Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Корсака В.А суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі № 5015/1470/12 господарського суду Львівської області за позовом Прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Поторицької сільської ради до Сокальської районної ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, 2.Відділу Держземагентства у Сокальському районі про визнання недійсним пункту рішення

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаОбманюк С.С. - відповідача не з'явився - третьої особи-1 не з'явився - третьої особи-2 не з'явився - Генеральної прокуратури України Томчук М.О.

В квітні 2012 року прокурор Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Поторицької сільської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Сокальської районної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича, Відділ Держземагентства у Сокальському районі, в якій просив суд визнати недійсним пункт 6 рішення Сокальської районної ради № 6 від 05.03.1999 "Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" щодо надання в постійне користування із земель фермерського запасу фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20 га земель водосховища ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення (з урахуванням заяви про зміну та уточнення позовних вимог від 06.06.2012, яка прийнята судом, т. 2., а. с. 57-57).

Дана справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2013 (суддя Р. Матвіїв), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 (головуючий Дубник О.П., судді: Скрипчук О.С., Матущак О.І.) у справі № 5015/1470/12 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з припиненням провадження у справі.

Поторицька сільська рада, Сокальська районна рада, Відділ Держземагентства у Сокальському районі не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича, Сокальська районна рада, Відділ Держземагентства у Сокальському районі не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Сокальської районної ради народних депутатів VII сесії XXII скликання від 05.04.1995 "Про затвердження проектів роздержавлення та приватизації земель селянських спілок" затверджено проекти роздержавлення земель селянських спілок згідно з додатком № 1 та затверджено зміни меж населених пунктів та їх площі згідно з додатком № 2 (т. 6., а. с. 101-103).

Листом за № 422-1 від 15.05.1998, адресований Смілці З.С. відкрите акціонерне товариство "Сокальський завод хімічного волокна" дав згоду на вилучення із земель водосховища земельної ділянки площею 20 га, при умові вилучення їх із землекористування заводу (т. 1., а. с. 20).

Рішенням від 26.02.1999 "Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" районна конкурсна комісія Сокальської районної ради рекомендувала районній сесії надати в постійне користування із земель фермерського запасу Бурці Віталію Володимировичу 20 га з земель водосховища ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення(т. 1., а. с. 43-47).

Відповідно до пункту 6 рішення Сокальської районної ради V сесії І скликання від 05.03.1999 № 6 "Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" вирішено надати фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20 га з земель водосховища ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення в постійне користування із земель фермерського запасу (т. 1., а. с. 33, 48-51).

Розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації від 30.08.1999 № 385 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для утворення (розширення) селянських (фермерських) господарств" затверджено проект відведення земельної ділянки, зокрема, Бурці Віталію Володимировичу та передано йому згідно розробленого проекту в постійне користування з земель ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" земельну ділянку для розширення селянського (фермерського) господарства загальною площею 18,7974 га.

15 грудня 1999 року на підставі зазначеного розпорядження Сокальською районною радою народних депутатів Бурці Віталію Володимировичу видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЛВ 1041 площею 18,7974 га, що розташована на території с. Поториця для ведення селянського (фермерського) господарства (т. 1., а. с. 39-40).

Згідно листа Управління Держкомзему у Сокальському районі за № 01-12/872 від 26.04.2012 станом на 01.01.2000 за ФГ Бурки В.В. по Поторицькій сільській раді обліковувалось 18,7974 га, по Тартаківській сільській раді - 30 га. Цим же листом Управління Держкомзему у Сокальському районі повідомило про відсутність даних по формі 6-зем станом на 05.03.1999 (т. 1., а. с. 118).

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Відділу Держземагентства у Сокальському районі за № 01-12/1934 від 15.08.2013 вбачається, що земельна ділянка, згідно проекту формування території і встановлення меж Поторицької сільської ради, розробленого Інститутом землеустрою Львівським філіалом у 1992 році та затвердженим Львівською обласною радою, розташована на території Поторицької сільської ради, за межами населеного пункту с. Поториця.

В своєму позові прокурор послався на те, що на виконання завдання Генеральної прокуратури України, прокуратурою Львівської області була проведена перевірка щодо додержання та застосування законодавства у сфері земельних відносин, за результатами якої встановлено, що 05.03.1999 Сокальська районна рада без достатніх правових підстав, поза межами наданих їй повноважень прийняла рішення щодо надання фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20 га з земель водосховища ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення в постійне користування із земель фермерського запасу, що мало наслідком порушення прав територіальної громади Поторицької сільської ради. Матеріально-правовою підставою свого позову прокурор визначив статтю 19 Конституції України, статті 19, 53, 123, 152, 158 Земельного кодексу України,статтю 51 Водного кодексу України.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 22.03.2013 послався на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, а саме судами не досліджений правовий статус спірної земельної ділянки, приналежність її до державної або комунальної власності, не встановлено належного розпорядника земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок, зазначених у постанові касаційної інстанції, місцевим господарським судом на підставі сукупності поданих доказів встановлено, що земельна ділянка, яка була передана фермерському господарству Бурки В.В. перебувала у державній власності (відповідно до рішення від 05.04.1995), розташована на території Поторицької сільської ради, за межами населеного пункту.

Вказана земельна ділянка належала до земель сільськогосподарського призначення, розпорядження якими було віднесено до повноважень Поторицької сільської ради. При цьому, доказів зміни цільового призначення земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Рішення щодо вилучення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФГ Бурки В.В. від попереднього землекористувача - ВАТ "Сокальського заводу хімічного волокна" (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" припинив свою діяльність) матеріали справи не містять.

Зазначені обставини в установленому порядку належними засобами доказування не спростовані.

Встановивши наведені обставини на підставі сукупності поданих доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правове регулювання спірних відносин здійснювалось Земельним кодексом України (2768-14) № 561-XII від 18.12.1990 діючим на момент прийняття районною радою рішення.

Частинами першою та другою статті 3 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції чинній на момент прийняття рішення районною радою) передбачено, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Частиною першою статті 4 названого кодексу визначено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Частинами першою та другою, п'ятою статті 7 Земельного кодексу України 1990 року передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 9 Земельного кодексу України 1990 року до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції діючій на дату прийняття рішення районною радою) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Пунктом 1 частини першої статті 27 Земельного кодексу України 1990 року визначено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки.

Порядок припинення права користування земельною ділянкою визначався статтею 29 цього кодексу. Припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Положеннями частини першої та частини другої статті 31 Земельного кодексу України 1990 року визначалось, що вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Частиною другою статті 19 Конституції України 1996 року передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що рішення Сокальської районної ради в частині надання фермеру Бурці В.В. в постійне користування земельної ділянки площею 20 га із земель фермерського запасу прийнято поза межами наданих їй повноважень, з порушенням вимог діючого на час прийняття цього рішення законодавства, оскільки розпорядження даною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення було віднесено до повноважень Поторицької сільської ради.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає, що судами вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування, відсутні.

Стосовно доводів, викладених в касаційній скарзі, слід зазначити, що вони не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі № 5015/1470/12 залишити без змін.