Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Корнілової Ж.О., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову від 05.11.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/25590/13 господарського суду м. Києва за позовом ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" до ОСББ "Молодіжне" про стягнення 172044,82 грн. за участю представників:

позивача: Кабанцева Я.І., дов. від 31.12.14 № 563;

відповідача: Рудюк Є.І., дов. від 04.12.13 б/н;

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 (судді В. Овечкін, Є. Чернов, В. Цвігун) справа направлялася на новий розгляд.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.08.2014 (суддя В. Мельник), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 (судді І. Іоннікова, О. Тищенко, К. Тарасенко) в задоволенні позову про стягнення 172044,82 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014, справу направити на новий розгляд. Вважає, що судами незастосовано приписи ст.ст. 21, 24 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги". Висновки судів про відмову у позові ґрунтуються на обставинах справи, встановлених з порушенням вимог ст. 43 ГПК України.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ОСББ "Молодіжне", в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

28 вересня 2001 р. між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") як постачальником, та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне" як абонентом, було укладено договір № 9732/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати абоненту питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а абонент -оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (z0165-94)

В п.п. 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що кількість поданої води визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Кількість стічних вод згідно п. 3.4 договору, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника.

Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.6 встановлений п'ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до розділу 5 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: у спірний період з 01.08.2009 року по 30.09.2013 року відповідачеві надано послуг з водопостачання та водовідведення за кодом 2-865 на суму 610384,76 грн., тоді як відповідач порушив вищезазначені положення договору в частині своєчасної та належної оплати вартості отриманих послуг, відповідачем сплачено лише 534043,94 грн. (враховуючи перерахунки - 17,04 грн.), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 76323,78 грн.; у спірний період з 01.04.2007 року по 30.09.2013 року відповідачеві надано послуг з водопостачання та водовідведення за кодом 2-50865 (питна вода, використана на потреби гарячого водопостачання) на суму 304577,39 грн., тоді як відповідач порушив вищезазначені положення договору в частині своєчасної та належної оплати вартості отриманих послуг, відповідачем сплачено лише 234170,87 грн. (враховуючи перерахунки - 3,70 грн.), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 70402,82 грн.

На підтвердження факту виконання договору за вказаний період позивачем було надано акти про зняття показників з приладів обліку за спірний період, розшифровки рахунків абонента, маршрутні карти, платіжні вимоги-доручення на оплату послуг з водопостачання, копії яких містяться в матеріалах справи.

В процесі розгляду справи в місцевому господарському суді відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності за період з квітня 2007 року по грудень 2010 року по особовому рахунку 2-50865 та з серпня 2009 по особовому рахунку 2-865, яку судом було задоволено.

Суди дійшли висновку, що строк позовної давності для подання позову про стягнення коштів за договором № 9732/4-14 від 28.09.2001р. за період з квітня 2007 року по грудень 2010 року по особовому рахунку 2-50865 та з серпня 2009 по особовому рахунку 2-865 закінчився у грудні 2010 року.

Судами також встановлено, що складовою частиною позовних вимог про стягнення боргу і оплати послуг водопостачання є вимога про оплату послуг з гарячого водопостачання.

Суди дійшли висновку, що у відповідача відсутній обов'язок оплачувати обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання його будинку, з жовтня 2008. Відтак, включення позивачем до суми заборгованості оплати послуг з постачання холодної питної води на підігрів (код № 2-50865) в сумі 348343,18 грн. не ґрунтується на договорі № 9732/4-14.

Згідно наданого у справі розрахунку за період з квітня 2007 до вересня 2013 років із систем водопостачання на потреби гарячого водопостачання будинку відповідача було використано 178402 м3 питної води вартістю 247021,38 грн.

З указаного обсягу відповідач зобов'язаний проводити оплату на умовах спірного договору 40502 м3 питної води вартістю 35824,92 грн., спожитої до жовтня 2008 року. Обов'язку проводити оплату решти обсягу питної води для потреб гарячого водопостачання вартістю 211196,46 грн. у відповідача перед позивачем немає.

Крім того, у розрахунку по вказаному коду з березня 2012 до вересня 2013 років позивачем включено вартість послуг з водовідведення обсягів питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, у розмірі 57556,02 грн.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, який в частині визначення вартості питної води для потреб холодного водопостачання та послуг водовідведення за період з серпня 2009 до вересня 2013 років (код 2-865) відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору, проведений на підставі розшифровок рахунків абонента, актів про зняття показань водолічильника, стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом указаного періоду послуг водопостачання та водовідведення 176596 м3 питної води для потреб холодного водопостачання, водовідведення 71709 м3 питної води для потреб холодного водопостачання загальною вартістю 610384,76 грн.

Таким чином, загальна вартість наданих у спірний період послуг за договором становить 703765,70 грн. (35824,92+57556,02+610384,76).

Разом з тим, згідно з поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, які в частині розміру проведених за договором оплат не заперечуються відповідачем, загальний розмір проведених відповідачем платежів за надані за договором послуги становить 768214,81 грн.

Отже, загальний розмір проведених відповідачем протягом спірного періоду платежів перевищує вартість фактично наданих послуг.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 172044,82 грн. заборгованості за договором № 09732/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 28.09.2001 р., з яких 146726,60 грн. - основний борг, 754,32 грн. - інфляційні втрати, 8398,82 грн. - 3% річних,492,42 грн. - пені, штраф - 14672,66 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки вимоги позивача про стягнення 754,32 грн. - інфляційних втрат, 8398,82 грн. - 3% річних, 492,42 грн. - пені, штрафу - 14672,66 грн. є похідними від вимоги про стягнення суми заборгованості, то відмова в позові про стягнення суми основного боргу виключає можливість задоволення позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені, штрафу.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Згідно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 (z0936-08) , договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) та "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Судами встановлено, що укладеним між сторонами договором від 28.03.2001 № 9732/4-14 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не передбачено обов'язку відповідача здійснювати оплату обсягів холодної (питної) води, що йде на підігрів. Додаткових угод до договору щодо відкриття окремого рахунку на поставку води, що йде на підігрів сторонами не укладалося.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України встановлено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Таким чином, саме енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише в тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Відповідно до положень ст.ст. 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (z0936-08) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) та "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) . Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Пунктом 3.13 Правил користування № 190 (z0936-08) передбачено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Відповідно до акту розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін додатку № 6 до договору № 1210515 від 1 липня 2004 р., укладеного між відповідачем та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", тепловий пункт по вул. Руденко, 21-А у м. Києві, з якого здійснюється постачання гарячої води до належного відповідача будинку по Руденко, 21-А у м. Києві, перебуває у володінні та користуванні Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що у відповідача відсутній обов'язок оплачувати обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання його будинку. Тому, включення позивачем до суми заборгованості оплати послуг з постачання холодної питної води на підігрів в сумі 348343,18 грн. не ґрунтується на договорі № 9732/4-14.

Щодо позовних вимог про стягнення боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код № 2-865) за спірний період, то судами встановлено, що розрахунок за період з серпня 2009 до вересня 2013 років відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору, проведений на підставі розшифровок рахунків абонента, актів про зняття показань водолічильника. Підтвердженим є факт постачання позивачем відповідачу протягом указаного періоду послуг водопостачання та водовідведення 176596 м3 питної води для потреб холодного водопостачання, водовідведення 71709 м3 питної води для потреб холодного водопостачання загальною вартістю 610384,76 грн.

Також, судами встановлено, що згідно наданого у справі розрахунку за період з квітня 2007 до вересня 2013 років із систем водопостачання на потреби гарячого водопостачання будинку відповідача було використано 178402 м3 питної води вартістю 247021,38 грн.

З указаного обсягу відповідач зобов'язаний проводити оплату на умовах спірного договору 40502 м3 питної води вартістю 35824,92 грн., спожитої до жовтня 2008 року. Обов'язку проводити оплату решти обсягу питної води для потреб гарячого водопостачання вартістю 211196,46 грн. у відповідача перед позивачем немає.

Крім того, у розрахунку з березня 2012 до вересня 2013 років позивачем включено вартість послуг з водовідведення обсягів питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, у розмірі 57556,02 грн.

Суди дійшли висновку, що загальна вартість наданих у спірний період послуг за договором становить 703765,70 грн. (610384,76+35824,92+57556,02).

Разом з тим, згідно з поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, які в частині розміру проведених за договором оплат не заперечуються відповідачем, загальний розмір проведених відповідачем платежів за надані за договором послуги становить 768214,81 грн.

Отже, загальний розмір проведених відповідачем протягом спірного періоду платежів перевищує вартість фактично наданих послуг.

За встановлених судами обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у позові.

Оскільки вимоги позивача про стягнення 754,32 грн. - інфляційних втрат, 8398,82 грн. - 3% річних, 492,42 грн. - пені, штрафу - 14672,66 грн. є похідними від вимоги про стягнення суми заборгованості, то відмова в позові про стягнення суми основного боргу виключає можливість задоволення позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені, штрафу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Висновки про відмову в задоволенні позову є обґрунтованими. Не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про недотримання судами вимог ст. 43 ГПК України. Підстави для направлення справи на новий розгляд відсутні.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 21, 24 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", так як вказаними нормами врегульовано права та обов'язки виконавця (ст. 21) та балансоутримувача (ст. 24) та вони опосередковано регулюють спірні правовідносини.

Додатково, колегія суддів зауважує, що фактично скаржник не згодний з висновками судів попередніх інстанцій та просить касаційний суд надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі повноважень суду, встановлених ст. 111-7 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 - без змін.