2а-11904/11/1370 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб власників транспортних засобів - 24.09.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 (суддя Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Попко Я.С., Сеник Р.П.) у справі №2а-11904/11/1370 (876/2877/16) за позовом Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1, третя особа: Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів,

В С Т А Н О В И В:

Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 28740 грн.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13.03.2016 позовні вимоги залишив без задоволення.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.06.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2016 залишив без змін.

Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права а саме: статтей 1, 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 № 1963-XIІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), статтей 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, наголошує на наявності доказів ненадходження податку до бюджету, у той час як відповідачем не надано доказів в підтвердження протилежних обставин. Так, згідно з інформацією Західного головного регіонального управління "ПриватБанк" від 04.11.2010 №5949 (а.с. 11), до місцевого бюджету не сплачено податку за першу реєстрацію в Україні транспортного засобу, належного ОСОБА_1

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.02.2010 Львівським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на ім`я ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки Mercedes Benz Sprinter, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Довідкою Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 07.02.2011 №33/17-1 про результати перевірки зафіксовано, що при проведенні першої реєстрації в Україні транспортного засобу (автомобіль марки Mercedes Benz Sprinter) ОСОБА_1 не сплачено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 28740 грн.

За висновком контролюючого органу, оскільки при проведенні першої реєстрації зазначеного транспортного засобу в Україні сплата податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 28740 грн. до бюджету від ОСОБА_1 не надійшла, то ця сума підлягає стягненню з нього в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов`язкова процедура сплати відповідних платежів. Своєю чергою, ненадходження сплаченої суми податку до бюджету зумовлене виключно діяльністю установ у сфері обігу грошових коштів та не залежить від платника, тому підстави для застосування до нього (платника) негативних наслідків за таке ненадходження є необґрунтованим.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 № 1963-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об`єктами оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 № 1963-XIІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 № 1963-XIІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) фізичні особи - платники податку зобов`язані пред`являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 № 1963-XIІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

У відповідності до абзацу 11 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (1388-98-п) , державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 вказаного Порядку Державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін`юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які вперше реєструються в Україні, є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу їх реєстрацію.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

У порушення вищенаведених процесуальних вимог судами попередніх інстанцій не було досліджено питання щодо здійснення податковим органом першої реєстрації транспортного засобу марки Mercedes Benz Sprinter на ім`я ОСОБА_1 без належної сплати податку з власників транспортних засобів, враховуючи, що така реєстрація є порушенням вимог законодавства.

Разом з цим, з наявної в матеріалах справи копії протоколу виїмки від 08.12.2011 вбачається, що слідчим відділом слідчого управління Прокуратури Львівської області була вилучена документація, яка знаходиться в приміщенні Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, у тому числі й документи, які подавались ОСОБА_1 для здійснення першої реєстрації автомобіля марки Mercedes Benz Sprinter, серед яких, крім іншого вказані реквізити квитанції із зазначенням частково сплачених сум (а.с. 29-30).

Цей доказ в обґрунтування обставин невиконання відповідачем обов`язку зі сплати податку з власників транспортних засобів судами попередніх інстанцій досліджений не був, з огляду на що висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Крім того, матеріали справи містять ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 у справі № 2а-11904/11/1370, якою було зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у кримінальній справі № 181-0311.

При цьому, будь-якої інформації щодо результатів розгляду кримінальної справи № 181-0311 та підстав врахування/неврахування встановлених у названій кримінальній справі обставин при вирішенні цієї справи оскаржувані судові рішення, а також матеріали цієї справи, не містять.

Cвоєю чергою, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок Личаківського районного суду міста Львова від 13.11.2013 у справі №1/463/51/13, яким встановлено, що Махомет В.І., обіймаючи посаду начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ ГУ МВС України у Львівській області, протягом грудня 2009 року - березня 2010 років провів первинну реєстрацію транспортних засобів без сплати та з частковою сплатою податку з власників транспортних засобів, у тому числі: транспортного засобу ОСОБА_1 - MERCEDES BENZ Sprinter, несплата податку - 28740 грн.

У той же час, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, окрім оцінки обставин доведеності факту вчинення цих дій, мали дослідити також дотримання позивачем процедури стягнення податкового боргу.

Так, відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання - це зобов`язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання (пункт 1.3 статті 1 названого Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Статтею 5 цього ж Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано порядок узгодження сум податкових зобов`язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу, які, зокрема, зводяться до того, що нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання відбувається шляхом направлення платнику податкового повідомлення та його подальшого узгодження або оскарження.

Відтак, податковий орган, заявляючи вимоги про стягнення податкового боргу, для визнання їх обґрунтованими також має довести факт дотримання ним процедури узгодження суми податку, яка підлягає стягненню.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 у справі № 2а-11904/11/1370 (876/2877/16) - скасувати.