Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу" на постанову та на рішення Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року господарського суду Харківської області від 27.08.2014 року у справі господарського суду Харківської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу" про стягнення 3 373 992,74 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- від позивача: Яковлєва Л.В., - від відповідача: Дороніна О.М.,

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (далі - ТОВ "ТП "Агронафтопродукт") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу" (далі - ПАТ "Укртарнсгаз" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу") про стягнення 3246457,33 грн. заборгованості за договором № 17/10/11 від 17.10.2011 року та 127535,41 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором №17/10/11 від 17.10.2011 року в частині оплати вартості виконаних робіт за договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2014 року (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Укртарнсгаз" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу" на користь ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" 3246457,33 грн. заборгованості, 127535,41 грн. - 3% річних та 67479,85 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючого судді, суддів Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) рішення місцевого господарського суду від 27.08.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові рішення мотивовані обгрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Укртарнсгаз" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року та рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Майново-господарські зобов"язання між суб"єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.10.2011 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу", правонаступником якого є ПАТ "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу" (замовник) та ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" (підрядник) був укладений договір № 17/10/11 від 17.10.2011 року, відповідно до умов якого, замовник доручає, а підрядник зобов"язується виконати роботи з ремонту актового залу інженерно-лабораторного корпусу інституту транспорту газу за адресою м. Харків, вул. Маршала Конева, 16, здати об"єкт замовнику, усунути можливі недоліки та дефекти, які виникли з його вини і виявлені при прийманні виконаних робіт або в гарантійні терміни, а замовник в свою чергу зобов"язується прийняти цю роботу і оплатити її.

Відповідно до п.3.1 договору, договірна ціна складає 5451984,13 грн., яка є кінцевою і не може бути збільшена (п.3.4 договору).

Згідно з п.3.3. договору, вартість та витрати по виконанню робіт визначаються відповідно до договірної ціни та кошторисної документації - локальним кошторисом (№ 522 лс), відомістю ресурсів (№ 522 вр), розрахунком загальновиробничих витрат (№ 522 ор), розрахунком кошторисного прибутку, розрахунком коштів на покриття адміністративних витрат (додаток № 2 до Договору).

Пунктом 5.1 договору, сторони визначили, що підрядник виконує усі роботи, передбачені цим договором у відповідності до календарного плану виконаних робіт (додаток № 3), який є невід"ємною частиною даного договору і зобов"язується ці роботи виконати у повному обсязі до 31.12.2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2011 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 17/10/11, згідно з якою сторони, у зв'язку з необхідністю продовження строку дії договору в залежності від реального фінансування видатків, затвердили нову редакцію Календарного плану виконання робіт, відповідно до умов якої, підрядник зобов'язався виконати весь обсяг робіт впродовж 2011-2012 рр., при цьому термін дії договору продовжений до 31.12.2012 року, а в частині фінансових зобов'язань - до їх повного виконання.

Згідно з п.5.4, п.5.5 договору, передача підрядником замовнику виконаних робіт здійснюється з наданням акту (форма КБ-2в, КБ-3), які замовник, в разі відсутності зауважень щодо виконаних підрядником робіт протягом 30 днів зобов"язаний підписати акт (форма КБ-2в, КБ-3) та направити підряднику, або повернути його з письмовими зауваженнями.

Розділом 4 договору, сторони погодили порядок здійснення замовником оплати виконаних підрядником робіт за цим договором.

Так, відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться поетапно, протягом 180 банківських днів після підписання актів виконаних робіт по кожному етапу (форма КБ-2в, КБ-3) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

У випадку затримки, оплата за роботи замовником, як державної установи (відсутність коштів на розрахунковому рахунку) замовник зобов"язується провести оплату впродовж 10-ти банківських днів з моменту надходження коштів на рахунок (п.4.2 договору).

Згідно з ст. 837 Цивільного кодексу України, по договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу по замовленню іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема (ст. 599 ЦК України) виконанням, проведеним належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання своїх зобов"язань за договором, позивач у період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року виконав підрядні роботи, передбачені кошторисною документацією у строки встановлені календарним планом на загальну суму 5448494,66 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідками за формою КБ-3: N 1 за жовтень 2011 року на суму 497244,92 грн.; № 2 за листопад 2011 року на суму 151716,19 грн.; N 3 за квітень 2012 року на суму 103076,22 грн.; № 4 за травень 2012 року на суму 849148,38 грн.; № 5 за червень 2012 року на суму 1949566, 72 грн.; № 6 за липень 2012 року на суму 1758735, 84 грн.; № 7 за серпень 2012 року на суму 139006,39 грн., підписаними сторонами без зауважень та застережень.

Проте відповідач, сплативши позивачу 2202037,33 грн. за виконані роботи, частково виконав свої зобов"язання за договором, чим порушив умови договору. Сума заборгованості за виконані роботи за договором складає 3246457,33 грн. При цьому, відповідачем відсутність грошових коштів на його розрахункових рахунках належними доказами суду не було доведено.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором в частині оплати вартості виконаних підрядником робіт за договором № 17/10/11 від 17.10.2011 року та приписи ст.ст. 525, 526, 625, 837 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про задоволення заявлених позовних вимог і стягнення з відповідача 3246457,33 грн. заборгованості за договором № 17/10/11 від 17.10.2011 року та 127535,41 грн. - 3% річних.

Що стосується доводів скаржника про відсутність підстав для застосування до нього будь-якої відповідальності за порушення строків оплати вартості виконаних робіт через відсутність його вини у такому простроченні, у зв"язку з особливістю бюджетного фінансування, то такі доводи не можуть братись судом до уваги та відхиляються колегією суддів з огляду на приписи ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 за яким відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення ним зобов"язання.

Щодо інших доводів наведених у касаційній скарзі, то вони є необгрунтовані, не підтверджені належними доказами, спростовуються висновками суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до приписів ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року та рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2014 року у справі № 922/3113/14 залишити без змін.