Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б. за участю представників: позивача, відповідача, третьої особи не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) прокуратури Коркішко В.М. (посв. від 09.08.2012 р. № 000729, був присутній на судовому засіданні 19.02.2014 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Кобера-5ББ" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. у справі № 916/992/13 господарського суду Одеської області за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство "Кобера-5ББ" про визнання недійсним та скасування розпорядження

Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фермерського господарства "Кобера-5ББ" про визнання недійсним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству "Кобера-5ББ" на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради".

В обґрунтування позову прокурор зазначив про те, що земельна ділянка площею 400 га, яка була надана в оренду вищевказаному фермерському господарству, відноситься до земель оборони (а саме - є частиною колишнього загальновійськового полігону, що використовувався військовою частиною А-1366), у зв'язку з чим Тарутинська райдержадміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні земельними ділянками, наданими свого часу для потреб оборони, що, в свою чергу, призвело до порушення права власності держави та права користування Міністерства оборони України на вказану земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.08.2013 р. у справі № 916/992/13 (колегія суддів: головуючий Меденцев П.А., судді Д'яченко Т.Г., Зайцев Ю.О.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. (колегія суддів: головуючий Поліщук Л.В., судді Таран С.В., Туренко В.Б.), позов задоволено в повному обсязі з посиланням на відсутність у Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою без погодження з Міністерством оборони України.

Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р., та передати справу № 916/992/13 на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2014 р. касаційну скаргу повернуто Тарутинській районній державній адміністрації Одеської області без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

Також з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулось Фермерське господарство "Кобера-5ББ", в якій просить скасувати господарського суду Одеської області від 20.08.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р., та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги Фермерське господарство "Кобера-5ББ" посилається на неповне та неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та ненадання цим обставинам належної правової оцінки, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень.

Зокрема, скаржник стверджує, що, надаючи дозвіл на відведення земельних ділянок на умовах оренди Фермерському господарству "Кобера-5ББ", Тарутинська райдержадміністрація діяла в межах наданих їй повноважень та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, враховуючи, зокрема, відсутність у Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району законних прав користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, порушення норм процесуального права Фермерське господарство "Кобера-5ББ" вбачає у безпідставній, на думку скаржника, відмові суду першої інстанції у задоволенні клопотання Тарутинської райдержадміністрації про призначення земельно-технічної експертизи щодо фактичної площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2014 р. касаційну скаргу Фермерського господарства "Кобера-5ББ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.02.2014 р.

19.02.2014 р. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд касаційної скарги у справі № 916/992/13 відкладено на 26.02.2014 р.

Сторони не скористались правом присутності своїх представників у судовому засіданні 26.02.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою № 2002/063 Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945 р. "Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах згідно схеми, що додається. При цьому, Ізмаїльський облвиконком було зобов'язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20000 га землі, встановити межі земельної ділянки, що відводиться в натурі.

12.02.1946 р. Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У прийнято постанову № 53/9-ОП "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 г. за № 2002/063" затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв'язку з цим селянських господарств.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету № 7 від 10.06.1946 р. "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946 р. про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу. До акту було надано схему фактичного відводу земель під артполігон та акти районних комісій встановлення меж в натурі.

05.05.2005 р. Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 141, 149, пунктів 3, 5, 12 розділу Х Земельного кодексу України (2768-14) , згідно з директивою Міністерства оборони України № 115/1/01 від 29.01.2004 р. та Наказом командувача військами Південного оперативного командування № 67 від 16.02.2004 р. "Про розформування військової частини А-1366" прийнято розпорядження № 101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким, з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області № 368/А-2005 від 14.12.2005 р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Розпорядженням Тарутинської райдержадміністрації Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Фермерському господарству "Кобера-5ББ" земельної ділянки на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради" затверджено поданий Фермерським господарством "Кобера-5ББ" проект землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Веселодолинської сільської ради. Також передано Фермерському господарству "Кобера-5ББ" земельну ділянку площею 400 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років. Одночасно зобов'язано Фермерське господарство "Кобера-5ББ" укласти договір оренди землі з районною державною адміністрацією.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання недійсним та скасування вищезазначеного розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 р. з тих підстав, що, на думку Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, Тарутинська райдержадміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що призвело до порушення права власності держави та права користування Міністерства оборони України на вказану земельну ділянку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. у справі № 2-а-3436/08/1570, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" № 101/А-2005 від 05.05.2005 р. та пункт 1 розпорядження № 368/А-2005 від 14.12.2005 р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями".

Апеляційний адміністративний суд, приймаючи рішення у вказаній справі, дійшов висновку, що незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування вищезазначеними землями залишалося за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності в особі Кабінету Міністрів України та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування. Таким чином, виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Одночасно суд зазначив, що всупереч частини 5 статті 116, статті 149 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, а згода Міністром оборони України на її вилучення не надавалася.

Встановлений постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. по справі № 2-а-3436/08/1570 факт належності спірної земельної ділянки до земель оборони був визнаний судами попередніх інстанцій таким, що має преюдиціальне значення в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, і є обов'язковим для господарського суду при вирішенні даної справи по суті.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

За приписами статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 р. № 406/2011 (406/2011) , Міністерство оборони України, зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 4 вищенаведеного Закону військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Відповідно до Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими земельними ділянками і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 р. (v0483322-97) , Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району є повноважним органом державної влади з обліку земель оборони.

Суди встановили, що згідно індивідуальної картки № 95 обліку земельної ділянки на обліку Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району за Міністерством оборони України рахується земельна ділянка площею 24 229,5 га військового містечка № 11, розташована за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с. Надеждівка.

Отже, землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається ними.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що незважаючи на відсутність у Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району державного акту про право постійного користування спірною земельною ділянкою, який посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, як було зазначено в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2012 р. у справі № 2-а-3436/08/1570, право постійного користування, набуте на підставі постанови Ради народних комісарів УРСР від 1945 року та рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946 року, залишається за Міністерством оборони України, а тому ці землі відносяться до земель оборони, є державною власністю та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування.

Разом з цим, суди встановили, що згода Міністерства оборони України на передачу спірної земельної ділянки місцевим органам влади не надавалась, також відсутні звернення Міноборони України з клопотанням про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону, яка станом на дату прийняття оскаржуваного розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 р. рахувалась як землі оборони.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Тарутинська райдержадміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, перевищила свої повноваження щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками із земель Тарутинського артполігону, з огляду на що наявні підстави для задоволення позову Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про визнання недійсним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству "Кобера-5ББ" на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради".

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, винесеними з неповним встановленням обставин справи та за відсутності надання належної правової оцінки цим обставинам, з огляду на наступне.

В матеріалах справи містяться копії Наказу Командувача військами Південного оперативного командування від 16.02.2004 р. № 67 "Про розформування військової частини А-1366 Південного оперативного командування", Наказу Командира військової частини А 1366 від 20.02.2004 р. № 15 "Про розформування військової частини А-1366 Південного оперативного командування", Наказу командувача військами ордена Червоного прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004 р. № 401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004-2009 роки", Акт прийому-передачі земель Тарутинського полігону від 26.08.2004 р. та лист Заступника командувача військ Південного ОК з будівництва та розквартирування військ від 12.04.2005 р. № 31/1/282.

Проте, судячи з висновків судів попередніх інстанцій, вбачається, що судами не було надано належної правової оцінки копіям вищезазначених документів.

В матеріалах справи міститься копія розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.07.2006 р. № 390-р "Про передачу майнових комплексів військових містечок" (390-2006-р) , яким було прийнято пропозицію Міноборони, погоджену з обласними, міськими, районними, селищними і сільськими радами та Арцизькою райдержадміністрацією Одеської області, щодо передачі з державної власності у власність (спільну власність) територіальних громад та до сфери управління Арцизької райдержадміністрації майнових комплексів військових містечок згідно з додатком, в якому зазначено, в тому числі, про передачу у спільну власність територіальних громад району військового містечка № 10 с. Весела Долина Тарутинського району.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки вказаному розпорядженню Кабінету Міністрів України та не встановили, чи має воно відношення до військової частини А-1366 Південного оперативного командування та спірної земельної ділянки. Більш того, суди відмовили у задоволенні клопотання Тарутинської райдержадміністрації про призначення земельно-технічної експертизи щодо встановлення фактичної площі та меж земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району.

З приводу питання передачі та використання Тарутинського військового полігону в матеріалах справи наявне листування із Тарутинською райдержадміністрацією, Верховною Радою України, Міністерством оборони України, яким судами також не надано належної правової оцінки.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про преюдиціальне значення і обов'язковість для господарського суду при вирішенні даної справи фактів, встановлених постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. по справі № 2-а-3436/08/1570, оскільки у вказаній адміністративній справі розглядались розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області № 101/А-2005 від 05.05.2005 р. та розпорядження № 368/А-2005 від 14.12.2005 р., які були прийняті до прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження від 08.07.2006 р. № 390-р "Про передачу майнових комплексів військових містечок", при цьому, у даній справі предметом розгляду є розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 р., прийняте після вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим є підстави вважати, що прийняття Тарутинською райдержадміністрацією розпоряджень по спірній земельній ділянці у 2005 році та у 2006 році здійснювалось за різних підстав.

Таким чином, не можна вважати, що судами попередніх інстанцій дотримано вимог, передбачених статтями 43, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи на підставі встановлених обставин справи і доказів, які були предметом дослідження і оцінки судом, та повного і послідовного викладення рішення.

Оскільки не встановлення зазначених обставин судами попередніх інстанцій є суттєвим порушенням норм процесуального права, які, з урахуванням меж перегляду справ в касаційній інстанції, встановлених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, унеможливили висновок суду касаційної інстанції щодо правильності визначення і правової оцінки спірних правовідносин, підстав і предмета доказування у справі, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, дослідити належним чином матеріали справи, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Кобера-5ББ" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. у справі у справі № 31/197пн та рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.