Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Васищак І.М. Чернов Є.В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2013 року у справі № 922/3085/13 господарського суду Харківської області за позовом ОСОБА_4 до треті особи ОСОБА_5 Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М" про виключення зі складу товариства та затвердження нового складу учасників

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2013р. (суддя Аюпова Р.М.) в задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що виключення учасника з ТОВ "Водолій-М" (далі ТОВ) судом, є втручанням в господарську діяльність товариства, тому суд не має права переймати на себе функції органів керування товариством.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. (судді: Кравець Т.В., Крестьянінов О.О., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2013 року залишено без задоволення.

постанова апеляційного господарського суду мотивована тими обставинами, що виключення зі складу товариства та затвердження нового складу учасників є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства, а не суду; доводи апелянта щодо окремої думки судді Конституційного суду України Лилак Д.Д. не підтверджують доводи та не вважається джерелом права, а особистою позицією, що не породжує юридичних наслідків.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 та рішення місцевого господарського суду від 24.09.2013 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, невідповідності висновків фактичним обставинам, неправильного застосування норм ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 13, 144, 145 ЦК України, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Сторони, повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги відповідно до вимог ст. 111-4 ГПК України, в судове засідання не з'явилися, про поважні причини, які перешкодили участі в судовому засіданні суду не повідомляли, про відкладення розгляду справи клопотань не заявляли, інших обставин, які унеможливлюють розгляд справи в суді касаційної інстанції не встановлено, тому суд не вбачає перешкод для перегляду судових рішень за касаційною скаргою без участі учасників судового процесу.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи сторін та приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ створене на підставі рішення загальних зборів учасників від 08 вересня 2006 року, державну реєстрацію юридичної особи проведено Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області 19.10.2006 року.

Статут ТОВ зареєстровано в Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області 29.08.2006 р. за номером 14561020000020826.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. ст. 5 Статуту ТОВ, учасниками (засновниками) Товариства є: громадянин Болгарії ОСОБА_4, з часткою учасника у Статутному фонді (капіталі) -51% (19125,00 грн.), та громадянин України ОСОБА_5, з часткою учасника у Статутному фонді (капіталі) - 49% (18375,00 грн.).

Статтею 8 Статуту Товариства передбачено, що учасники товариства, крім обов'язків, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , зобов'язані: виконувати обов'язки згідно з чинним Статутом; брати участь у зборах учасників та виконувати їхні рішення, якщо вони не суперечать даному Статуту та чинному законодавству України; не розголошувати комерційну та іншу конфіденційну інформацію або відомості про діяльність Товариства, які можуть завдати збитків економічним інтересам або престижу як Товариства так і його учасників.

Звертаючись до суду з даним позовом, та посилаючись на норми статуту щодо необхідності скликання загальних зборів не менше ніж раз на рік та на обов'язки учасників щодо додержання ними вимог установчих документів, позивач зазначив, що ОСОБА_5 з червня 2012 р. ухиляється від участі в загальних зборах ТОВ "ВОДОЛІЙ-М", які скликаються позивачем. Необхідність проведення загальних зборів викликана контролем за діяльністю Директора ТОВ, як за органом підзвітним загальним зборам та невідповідністю вартості чистих активів їх законодавчо встановленому розміру.

Позивач про скликання зборів - 20.07.2012 р., 30.08.2012 р., 25.09.2012 р., 29.10.12 р., 09.11.12 р. повідомляв 1-го відповідача листами, направленими йому з поштовими повідомленнями. Проте, ОСОБА_5 без поважних причин на збори не з'являвся, чим унеможливив проведення зборів та діяльність вищого органу товариства.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд Харківської області зазначив, що виключення учасника зі складу засновників Товариства є виключно повноваженнями загальних зборів. Рішення загальних зборів про виключення ОСОБА_5 зі складу учасників ТОВ "ВОДОЛІЙ-М" матеріали не містять, тому господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставні та задоволенню не підлягають.

З таким висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Згідно ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 3 ст. 100 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства у випадках, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) участі у голосування не бере.

Виключення учасника товариства - є формою відповідальності його перед товариством за невиконання обов'язків, передбачених установчими документами або законом.

На відміну від виходу з товариства, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання учасника. Воно можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами.

Частиною 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", норми якої кореспондуються зі статтею 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", та у статті 145 Цивільного кодексу України, згідно яких до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить виключення учасника з товариства.

Отже нормами діючого законодавства у сфері діяльності господарських товариств, встановлено, що виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю належить до компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Про виключення з товариства з обмеженою відповідальністю будь-кого з його учасників має бути прийнято відповідне рішення на загальних зборах учасників ТОВ в порядку, передбаченому вказаним Законом.

Частиною 4 пункту 29 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.08 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , господарським судам роз'яснено, що виключення учасника з ТОВ відповідно до статті 59 Закону "Про господарські товариства" належить до компетенції зборів ТОВ, а не суду.

У рекомендаціях Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" (v5_14600-07) , зокрема у ч. 2 п. 3.10, вказано, що у вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням таких учасників з відповідних товариств, господарським судам слід враховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цих товариств, а не господарського суду. Суд лише перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.

Аналогічні норми містяться і в підпункті 13 п. 9.1. ст. 9 статуту ТОВ "ВОДОЛІЙ-М", затвердженому зборами засновників товариства 29.08.2006 р.

Проте, матеріали справи свідчать та це підтверджено поясненнями відповідача та його представника у судовому засіданні, що рішення загальних зборів щодо виключення ОСОБА_5 зі складу учасників ТОВ "ВОДОЛІЙ-М" не приймалось. Тому, позовні вимоги щодо виключення ОСОБА_5 зі складу учасників ТОВ "ВОДОЛІЙ-М" є фактично втручанням в господарську діяльність товариства. При цьому, суд не має права переймати на себе функції органів керування товариством.

Що стосується доводів скарги з огляду на окрему думку судді Конституційного суду України Лилак Д.Д. у справі за конституційним зверненням ТОВ "Ліхтнер Бетон Львів" щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 58, частини першої статті 64 Закону України "Про господарські товариства" підтверджено можливість розгляду судом позовів про виключення учасника зі складу ТОВ, колегія суддів зазначає, що у відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , господарським судам надано роз'яснення, що в мотивувальній частині рішення суд може зазначити про урахування ним рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції (254к/96-ВР) та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі, а також рішення про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 150 Конституції України, якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечення.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що окрема думка судді не породжує юридичних наслідків, а тому не може застосовуватись у мотивувальній частині рішення суду в якості підтвердження доводів сторін та не може вважатись джерелом права.

Відповідно до ч.2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій при вирішенні даної справи правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, наведені скаржником доводи в якості підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не приймаються, оскільки правильності правових висновків суду не спростовують, зводяться до невірної інтерпретації норм закону, тому в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2013р. та рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/3085/13 господарського суду Харківської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.