ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2014 року Справа № 5011-57/13115-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді Ходаківської І.П. (доповідач), суддів Фролової Г.М., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Київське лісове господарство" на постанову від 23.12.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-57/13115-2012 господарського суду м. Києва за позовом Прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі: 1. Державного підприємства "Київське лісове господарство", 2. Головного управління Держкомзему у Київській області до 1. Обухівської районної державної адміністрації, 2. Міністерства надзвичайних ситуацій України про визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 945 від 25.10.2006 р., визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 51,1 серії ЯЯ № 383842 та повернення земельної ділянки площею 51,1 га, вказаної у державному акті серії ЯЯ № 383842 За участю представників сторін:
Від позивача - 1) Перемежко А.О. (дов. від 27.12.13)
2) не з'явились
Від відповідача - 1) Сборожик І.Г. (дов. від 02.08.13)
2) Лябах О.О. (дов. від 08.01.14)
Ігнатенко В.І. (дов. від 08.01.14)
Від Генеральної прокуратури України - Шекшеєва В.С.
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор Обухівського району Київської області звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київського лісового господарства" та Головного управління Держкомзему у Київській області до Обухівської районної державної адміністрації, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій про:
- визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача-1 № 945 від 25.10.2006;
- визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 51,1 га серії ЯЯ № 383842;
- повернення земельної ділянки площею 51,1 га, вказаної у державному акті серії ЯЯ № 383842 позивачу-1.
Рішенням господарського суду м.Києва від 25.06.2013 року (колегія суддів у складі: Станік С.Р., Мудрий С.М., Спичак О.М.) в позові відмовлено.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 у складі: Зубець Л.П., Мартюк А.І., Іоннікової І.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ДП "Київське лісове господарство" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Земельного кодексу України (2768-14) та Лісового кодексу України (3852-12) .
Міністерство надзвичайних ситуацій у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні:
представник касатора (позивача 1) підтримав касаційну скаргу,
представник Генеральної прокуратури України не підтримав касаційну скаргу,
представник Обухівської районної державної адміністрації (відповідача 1)підтримав касаційну скаргу,
представники Міністерства надзвичайних ситуацій (відповідача 2) не підтримали касаційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка у 1970 році була передана в користування Червонопрапорному військовому округу в розмірі 97 га, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом на право користування землею від 08.09.1970.
Відповідно до наданих відповідачем-2 інвентарних карток, на спірній земельній ділянці у 1957-1959 роках було збудовано споруди військового містечка.
Згодом, на підставі директиви Міністерства оборони України від 05.05.1996 № Д-17 "Про передачу фондів військових містечок на баланс цивільної оборони України" за актом прийомки (передачі) будівель, споруд та території військового містечка Головне управління Збройних сил України передало, а Штаб Цивільної оборони України прийняв військове містечко (Табір "Козино"), в тому числі будівлі та споруди 1, 2, 4, 5, 7, 9, 10, 11, 12, 17,18, 22, 23, 245 25, 28, 30, 31, 43, 46, 47, 48, 50, 73, 74, а також земельну ділянку площею 96,4 га. Указом Президента України від 28.10.1996 р. № 1005 "Про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи" (1005/96) утворено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на базі Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Штабу Цивільної оборони України, що ліквідуються. Війська Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони перетворено в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року відповідно до Програми, затвердженої Указом Президента України від 19.12.2003 № 1467 (1467/2003) . Відповідно до Указу Президента України від 15.09.2003 № 1040 "Про питання щодо перетворення військ Цивільної оборони України і державної пожежної охорони в окрему невійськову службу" (1040/2003) , відповідачем-2 завершено реформування військ Цивільної оборони України і пожежно-рятувальної служби в окрему невійськову службу.
На день розгляду справи спірна земельна ділянка використовується аварійно-рятувальним підрозділом Міністерства надзвичайних ситуацій України.
Судами також встановлено, що 24.10.2006 Обухівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 944 "Про надання дозволу та виготовлення технічної документації щодо складання державного акту на право постійного користування Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи", яким надано дозвіл відповідачу-2 на виготовлення технічної документації щодо складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 51,1 га, в адміністративних межах території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, для розміщення навчального центру ЦАРЗ "Козино".
25.10.2006 Обухівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 945 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акту на право постійного користування в межах території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області" згідно з яким:
- затверджено технічну документацію по складанню акту на право постійного користування землею відповідачу-2 на земельну ділянку загальною площею 51,1 га для розміщення навчального центру ЦАРЗ "Козино" в межах території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області;
- дозволено Державному підприємству "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" встановити межі земельної ділянки та зон обмежень в натурі (на місцевості) та виготовити державний акт на право постійного користування землею.
На підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 945 від 25.10.2006 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 383842, згідно з яким відповідач-2 є постійним користувачем земельної ділянки площею 51,1000 га в межах Козинської селищної ради для обслуговування та експлуатації існуючого навчального центру ЦАРЗ "Козино".
Вказаний Державний акт зареєстровано Обухівським райвідділом Київської регіональної філії Центру ДЗК в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10002.
Судами при розгляді справи встановлено, що Розпорядження № 945 від 25.10.2006 приймалось Обухівською районною державною адміністрацією на підставі наступних документів: листа відповідача-2 від 24.10.2006 № 03-12338/27; технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельними ділянками відповідачу-2 для обслуговування та експлуатації існуючого навчального центру ЦАРЗ "Козино" в межах території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області; висновку відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації від 25.10.2006 № 1334 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельними ділянками Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи для обслуговування та експлуатації існуючого навчального центру ЦАРЗ "Козино" в межах території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області"; висновку Обухівського районного відділу земельних ресурсів Київського обласного управління земельних ресурсів від 25.10.2006 № 5824/д "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельними ділянками Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи для обслуговування та експлуатації існуючого навчального центру ЦАРЗ "Козино" в межах території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області"; висновку Обухівського районного відділу земельних ресурсів Київського обласного управління земельних ресурсів від 25.10.2006 № 5825/д "Про наявні обмеження на використання земельних ділянок в межах Козинської селищної ради"; висновку Козинської селищної ради від 25.10.2006 № 74 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельними ділянками Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи для обслуговування та експлуатації існуючого навчального центру ЦАРЗ "Козино" в межах території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області"; висновку відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації від 25.10.2006 № 1335 "Про наявні обмеження на використання земельних ділянок в межах Козинської селищної ради".
Прокуратура, вважаючи, що земельна ділянка фактично вилучена із постійного користування ДП "Київське лісове господарство" без згоди останнього та передана у постійне користування Міністерству надзвичайних ситуацій з порушенням положень Земельного та Лісового кодексів України (3852-12) , звернувся з даним позовом.
Відповідно до п.12 перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Згідно з ч.1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства.
Відповідно до положень ст. 27 Лісового кодексу України та ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.
В п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (3852-12) передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що прокуратурою та позивачами не надано доказів на підтвердження того, що ДП "Київське лісове господарство" є власником чи користувачем спірної земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Козинської сільської ради Обухівського району Київської області.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист Управління Держземагенства в Обухівському районі № 03-15/1331 від 12.03.2013, з якого вбачається, що згідно даних програмного комплексу ведення Державного земельного кадастру "Національна кадастрова система" за позивачем-1 в межах Козинської селищної ради Обухівського району земельні ділянки не обліковуються. Документація із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою позивачем-1 в архіві управління відсутня та не обліковується, державний акт на право постійного користування на земельну ділянку позивача-1 не реєструвався та не видавався.
Відповідно до листа Обухівської районної державної адміністрації від 15.03.2013 № 07-15/557 в Обухівській районній державній адміністрації Київської області відсутня інформація про передачу спірної земельної ділянки в користування ДП "Київське лісове господарство". Відносно наявності на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що належить на праві власності Міністерству з надзвичайних ситуацій України повідомлено, що складовою документації із землеустрою є копія акту прийомки (передачі) будівель, споруд на території військового містечка. Інші документи, що посвідчують наявність об'єктів нерухомого майна, в Обухівській районній державній адміністрації відсутні.
Крім того, судами зазначено, що Проекти організації та розвитку лісового господарства є основним нормативно-технічним документом лісовпорядкування. До планово-картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети. Їх виготовлення та розмноження впорядковується Інструкцією, погодженою головним управлінням геодезії і картографії Ради Міністрів СРСР 28.11.1986, відповідно до вимог якої складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.
Згідно з ч.4 ст. 48 Лісового кодексу України матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що проект організації та розвитку лісового господарства та планшет лісовпорядкування, надані ДП "Київське лісове господарство", не містять погоджень з органами землевпорядкування Обухівського регіону і територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що проект організації та розвитку лісового господарства і планшет лісовпорядкування не можуть вважатись належними доказами на підтвердження права користування ДП "Київське лісове господарство" спірною земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Враховуючи, що судами встановлено, що позивачами та прокуратурою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 945 від 25.10.2006 порушує права та охоронювані законом інтереси позивачів щодо спірної земельної ділянки або було винесено поза межами наданих Обухівській районній державній адміністрації повноважень, суди обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для визнання розпорядження № 945 від 25.10.2006 незаконним та його скасування.
Решта позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 51,1 га серії ЯЯ № 383842 та повернення вказаної земельної ділянки Обухівській районній державній адміністрації є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження № 945 від 25.10.2006, тому також правомірно відмовлено у їх задоволенні.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Київське лісове господарство" залишити без задоволення.
Постанову від 23.12.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-57/13115-2012 господарського суду м. Києва залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді
І. Ходаківська
Г. Фролова
О. Яценко