Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі -Компанія),

на рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014

зі справи № 910/16513/13

за позовом Компанії

до публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ (далі - Товариство),

про стягнення 450 219,40 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Бережка С.І.,

відповідача - Матвеєвої В.П.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано про стягнення: 136 056,59 грн. інфляційних нарахувань; 262 636,52 грн. пені та 51 526,29 грн. - трьох відсотків річних у зв'язку з порушенням Товариством своїх зобов'язань за договором від 31.01.2012 № 135-12-БО про закупівлю природного газу (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2014 (колегія суддів у складі: Головатюк Л.Д. - головуючий, Удалова О.Г. і Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 (колегія суддів у складі: Куксов В.В. - головуючий, Самсін Р.І. і Шаптала Є.Ю.):

- позов задоволено частково;

- з Товариства стягнуто на користь Компанії: 51 526,29 грн. трьох процентів річних; 41 256,59 грн. "інфляційних збитків"; 2 626,36 грн. пені; 7 108,39 грн. судового збору;

- в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить: скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи в частині відмови в стягнення пені в сумі 260 010,16 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 94 800 грн.; прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства на користь Компанії 260 010,16 грн. пені та 94 800 грн. інфляційних нарахувань; відшкодувати за рахунок Товариства судові витрати, понесені Компанією у зв'язку з поданням нею касаційної скарги. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень в їх оскаржуваній частині з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 551, 604, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 218, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) , постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" (1082-2008-п) , статей 4, 4-2, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). В іншій частині згадані рішення і постанова попередніх судових інстанцій жодної із сторін не оскаржуються.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її часткового задоволення з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з Договором, укладеним Компанією (як продавцем) і Товариством (як покупцем):

- продавець зобов'язується поставити покупцеві в 2012 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України Компанією (далі - газ), а покупець прийняти і оплатити газ в обсязі на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (пункт 1.1);

- продавець передає покупцеві для ТЕЦ-5 з 01.10.2012 по 31.12.2012 газ в обсязі до 200 000 куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (пункт 1.2);

- обсяги газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат (пункт 1.3);

- місце поставки газу: продавець передає газ покупцеві на комерційному вузлі (вузлах) обліку газу покупця або, за відсутності їх у покупця, - на вузлі (вузлах) обліку газорозподільного підприємства (далі - пункти приймання-передачі, ППП);

- право власності на газ переходить від продавця до покупця в ППП. Після такого переходу покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункти 5.2, 5.3);

- ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 3 509 грн. грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

ПДВ за ставкою - 0%;

крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того, ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.;

до сплати за 1 000 куб. м природного газу - 3 884,78 грн., крім того, ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 3 945,90;

загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 776 956 000 грн., крім того ПДВ - 12 224 000 грн., разом з ПДВ - 789 180 000 грн. (пункт 3.1);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 4.1);

- у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності у покупця заборгованості за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (пункт 4.3);

- кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (пункт 4.4);

- у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього договору покупець зобов'язується сплатити (крім суми заборгованості) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.3);

- цей договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (5 робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами, з 01.01.2012 і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 включно, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення (пункт 10.1).

На виконання умов Договору Компанія поставила протягом січня - липня 2012 року, а Товариство прийняло газ обсягом 114 473,644 тис. куб. м на загальну суму 284 337 016,55 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

За доводами Компанії, Товариство свої грошові зобов'язання за Договором виконало невчасно, систематично порушувало встановлені Договором строки оплати (розраховувалося за газ після 14 числа місяця, що суперечить пункту 4.1 Договору). Відтак Компанія просила стягнути з Товариства зазначені в позовній заяві суми.

При цьому станом на час подання позовної заяви заборгованість за Договором за основним зобов'язанням у Товариства перед Компанією відсутня.

Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою для звільнення Товариства від передбаченої Договором відповідальності.

Діяльність Компанії також (як і Товариства) є збитковою. При цьому Товариством не доведено, що частину або всю суму заборгованості становить різниця ціни та тарифів на природний газ, яка мала бути погашена за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Розрахунок пені в сумі 262 636,52 грн. є обґрунтованим.

Судом встановлено факт прострочення Товариством виплат за Договором, а відтак наявні підстави для стягнення з нього "інфляційних втрат" та трьох відсотків річних.

Розрахунок суми трьох відсотків річних Компанією здійснено вірно.

Що ж до суми "інфляційних збитків", то вона, за розрахунками судів попередніх інстанцій, становить 41 256,59 грн.

Пеня, що підлягає стягненню, зменшена судом першої інстанції до 1% від суми пені з огляду на особливий алгоритм проведення розрахунків за природний газ, який регулюється державою, та стратегічне значення Товариства й особливості здійснення господарської діяльності в енергетичній галузі.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Компанії із зменшенням господарськими судами заявлених до стягнення в даній справі сум інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, зокрема, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Компанією було заявлено до стягнення 136 056,59 грн. інфляційних нарахувань; попередні ж судові інстанції, перевіривши правильність розрахунку даної суми, з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України стосовно порядку вживання індексів інфляції при розгляді судових справ (лист названого суду від 03.04.1997 № 62-97р (v2-97700-97) ), з'ясували, з огляду на наведений законодавчий припис, що розмір згаданих нарахувань у даному разі становить 41 256,59 грн., які й були стягнуто з Товариства.

Скаржником у попередніх судових інстанціях при цьому не доведено визначену ним суму інфляційних нарахувань і не обґрунтовано в касаційній скарзі, що її перерахунок здійснено цими судовими інстанціями з порушенням або неправильним застосуванням законодавчих приписів. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак у задоволенні касаційної скарги у відповідній частині слід відмовити.

Що ж до зменшення попередніми судовими інстанціями заявленої до стягнення суми пені (з 262 636,52 грн. до 2 626,36 грн.), то з цього приводу слід зазначити таке.

Відповідно до приписів ЦК України (435-15) :

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549);

- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551).

Згідно із статтею 233 ГК України:

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

- якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Попередні судові інстанції, зменшуючи суму пені, не з'ясували наявності обставин, зазначених у наведених нормах ЦК України (435-15) і ГК України (436-15) , в тому числі пов'язаних з майновим станом сторін, співвідношенням сум пені і збитків кредитора тощо, не зазначили доказів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення до 1% розміру стягуваної суми пені, та не навели доводів, на підставі яких відхилили докази позивача. Посилаючись на названу постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1082 (1082-2008-п) , попередні судові інстанції не з'ясували, як конкретно її положення позначилися в даному випадку на несвоєчасному виконанні Товариством своїх зобов'язань за Договором. Не наведено й обставин, виходячи з яких місцевий господарський суд визначив Товариство як "місто утворююче" підприємство. Отже, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. В зв'язку з цим прийняті по суті справи судові рішення на підставі пункту 3 статті 1119 і частиною першою статті 111-10 ГПК України підлягають скасуванню в частині розгляду позовних вимог про стягнення пені в сумі 262 636,52 грн. з передачею справи в тій же частині на новий розгляд до місцевого господарського суду. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону. За результатами такого розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу між сторонами судових витрат у відповідній частині.

Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2014 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 зі справи № 910/16513/13 скасувати в частині розгляду позовних вимог про стягнення пені в сумі 262 636,52 грн.

Справу у цій же частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У решті зазначені рішення і постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині, що стосується розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань, залишити без задоволення.