809/195/18 Про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) в частині застосування до особи дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) - 20.09.2019 Прийняття

1.6. Зазначає, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого спірним рішенням є безпідставним, оскільки факт вчинення позивачем під час виконання повноважень керуючого санацією ВАТ "Оріана" грубого порушення прав та законних інтересів боржника чи кредиторів є недоведеним. Зазначив, що висновки посадових осіб відповідача про виявлення порушень в його діяльності як арбітражного керуючого не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкурутом", та були спростовані наданими позивачем поясненнями по кожному порушенню під час проведення перевірки. Тому підстави для застосування до нього найсуворішого заходу дисциплінарного стягнення - позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, відсутні. Крім того, посилається на те, що Міністерством юстиції України при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що він протягом 13 років до дисциплінарної відповідальності не притягався. Таким чином вважає, що рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 10 січня 2018 року в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення, наказ Міністерства юстиції України від 29 січня 2018 року за №251/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 " підлягає скасуванню, також відповідач повинен поновити дію даного свідоцтва і внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) запис про поновлення цього свідоцтва.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні рішення та наказ прийняті відповідачем правомірно та з урахуванням вини позивача у виявлених порушеннях, тяжкості проступку та настання невідворотних наслідків.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати ці рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

3. 3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що висновки про допущення ним порушень вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) є помилковими та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, спростовані позивачем. Також зазначає, що застосований до нього захід дисциплінарного стягнення не є співмірним із встановленими порушеннями, при цьому не було враховано та проаналізовано реальне заподіяння матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого і наслідками, що настали.

4. Крім цього, позивачем надіслано до суду письмові пояснення, в яких він вказує на порушення позивачем порядку анулювання вказаного вище свідоцтва та відсутність для цього правових підстав, що визначені статтею 112 Закону.

5. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній висловив думку про законність та обгрунтованість оскаржуванх судових рішень, а також вказав, що вчинені позивачем порушення знайшли своє підтвердження в ході розгляду судами цієї справи, докази чого наявні в матеріалах справи, що дає підстави для висновків про те, що позивач під час виконання обов`язків керуючого санацією діяв несумлінно, нерозумно, без врахування інтересів боржника та кредиторів. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. Згідно Свідоцтва №1299 від 02 липня 2013 року позивач здійснює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), в тому числі і в процесі санації ВАТ "Оріана".

7. У період з 30 листопада 2017 року по 11 грудня 2017 року Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області проведено планову виїзну перевірку позивача на предмет відповідності діяльності арбітражного керуючого вимогам, визначеним у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а також додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України (254к/96-ВР) , Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці під час здійснення повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справах про банкрутство.

8. За результатами вказаної перевірки комісією складено довідку від 11 грудня 2017 року за №20 та акт планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 21 грудня 2017 року за №20, за змістом яких цією перевіркою виявлено грубі порушення законодавства про банкрутство під час виконання позивачем повноважень керуючого санацією ВАТ "Оріана", що призвели до порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів, а саме: вимог абзацу 2 частини 5 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) - керуючим санацією укладено договори цивільно-правового характеру (на виконання робіт з фізичною особою), предметом яких є виконання робіт по огляду території з метою збереження майна, що знаходиться на території підрозділів ВАТ "Оріана" з особою, яка не має відповідної ліцензії на здійснення охоронної діяльності виданої МВС України, тобто керуючим санацією ВАТ "Оріана" не вжито належних заходів для захисту майна боржника, яке є власністю держави; вимог частини 6 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) - в процедурі санації ВАТ "Оріана" реалізовано надлишкове майно на суму 1119432,55 грн, яке не було включено в баланс підприємства та не було передбачено планом санації, в порушення вимог ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року, якою керуючого санацією ВАТ "Оріана" зобов`язано проводити перерахунок коштів, отриманих від реалізації майна боржника згідно плану санації, з р/р НОМЕР_1 виключно на погашення вимог конкурсних кредиторів в порядку черговості, установленому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти від продажу даного майна направлені не на погашення кредиторських вимог, а на поточні витрати; вимог абзацу 2, 3 частини 4 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкурутом" (в редакції до 19.01.2013 року) - документи щодо реалізації майна ВАТ "Оріана" на суму 1119432,55 грн підписані неуповноваженою особою, оскільки з дня призначення керуючого санацією до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи-боржника, в тому числі щодо управління та розпорядження майном боржника та вчинення певних дій від імені боржника; вимог статей 49-50, 69 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкурутом" (в редакції після 19.01.2013 року) - арбітражним керуючим не підтверджено способу продажу майна та дотримання порядку продажу майна ВАТ "Оріана" на суму 1119432,55 грн, передбаченого даним законом.

9. Планова виїзна перевірка діяльності позивача як арбітражного керуючого проведена у відповідності до вимог законодавства з питань банкрутства, ці обставини не заперечуються сторонами.

10. На підставі висновків вказаного акту перевірки Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) прийнято рішення, оформлене протоколом №67/01/18 від 10 січня 2018 року, про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

11. На підставі цього рішення наказом Міністерства юстиції України від 20 січня 2018 року за №251/5 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1299 від 02.07.2013 року, виданого ОСОБА_1 .

12. Уважаючи вказані рішення та наказ відповідача протиправними, позивач звернувся у суд із даним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

15. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

17. Умови та порядок відновлення платоспроможності суб`єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів урегульовано Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон № 2343-XII (2343-12) ).

18. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (4212-17) (далі - Закон № 4212-VI (4212-17) ) Закон № 2343-XII (2343-12) викладено в новій редакції, яка набрала чинності 19 січня 2013 року.

19. За пунктом 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4212-VI (4212-17) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

20. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

21. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

22. Відповідно до вимог Закону №2343 керуючий санацією має право розпоряджатися майном підприємства виключно та в межах затвердженого плану санації.

23. Згідно з абзацом 2, 3 частини 4 статті 17 Закону №2343 (в редакції до 19.01.2013 року) з моменту винесення ухвали про введення процедури санації керівник боржника звільняється з посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку передбаченого статтею 53 цього Закону. Припиняються повноваження органів управління боржника-юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

24. Частиною 1 статті 20 Закону №2343 передбачено, що з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи для забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.

25. Частиною 1 статті 49 Закону №2343 продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

26. Відповідно до частини 1 статті 50 Закону №2343 продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

27. Згідно частини 1 статті 69 Закону №2343 протокол складається організатором аукціону негайно після оголошення переможця або закінчення аукціону без виявлення переможця.

28. Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 4212-VI (у редакції, чинній на час виникнення підстав для проведення перевірки) позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

29. Статтею 105 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII (далі - Закон №2343) встановлено, що дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

30. У разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень (частина 4 статті 106).

31. Згідно статті 109 Закону №2343 дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є попередження та позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

32. У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 112 Закону №2343 однією із підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

33. На момент виникнення спірних правовідносин (червень 2017 року) діяло Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 395/2011 (395/2011) (надалі - Положення N 395/2011).

34. Відповідно до пункту 1 Положення N 395/2011 Міністерство юстиції України (Мін`юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з формування та забезпечення реалізації політики з питань банкрутства. Мін`юст України є державним органом з питань банкрутства.

35. Пунктом 2 Положення N 395/2011 встановлено, що Мін`юст України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

36. Підпунктом 41 пункту 4 Положення N 395/2011 передбачено, що Мін`юст України відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

37. Процедуру видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (далі - свідоцтво) особі, яка має намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (далі - арбітражний керуючий) та успішно склала кваліфікаційний іспит, видачі дубліката, переоформлення та анулювання свідоцтва, визначає Порядок видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року N 93/5 (надалі - Порядок № 93/5).

38. Пунктом 2 Порядку № 93/5 передбачено, що свідоцтво є обов`язковою умовою здійснення діяльності арбітражного керуючого.

39. Наказ Мін`юсту України про анулювання свідоцтва підписує Міністр юстиції України або особа, яка виконує його обов`язки.

40. Відповідно до пункту 16 Порядку № 93/5 наказ Мін`юсту України про анулювання свідоцтва може бути оскаржений в суді у порядку адміністративного судочинства.

41. Отже, здійснення судового контролю за діяльністю Міністерства у випадку анулювання свідоцтва передбачено Порядком № 93/5.

VI. Позиція Верховного Суду

42. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із прийняттям Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) рішення від 10 січня 2018 року щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а також прийняття відповідачем наказу від 29 січня 2018 року №251/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ".

44. Також було встановлено, що в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог частини 6 статті 3-1 Закону №2343 (в редакції до 19.01.2013 року), якою передбачено, що при реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

45. Зокрема, в ході проведення перевірки комісією було встановлено факт реалізації ТОВ "ІНВЕСТДОРСЕРВІС" згідно Додаткової угоди від 01 листопада 2017 року до Договору купівлі-продажу № 341-юр-498 від 16 грудня 2017 року майна ВАТ "Оріана", яке відсутнє в бухгалтерському обліку товариства та не увійшло у вартість оцінки, при реалізації плану санації на суму коштів в розмірі 1119432,55 грн, які не були направлені на погашення вимог конкурсних кредиторів в порядку черговості, установленому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

46. Тобто, при процедурі санації ВАТ "Оріана" позивачем реалізовано надлишкове майно на суму 1119432,55 грн, яке не було включене в баланс підприємства та не було передбачене планом санації.

47. Крім цього, арбітражним керуючим не дотримано встановленого законом виключного способу продажу майна та порядку продажу майна ВАТ "Оріана" на суму 1119432,55 грн, передбаченого Законом №2343.

48. В ході проведення контролюючого заходу було встановлено, що на підставі протоколу аукціону з продажу майна підприємства, яке перебуває у процедурі санації, № 48/1 від 16 грудня 2016 року між ВАТ "Оріана" та ПП "ІНВЕСТДОРСЕРВІС" 16 грудня 2016 року було укладено договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, яке передане Покупцю згідно Акту прийому-передачі від 20 грудня 2016 року, відповідно до додатку №1 "Перелік майна, яке передається".

49. Предметом даного договору купівлі-продажу від 16 грудня 2016 року є лот № 1. Будівлі та споруди (під розбирання), обладнання в кількості 324 найменувань, згідно з Переліком, який є Додатком № 1 до Договору, та сформований на підставі Висновку № 3481-3490 від 28 вересня 2016 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та Висновку № 3461-3490 від 28 вересня 2016 року.

50. В подальшому керівником санації ОСОБА_1 виявлено частину майна, що не перебувало на балансі товариства, а саме: чорний металобрухт в кількості 215 тон. Вказане майно було реалізовано згідно додаткової угоди та Додатку № 2 до Договору купівлі-продажу № 341-юр-498 від 16 грудня 2016 року, які є його невід`ємною частиною. Тобто, аукціону чи закритих торгів не проведено, а реалізація фактично відбулась шляхом внесення змін до раніше укладеного договору.

51. Вартість металобрухту, який є предметом продажу, визначена на підставі висновку експертного товарознавчого дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 липня 2017 року №2539 та становить 1119432,55 грн.

52. Окрім цього, позивачем також порушено вимоги ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року по справі Б-7-11/283-13/143-23/19, якою керуючого санацією ВАТ "Оріана" зобов`язано проводити перерахунок коштів, отриманих від реалізації майна боржника згідно плану санації, з р/р НОМЕР_1 виключно на погашення вимог конкурсних кредиторів в порядку черговості, установленому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки кошти від продажу даного майна направлені не на погашення кредиторських вимог, а на поточні витрати.

53. Крім цього, керуючим санацією ОСОБА_1 надані на перевірку акт приймання-передачі права власності на майно від 01 листопада 2017 року та додаткова угода, які підписані директором ВАТ "Оріана" в той час, як позивач за рішенням суду був призначений керуючим санацією.

54. Виходячи з системного аналізу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) щодо повноважень, прав та обов`язків керуючого санацією, Верховний Суд приходить до висновку, що вказані порушення знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної справи, суди першої та апеляційної інстанції надали правильну правову оцінку вчиненому позивачем.

55. При цьому, Верховний Суд погоджується, що доводи скаржника про те, що реалізація майна на суму 1119432,55 грн не порушує плану санації є необґрунтованими, оскільки після виявлення надлишку майна керуючий санацією зобов`язаний був вжити заходів для внесення змін до балансу підприємства та до плану санації ВАТ "Оріана", а також повинен був винести на розгляд комітету кредиторів боржника питання щодо виявлення надлишку майна ВАТ "Оріана" та вирішення питання щодо його реалізації. Комітетом кредиторів не розглядалося та не схвалювалося рішення керуючого санацією щодо реалізації надлишкового майна боржника та направлення коштів від його реалізації на поточні витрати по справі. Керуючим санацією самостійно прийнято відповідне рішення, без попереднього погодження з кредиторами, органом уповноваженим управляти часткою держави в статутному капіталі підприємства. Кошти, отримані від реалізації майна, керуючим санацією, відповідно до довідки від 08 грудня 2017 року направлено на поточні витрати, зокрема виплати заробітної плати працівникам, витрати на забезпечення електроенергією, збереження майнових активів товариства.

56. Враховуючи приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) виявлене майно ВАТ "Оріана" могло бути реалізоване виключно на прилюдних чи закритих торгах. Вказане позивачем не спростовано.

57. Отже, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказаний порядок та спосіб реалізації майна ВАТ "Оріана" не відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та порушив права ВАТ "Оріана", як боржника.

58. Твердження позивача про те, що майно - чорний металобрухт - є частиною цілого об`єкта, який було реалізовано з аукціону, не могло бути повторно продано з прилюдних торгів є безпідставним, оскільки судами встановлено, що чорний металобрухт вагою 215 тон є обладнанням ВАТ "Оріана", а не матеріалами, отриманими внаслідок демонтажу будівель та споруд, придбаних на аукціоні ПП "ІНВЕСТДОРСЕРВІС", що підтверджується висновком експертного товарознавчого дослідження від 20.07.2017 року №2539, додатковою угодою до договору купівлі-продажу та Додатку №2, актом приймання-передачі майна.

59. Отже, керуючим санацією не було дотримано прав та інтересів інших безпосередніх учасників провадження у справі про банкрутство, позбавлено їх можливості висловити свої пропозиції та бачення щодо реалізації майна боржника та направлення коштів від реалізації, чим допущено порушення їх прав та інтересів.

60. При цьому, суди обґрунтовано відхилили доводи позивача про правомірність використання вищевказаних коштів як таких, що отримані поза межами реалізації майна згідно плану санації, оскільки це стало можливим виключно за умови неправомірної бездіяльності позивача щодо внесення змін до плану санації.

61. З урахуванням вказаного, реалізація майна на суму 1119432,55 грн та подальший розподіл цих сум свідчать про порушення арбітражним керуючим частини 6 статті 3-1 Закону №2343, відповідно до якої при реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно, розумно та з урахуванням інтересів боржника та кредиторів.

62. Згідно наказу від 20 квітня 2017 року №15 позивач як керуючий санацією уповноважив ОСОБА_2 провести необхідні заходи по реалізації майна ВАТ "Оріана", що є порушенням вимог законодавства про банкрутство, у зв`язку з чим акт приймання-передачі права власності на майно та додаткова угода, що підписані неуповноваженою особою, порушують вимоги абзацу 2, 3 частини 4 статті 17 Закону №2343, оскільки з дня призначення керуючого санацією до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи-боржника, в тому числі щодо управління та розпорядження майном боржника та вчинення певних дій від імені боржника, а тому право підпису має виключно особа, яка призначена керівником санації.

63. Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що зазначене свідчить про грубе порушення позивачем законодавства про банкрутство, що призвело до невідновного порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів.

64. Щодо доводів скаржника про безпідставність наказу відповідача з тих підстав, що він раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався Верховний Суд зазначає таке.

65. У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однією із підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

66. Положеннями статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

67. Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення, відповідно до частини четвертої статті 109 Закону, робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

68. Відповідно до пункту 7.1 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5 (z1113-13) (далі - Порядок №1284/5), підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, серед іншого, грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

69. Отже, дисциплінарним проступком арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути винне невиконання або неналежне виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

70. Підстави для притягнення арбітражного керуючого для дисциплінарної відповідальності визначені пунктом 7.1 Порядку №1284/5.

71. Після прийняття дисциплінарною комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, відповідно до вимог частини першої статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) на здійснення діяльності, комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

72. Згідно з частиною другою статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

73. З огляду на наведене, Верховний Суд зазначає, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого щодо позбавлення права на здійснення діяльності приймає державний орган з питань банкрутства на підставі висновку дисциплінарної комісії. При цьому, притягнення до дисциплінарної відповідальності і пропозиція застосувати до арбітражного керуючого відповідну санкцію є різними юридичними поняттями та різними стадіями процедури позбавлення арбітражного керуючого права на здійснення діяльності.

74. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 10 січня 2018 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); наказ відповідача від 29 січня 2018 року №251/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ".

75. Водночас, рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 10 січня 2018 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в матеріалах справи відсутнє.

76. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, не звернули уваги на вказане.

77. Однак, відсутність оскаржуваного рішення унеможливлює встановлення правомірності його винесення в розумінні частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також перевірити дотримання відповідачем процедури прийняття наказу від 29 січня 2018 року №251/5.

78. Таким чином, цьому рішенню суди під час розгляду справи не надавали правової оцінки на підставі належних та допустимих доказів шляхом їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

79. За таких обставин, Верховний Суд приходить до висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи рішення в цій справі, порушили принцип адміністративного судочинства щодо змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, визначений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, частиною четвертою цієї статті визначено безальтернативний обов`язок суду вживати передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

80. Отже, суди попередніх інстанцій не вчинили необхідних дій, спрямованих на встановлення всіх фактичних обставин справи.

81. Перевірка касаційним судом законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

82. Суд касаційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

83. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

84. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного та об`єктивного вирішення справи, і в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

85. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

86. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

87. З огляду на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального законодавства, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.