б-39/126-09 Про заміну арбітражного керуючого у справі про банкрутство - 27.02.2014 Прийняття

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2013 року у справі № Б-39/126-09 (суддя Дзюба О.А.) задоволено скарги ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Укрсоцбанк" на дії ліквідатора. Усунено арбітражного керуючого Строгова С.Л. від виконання обов'язків ліквідатора у даній справі. Призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Татіщева Олександра Євгеновича. Зобов'язано арбітражного керуючого Строгова С.Л. передати всі матеріали, пов'язані з ліквідаційною процедурою, арбітражному керуючому Татіщеву О.Є. протягом десяти днів від дати винесення даної ухвали за актом приймання-передачі. Зобов'язано ліквідатора Татіщева О.Є. виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі, відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та постанови господарського суду Харківської області по даній справі, надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та всі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року (колегія суддів - Крестьянінов О.О., Гетьман Р.А., Плахов О.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.2013 року у справі № Б-39/126-09 залишено без змін.

Не погоджуючись із процесуальними актами попередніх судових інстанцій, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.2013 року, в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Татіщева О.Є., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" про призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Тищенко О.І., посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права ст. ст. 43, 77 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 17, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові акти на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України (1798-12) .

Ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області в порядку ст.ст. 7, 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із заявою про визнання його банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури в зв'язку з тим, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання вимог перед іншими кредиторами.

Розділом VІ та ст. 41 Закону про банкрутство передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Зокрема, до окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (ст.ст. 47-49 Закону).

Під час розгляду даної справи встановлено наступні обставини.

Постановою господарського суду Харківської області від 30.09.2009 року у даній справі, залишеною постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2010 року без змін, визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шинкарчука А.В., якого зобов'язано відповідно до ст.ст. 25-30, 47-49 Закону про банкрутство виконати ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 29.05.2012 року припинено обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. та призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Мішина Сергія Ігоровича, якого зобов'язано продовжувати здійснювати ліквідаційну процедуру відповідно до постанови від 30.09.2010 року, щомісяця звітувати суду про виконану ним роботу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2013 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Мішина С.І. та звільнено його від виконання обов'язків ліквідатора у даній справі, призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Строгова С.Л., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та постанови господарського суду Харківської області від 30.09.2009 року, надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та всі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури.

25.03.2013 року до Харківського апеляційного господарського суду разом з відзивом на апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.02.2013 року надійшла заява арбітражного керуючого Тищенко О.І. на участь у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4

13.09.2013 року від ПАТ "УкрСиббанк" надійшла скарга на дії ліквідатора Строгова С.Л., в якій кредитор просив припинити повноваження ліквідатора Строгова С.А. та призначити ліквідатором ФОП ОСОБА_4 - арбітражного керуючого Онищенко К.С.

Від ПАТ "Укрсоцбанк" 13.09.2013 року також надійшла скарга на дії ліквідатора, в якій кредитор просив усунути ліквідатора Строгова С.Л. та призначити нового ліквідатора у справі.

04.11.2013 року від ліквідатора Строгова С.Л. надійшла заява про звільнення його від обов'язків у даній справі, у зв'язку із завантаженістю та наявністю справ у інших містах України.

04.11.2013 року до господарського суду Харківської області надійшла заява арбітражного керуючого Татіщева О.Є. на участь у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4

ПАТ "Укрсоцбанк" 12.11.2013 року надало клопотання про призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Тищенко О.І.

Встановивши, що ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Строговим С.Л. обов'язки покладені Законом про банкрутство (2343-12) не виконуються, суд першої інстанції рішення якого, з цього приводу, підтримав апеляційний господарський суд, задовольнив скарги ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Укрсоцбанк" на дії ліквідатора, усунув арбітражного керуючого Строгова С.Л. від виконання обов'язків ліквідатора у даній справі.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що обрання та призначення кандидатури ліквідатора відповідного боржника у будь-якому випадку розглядається та вирішується господарським судом, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство, з урахуванням усіх вимог до кандидатури ліквідатора та процедури його призначення.

Призначаючи ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Татіщева О.Є., суд першої інстанції із яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що зазначена кандидатура відповідає всім вимогам ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в той час, коли Тищенко О.І. в судове засідання не з'явилася, а матеріали справи не містять інформації щодо організаційної та технічної можливості здійснювати ліквідаційну процедуру.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує наведені висновки попередніх судових інстанцій, з огляду на таке.

Згідно ст. 1 Закону України про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 3 статті 13 Закону про банкрутство передбачено, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

При призначенні ліквідатора, у даній справі, господарський суд повинен керуватись статтями 1, 3-1, 13, 24, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно частин 1, 3 статті 3-1 Закону, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Відповідно до приписів ч. 8 ст. 16 Закону, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, щодо звернення до господарського суду з клопотанням про призначення ліквідатора у справі про банкрутство.

Проте, провадження у даній справі здійснюється за особливою процедурою банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина (ст.ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), яка імперативно не передбачає створення комітету кредиторів, у зв'язку із чим, господарський суд не позбавлений права призначити ліквідатором підприємця-банкрута арбітражного керуючого, який виявив бажання взяти участь у якості ліквідатора у справі, із заявою зі своєї ініціативи і думка кредитора, в даному випадку, не має для господарського суду вирішального значення.

Отже, виходячи зі змісту положень частини 7 статті 48 Закону про банкрутство, виключне право призначення ліквідатора боржника у справі належить господарському суду, що здійснює правосуддя у справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, призначаючи ліквідатором боржника арбітражного керуючого Татіщева О.Є. правильно виходив з того, що його кандидатура відповідає вимогам, що ставляться Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , ним подано відповідну заяву про призначення його ліквідатором, з якої вбачається, що він має свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 видане 26.02.2013 року, він не є заінтересованою особою по відношенню до боржника та кредиторів, порушень законодавства при виконанні обов'язків арбітражного керуючого і порушень строків подання інформації за час виконання своїх обов'язків заявник не має, не є особою якій заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади, не має судимості за вчинення корисливих злочинів. Він має організаційну та технічну можливість здійснювати повноваження ліквідатора у даній справі. Протягом здійснення трудової діяльності має досвід роботи на керівних посадах понад 10 років. Крім того, Татіщев О.Є. надав суду договір добровільного страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого перед третіми особами від 12.07.2013 року на суму 350 000,00 грн.

В той же час, як вірно встановлено апеляційним господарським судом, заява арбітражного керуючого Тищенко О.І. на участь у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 була подана ще 25.03.2013 року під час розгляду справи в Харківському апеляційному господарському суді. Свою згоду на участь у даній справі під час розгляду справи в суді першої інстанції остання не підтвердила. Надані разом із заявою Тищенко О.І. матеріали не містять інформації щодо організаційної та технічної можливості здійснювати ліквідаційну процедуру, рівня завантаженості арбітражного керуючого у інших справах, що має суттєве значення для з'ясування питання стосовно можливості ефективно виконувати ліквідаційну процедуру, враховуючи інтереси як боржника так і його кредиторів.

Відповідно до пункту 64 Постанови Пленуми Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) при призначенні розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом, рішення якого підтримано і апеляційним господарським судом, мотивовано надано перевагу кандидатурі арбітражного керуючого Татіщеву О.Є. на призначення ліквідатором у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4, правомірно та вмотивовано відхилено кандидатуру Тищенко О.І. на призначення ліквідатором у даній справі.

З огляду на встановлене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про призначення ліквідатором, уданому випадку, арбітражного керуючого Татіщева О.Є., вважає, що рішення судів прийнято з урахуванням вимог ст. ст. 1, 3-1, 13, 24, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України та з урахуванням обставин, які існували на момент прийняття ухвали суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду судами попередніх інстанцій даної справи її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості цих висновків, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних процесуальних актів.