Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Євсікова О.О. суддів Кролевець О.А. Попікової О.В. за участю представників: від позивача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача: Полетаєва Т.Ю. дов. від 1.09.2014 р. № 78 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ банк "Меркурій" Куліш В.М. на рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2014 р. та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 р. у справі № 922/3316/14 Господарського суду Харківської області за позовом Приватного підприємства "Циркон" до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" про припинення зобов'язання за договором

Приватне підприємство "Циркон" (далі - позивач, ПП "Циркон") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій" (далі - відповідач, ПАТ Банк "Меркурій") про визнання припиненими на підставі статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання за договором невідновлюваної кредитної лінії в національній валюті України від 31 жовтня 2013 року № 02/1-25К-80, укладеного між сторонами, у зв'язку з поєднанням в особі Приватного підприємства "Циркон" кредитора і боржника Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2014 р. (суддя Кухар Н.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 р. (головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Ільїн О.В., Камишева Л.М.), позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 606, 610, 1060 Цивільного кодексу України, статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на встановлення тих обставин, що зобов'язання позивача за Кредитним договором № 02/1-25К-80 від 31 жовтня 2013 року та за Договором депозиту № 977 від 31 жовтня 2013 року припинились у зв'язку з поєднанням в особі ПП "Циркон" боржника та кредитора Банку на суму 49 500 000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статей 601, 602, 606 Цивільного кодексу України, статей 36, 52 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому скаржник наголошує на тому, що відсутні правові підстави для задоволення позову щодо припинення зобов'язання на підставі статті 606 Цивільного кодексу України, оскільки наявні два правовідношення між сторонами, а саме кредитного, яке виникло на підставі договору невідновлюваної кредитної лінії від 31.102013 року № 02/1-25К-80, та депозитного правовідношення, яке виникло на підставі договору банківського вкладу від 31.10.2013 року № 977. При цьому Банк, посилаючись на вимоги Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , яким встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Від відповідача на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України надійшло клопотання про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, яке залишене колегією суддів без задоволення як необґрунтоване.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предмет позову у даній справі становить вимога ПП "Циркон" про визнання припиненими на підставі статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання за договором невідновлюваної кредитної лінії в національній валюті України від 31 жовтня 2013 року № 02/1-25К-80, укладеного між ПП "Циркон" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій".

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 31 жовтня 2013 року між Приватним підприємством "Циркон" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" укладений договір невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України № 02/1-25К-80, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, відповідач (кредитор) надав позивачу (позичальнику) кредитні кошти за рахунок кредитної лінії, ліміт якої встановлено в розмірі 49 500 000,00 грн.

Пунктом 1.3 Кредитного договору № 02/1-25К-80 передбачено, що проценти за користування кредитом встановлено в розмірі 20,23% річних з 31 жовтня 2013 року, а з 01 грудня 2013 року - 20,9% річних; процентна ставка фіксована.

В пункті 1.4 Кредитного договору зазначено, що кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитною лінією - 28 жовтня 2014 року.

В пункті 4.1 Кредитного договору передбачено, що виконання позичальником своїх зобов'язань перед Кредитором за даним договором забезпечується заставою майнових прав (№ 02/2-08-98 від 31 жовтня 2013 року).

На виконання п. 4.1 Кредитного договору сторони уклали договір № 02/2-08-98 застави майнових прав, відповідно до п. 1.2 якого Банку (відповідачу) передано право вимоги грошової суми у розмірі 49500 000,00 грн., розміщеної на депозитному рахунку згідно з Договором банківського вкладу (депозиту) "КЛАСИЧНИЙ" № 977 від 31 жовтня 2013 року, укладеного між ПП "Циркон" та ПАТ Банк "Меркурій".

Ринкова вартість майнових прав на підставі цього Договору становить 49500000,00 грн. (п. 1.3 Договору застави).

Відповідно до пункту 1 договору банківського вкладу (депозиту) "КЛАСИЧНИЙ" № 977 від 31 жовтня 2013 року Банк (відповідач) прийняв від вкладника (позивача) грошові кошти у формі вкладу (депозиту) в сумі 49500000,00 грн. за умови щомісячного нарахування процентів на суму вкладу, розмір яких встановлено на рівні 20,9% річних.

Строк зберігання вкладу - 363 дня з 31 жовтня 2013 року. Термін повернення вкладу - 28 жовтня 2014 року (п. 1.1, 1.2 Договору депозиту).

Відповідно до пункту 2.5 Договору депозиту вкладник має право одержати суму вкладу у повному розмірі або частково у будь-який час. Право на дострокове повернення вкладу також визначено в пункті 3.4.4 Договору.

Про дострокове повернення вкладу необхідно у письмовій формі попередити Банк за 5 банківських днів (пункт 3.2.4 Договору депозиту).

За вкладним (депозитним) рахунком забороняється проведення розрахункових операцій, крім операцій, пов'язаних із реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до Договору застави коштів (пункт 2.6 Договору депозиту).

Судами також було встановлено, що Національним Банком України прийнято Постанову НБУ № 340 від 10 червня 2014 року про відкликання банківської ліцензії ПАТ Банк "Меркурій".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 червня 2014 року вирішено розпочати ліквідацію ПАТ Банк "Меркурій" .

ПП "Циркон" заявило кредиторську вимогу від 25 червня 2014 року за Договором депозиту № 977 від 31 жовтня 2013 року на суму 4900000,00 грн.

В подальшому, ПП "Циркон" направило на адресу ПАТ Банк "Меркурій" лист-вимогу вих. № 5 від 19 лютого 2014 року, який отриманий відповідачем 20 лютого 2014 року, про що свідчить штамп АТ Банк "Меркурій" вх. № 3881 від 20 лютого 2014 року, у якому директор ПП "Циркон" просив ПАТ Банк "Меркурій" розірвати Договір банківського вкладу (депозиту) № 977 від 31 жовтня 2013 року та не пізніше 5 банківський днів з дня отримання цього листа-вимоги перерахувати кошти на рахунок № 20629334977, відкритий у ПАТ БАНК "Меркурій", в якості погашення заборгованості за Кредитним договором.

Як було встановлено судами, в порушення вимог статей 526, 530, ч. 2 статті 1060 Цивільного кодексу відповідачем не були виконані умови Договору депозиту щодо повернення банківського вкладу позивачу.

Умовами пункту 5.3.8 Кредитного договору, зокрема, визначено, що у разі несвоєчасного погашення позичальником суми кредиту або процентів за його користування та\або при виникненні обов'язків позичальника за цим договором здійснити дострокове погашення кредиту, кредитор набуває право, а позичальник доручає кредитору самостійно списувати грошові кошти в розмірі, необхідному для виконання зобов'язання з поточного рахунку позичальника № 26000300977 відкритому в АТ Банку "Меркурій", а також з інших рахунках, які відкриті позичальником в АТ Банку "Меркурій" (поточних, депозитних та інших).

Зважаючи на те, що позивач не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, ПАТ Банк "Меркурій" звернулося до Господарського суду із позовною заявою про дострокове стягнення з ПП "Циркон" заборгованості за Кредитним договором, а також нарахованих процентів за користування кредитом, боргу за простроченими процентами та пені.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольнивши позовні вимоги, виходили з наступного:

- нарахування Банком позивачу відсотки за Кредитним договором № 02/1-25К-80 після 01 березня 2014 року визнано судами безпідставним, оскільки згідно домовленостей між сторонами Банк зобов'язаний був, після отримання вимоги про розірвання Договору депозиту, не пізніше 26 лютого 2014 року провести зарахування коштів в сумі 49500 000,00 грн. на кредитний рахунок позивача, що було достатнім для повного погашення боргу ПП "Циркон" за Кредитним договором перед ПАТ Банк "Меркурій";

- позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання Договору депозиту ще до початку ліквідаційної процедури ПАТ Банку "Меркурій", у якого відкликано банківську ліцензію з 12 червня 2014 року відповідно до Постанови Національного Банку України № 340 від 10 червня 2014 року;

- станом на 01 березня 2014 року заборгованість відповідача перед позивачем за Договором депозиту складає 49 500 000,00 грн.;

- невиконання Банком своїх зобов'язань щодо розірвання Договору банківського вкладу (депозиту) дає підстави вважати, що вкладник - ПП "Циркон" стає кредитором ПАТ Банк "Меркурій" за цим зобов'язанням.

Наведені обставини слугували підставою для висновку судів щодо наявності правових підстав для припинення зобов'язання за договором невідновлюваної кредитної лінії в національній валюті України від 31 жовтня 2013 року № 02/1-25К-80, укладеного між сторонами, у зв'язку з поєднанням в особі Приватного підприємства "Циркон" кредитора і боржника Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" на підставі статті 606 Цивільного кодексу України.

При цьому суди зазначили, що ПП "Циркон" є по відношенню до ПАТ Банк "Меркурій" як боржником (за Кредитним договором), так і кредитором (за Договором депозиту), то зобов'язання за Кредитним договором від 31 жовтня 2013 року є припиненими, у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Тобто, в правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, відбулося поєднання боржника і кредитора в грошовому зобов'язанні.

Колегія суддів вважає такий висновок попередніх судів помилковим з огляду на таке.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу)

Згідно вимог статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Приписи статті 606 Цивільного кодексу України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо невиконання Банком умов Договору депозиту про повернення банківського вкладу, наявності заборгованості відповідача перед позивачем загалом на суму 49 500 000,00 грн., а також наявності заборгованості ПП "Циркон" перед Банком за Кредитним договором, не вбачається, що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі саме у зобов'язанні за договором невідновлюваної кредитної лінії в національній валюті України від 31 жовтня 2013 року № 02/1-25К-80, за яким позивач є боржником, а Банк кредитором. Обидві сторони цього договору продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків.

В силу статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання.

За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання припиненими на підставі статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання за договором невідновлюваної кредитної лінії в національній валюті України від 31 жовтня 2013 року № 02/1-25К-80, укладеного між сторонами.

У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення у відповідності до пункту 2 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, які прийняті внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального права, підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк "Меркурій" Куліш В.М. задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 р. у справі № 922/3316/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.