіровоградською обласною державною адміністрацією розпорядження № 1089-р від 10.12.2008 є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з перевищенням органом виконавчої влади повноважень, визначених нормами Земельного кодексу України (2768-14) .

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (254к/96-ВР) .

Згідно положень статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Як встановлено статтею 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження) земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (у відповідній редакції) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин статтею 13 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 17 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) (у відповідній редакції) статтею 1 якого визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади.

У відповідності до приписів статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (у відповідній редакції) на виконання Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (у відповідній редакції) встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, належить, зокрема, вирішення питань щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно приписів статті 15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (у відповідній редакції) в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (у відповідній редакції) встановлено, що місцева державна адміністрація, серед іншого, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно приписів статті 20 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтею 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За приписами статті 116 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що на земельній ділянці площею 1,178 га, яка була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" згідно спірного розпорядження Кіровоградської обласної державної адміністрації № 1089-р від 10.12.2008, розташовані особливо цінні ґрунти - чорнозем типовий малогумусний та чорнозем сильно реградований легкоглинистий, які на підставі статті 150 Земельного кодексу України віднесено до особливо цінних земель та вилучення яких мало здійснюватись виключно Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 9 статті 149 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

За змістом частин 2 та 3 статті 150 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження), а також беручи до уваги встановлені обставини справи та досліджені докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку має місце не вилучення (викуп) земельних ділянок в розумінні приписів Земельного кодексу України (2768-14) , а передача земельної ділянки особі в користування (оренду), що підтверджується, власне, самим оспорюваним розпорядженням Кіровоградської обласної державної адміністрації № 1089-р від 10.12.2008, яким спірну земельну ділянку було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" в оренду на 49 років за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Новоселицької сільської ради Ульяновського району, в той час як прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги приписами законодавства, якими встановлена обов'язкова наявність постанови Кабінету Міністрів України виключно для здійснення вилучення (викупу) земельних ділянок.

Статтею 155 Земельного кодексу встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до статті 152 Цивільного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи оспорюване розпорядження № 1089-р від 10.12.2008 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" для розташування комплексу придорожнього сервісу", Кіровоградська обласна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) та згідно приписів Земельного кодексу України (2768-14) , у зв'язку з чим немає підстав для визнання незаконним та скасування вказаного розпорядження, та, відповідно, для задоволення позовних вимог прокурора Ульяновського району в цій частині як такі, що не були обґрунтовані належним чином всупереч положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, суд апеляційної інстанції, керуючись тими ж самими нормами законодавства (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження), зокрема, статтею 150 Земельного кодексу України, дійшов протилежного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора Ульяновського району, вважаючи, що суд першої інстанції припустився невірного тлумачення вказаних норм та, відповідно, неправильного їх застосування, що призвело, на думку апеляційного суду, до помилкових висновків, які не відповідають встановленим обставинам у даній справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час прийняття спірного розпорядження Кіровоградською обласною державною адміністрацією не було враховано, що на земельній ділянці, наданій Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" для розташування комплексу придорожнього сервісу, розташовані особливо цінні ґрунти.

Так, апеляційним судом встановлено, що на стадії розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, під час розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням земельної ділянки для несільськогосподарських потреб установлено, що на земельній ділянці розташовано чорнозем типовий малогумусний та чорнозем сильнореградований легкоглинистий (шифр 53л), який згідно зі статтею 150 Земельного кодексу України та наказом Держкомзему України від 06.10.2003 № 245 (z0979-03) "Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів" віднесено до категорії особливо цінних.

Вказане підтверджується також картограмою ґрунтів, розробленою Державним підприємством "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Отже, суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що Кіровоградською обласною державною адміністрацією оспорюване розпорядження № 1089-р від 10.12.2008 прийнято за відсутності відповідної постанови Кабінету Міністрів України для вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб, дійшов висновку, що вказане розпорядження суперечить вимогам статті 150 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим воно має бути визнано незаконним та скасовано.

Крім того, прокурором Ульяновського району заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26.01.2010, укладеного між Ульянівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" на підставі оспорюваного розпорядження органу виконавчої влади, а також зобов'язання ТОВ "Автомотів ЛТД" повернути державі в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області спірну земельну ділянку площею 1,1783 га, вартістю 579 724 грн., кадастровий номер 3525586000:02:000:7507, розташовану на території Новоселищної сільської ради Ульянівського району Кіровоградської області.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим, посилаючись на те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 26.01.2010 було укладено на підставі розпорядження Кіровоградської обласної державної адміністрації № 1089-р від 10.12.2008, яке в судовому порядку не скасовано (не визнано недійсним), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору з підстав, зазначених прокурором, а також для зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" повернути спірну земельну ділянку.

Апеляційний суд, в свою чергу, дійшов висновку, що відповідно до приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України договір оренди земельної ділянки від 26.01.2010, укладений між Ульянівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" на підставі оспорюваного розпорядження органу виконавчої влади, має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами статей 387 та 1212 Цивільного кодексу України, які передбачають повернення власнику майна, набутого особою без достатньої правової підстави, приходить до висновку про наявність підстав для повернення спірної земельної ділянки площею 1,1783 га, вартістю 579 724 грн., кадастровий номер 3525586000:02:000:7507, розташованої на території Новоселищної сільської ради Ульянівського району Кіровоградської області, на користь держави саме в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків, вдавшись до різного тлумачення однієї тієї ж норми законодавства при недостатньому дослідженні дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Тобто, суд першої інстанції, дійшовши висновку про безпідставність застосування до спірних правовідносин приписів статті 150 Земельного кодексу України тільки тому, що в даному випадку мало місце не вилучення (викуп) спірної земельної ділянки, розташованої на території Новоселищної сільської ради Ульянівського району Кіровоградської області, а її передача Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД" в користування (оренду) на підставі розпорядження Кіровоградської обласної державної адміністрації № 1089-р від 10.12.2008, разом з тим, не дослідив належним чином - чи була дотримана процедура вилучення спірної земельної ділянки, яка у відповідності до вимог земельного законодавства мала передувати наданню її в оренду та чи була вилучена ця земельна ділянка у передбачений законодавством спосіб, беручи до уваги приналежність спірної земельної ділянки до особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності.

Поряд з цим, апеляційний суд, стверджуючи про порушення Кіровоградською обласною державною адміністрацією приписів статті 150 Земельного кодексу України при винесенні розпорядження № 1089-р від 10.12.2008, керувався здебільшого недостатньо обґрунтованими доводами прокурора Ульяновського району, не приділивши належної уваги аналізу вищезазначеної норми права в контексті дійсних обставин справи, доцільності застосування такої норми в даному випадку та наявності доведеного факту її порушення як при винесенні органом виконавчої влади вказаного розпорядження, так і при укладенні на підставі такого розпорядження договору оренди земельної ділянки від 26.01.2010 між Ульянівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД".

Таким чином, не можна вважати, що судами попередніх інстанцій дотримано вимог, передбачених статтями 43, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи на підставі встановлених обставин справи і доказів, які були предметом дослідження і оцінки судом, та повного і послідовного викладення рішення.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення пунктів 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (v0006600-12) , згідно з якими рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Враховуючи, що в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотів ЛТД", дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, дослідивши, зокрема, наявність чи відсутність порушення у даному випадку приписів статті 150 Земельного кодексу України та у цьому зв'язку - порушення прав та інтересів Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, в особі якого прокурор Ульяновського району власне звернувся до господарського суду, а у випадку встановлення такого порушення - доцільність застосування строків позовної давності, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.