Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача Федусової Р.М. дов. від 01.01.2014 року відповідача Сінюхіної І.В. дов. від 02.01.2014 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" на постанову від 25.11.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/1589/13-г господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" про стягнення 15934,32 грн.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у розмірі 15634,32 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013 року (суддя Бєлік В.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 року (головуючий суддя Прудніков В.В., судді Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.),позовні вимоги задоволено.

З Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" стягнуто плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у розмірі 15634,32 грн.

Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову та стягнути судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме пунктів 3, 8, 9, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 (z0165-99) , пунктів 13.2.1, 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 року № 507 (v0507650-05) , статей 4-2, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи взаємовідносини залізниці щодо подачі та забирання вагонів між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" регулюються тимчасовою угодою № ПР/М-07-2/14-НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова Придніпровської залізниці від 21.09.2012 року.

На підставі укладеної угоди, за накладними №№ №№ 41934738, 41922030, 41920208, 41923244, 41936089 порожні вагони власності ТОВ "Лемтранс" і ТОВ "Інтерлізінвест" були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат".

На шляху прямування дані вагони були затримані станцією затримки Шмакове через зайнятість колій на станції призначення Терни у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію, про що складено наказ № 231 від 25.08.2012 відповідно до вимог пункту 9 розділу III Правил користування вагонами та контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 року № 113 (z0165-99) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року. за № 165/3458.

За цим фактом станцією затримки Шмакове в порядку, передбаченому пунктом 10 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 2, акт загальної форми ГУ-23 № 217 та станцією призначення Терни вчасно вручено представником комбінату повідомлення про затримку цих вагонів.

За час затримки вагонів, залізницею було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомістю ф.ГУ-46 № 11099404 та збір за зберігання вагонів по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 № 11099012 на загальну суму 15634,32 грн.

Відомість плати за користування вагонами та накопичувальну картку працівниками ПАТ "Північний ГЗК" підписано із запереченням: "З сумою за затримку не згодні. ПАТ "Північний ГЗК" готовий був прийняти вагони на під'їзну колію".

Стаття 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 908 Цивільного кодексу України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Також статтею 46 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Згідно зі статтею 119 Статуту (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно пункту 8 Правил зберігання вантажів: "Збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо)" та пункту 2 Тарифного керівництва № 1 п.п. 2.1 "Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба округляється до повної".

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва № 1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Вагони, що прибули на адресу відповідача, мали статус вантажу, та відповідач повинен був прийняти їх на свої під'їзні колії в установлені Статутом та договором строки, що ним не було зроблено.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Факт затримки вагонів на станції в очікувані під вантажні операції з вини Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" підтверджується актами загальної форми, доданими позивачем до матеріалів справи (т.1, а.с.22-52), які підписано відповідальними представниками ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" без заперечень.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дані акти доводять вину відповідача у зайнятості колій станції.

Наказ про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення був виданий через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих ПАТ "Північний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станцією затримки Шмакове, у порядку, передбаченому пунктом 10 розділу III Правил, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 2 від 25.08.2012 року, та акт загальної форми ГУ-23 № 217 від 25.08.2012 року.

Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Терни представникам комбінату вручено в порядку і строки, визначені, абз. 4 п. 10 р. III Правил користування вагонами та контейнерами.

На час видачі наказу № 231 від 25.08.2012 року на станції Терни була лише 1 вільна колія № 2 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Зайнятість прийомо-відправочних колій по ст. Терни, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів і Північного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Згідно п. 13.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 року № 507 (v0507650-05) , приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Посилання відповідача на наявність на станції вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, місцевим та апеляційним судом правомірно визнано безпідставним.

Крім того, суди встановили, що згідно Положення зайнятості колій по ст. Терни (т.1, а.с 220-229, т.2 а.с.3-4), за весь час затримки спірних вагонів по наказу № 231 від 25.08.2012 року на станції Терни була лише 1 вільна колія № 2 для обгону локомотивів.

Колії №№ 1, 5, 6, 8 були зайняті з вини ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" через несвоєчасне забирання на під'їзну колію вагонів, що надійшли на його адресу. Решта колій зайнята під технологічними операціями з вагонами, передбаченими ЄТП роботи під'їзної колії на станції Рядова та Терни.

Відповідно до статті 121 Статуту залізниць України (457-98-п) вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Згідно пункту 16 Правил користування вагонами у контейнерами (z0165-99) вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Дослідивши докази, надані відповідачем, суди дійшли висновку, що останній не довів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію могли бути подані спірні вагони (яка була вільна на час затримки), а натомість також позивачем на підтвердження зайнятості колій на станції Терни з вини відповідача додано до матеріалів справи акти загальної форми ГУ-23 про віднесення на відповідальність вантажовласника, підписані відповідачем без заперечень.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 року у справі № 904/1589/13-г господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.