Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Горлівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення господарського суду Донецької області від 3 жовтня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 9 грудня 2013 року у справі № 5006/44/83/2012 за позовом комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Горлівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства до комунального підприємства "Міська служба єдиного замовника", за участю третьої особи - Горлівської міської ради, про стягнення суми, -

У жовтні 2012 року комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Горлівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до комунального підприємства "Міська служба єдиного замовника", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення 392794,16 грн. заборгованості, що виникла в зв'язку з порушенням умов договору про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення № 2215 від 1 січня 2012 року в частині своєчасної оплати різниці, що виникла між показниками загальнобудинкових приладів обліку води.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23 жовтня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Горлівську міську раду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 3 жовтня 2013 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 9 грудня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а позов задовольнити.

Сторони не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 1 січня 2012 року сторонами укладено договір № 2215 про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення.

30 січня 2012 року сторонами підписано протокол розбіжностей та протокол узгодження розбіжностей.

Розділом 2 договору встановлений обов'язок відповідача вжиття необхідних заходів по недопущенню виникнення різниці об'ємів води.

Відповідно до пункту 3.7 договору, викладеного в редакції згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 8 травня 2012 року у справі № 5006/4/67пд/2012, у разі встановлення будинкових приладів обліку води в багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними приладами обліку, споживач, який не має квартирних приладів обліку, оплачує послуги згідно з показниками загальнобудинкових приладів обліку, при цьому не враховуються витрати води (ІТНВПВ) виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку та сумарних витрат води за показниками усіх квартирних приладів обліку.

Різниця фактично розподіляється між мешканцями, зареєстрованими на день зняття показників, які не мають квартирних приладів обліку.

У разі, якщо відносно виконавця не затверджено ІТНВПВ - мешканці, які не мають квартирних приладів обліку, оплачують послуги водопостачання та водовідведення не більш встановлених нормативів (норм) споживання.

Різниця, яка виникла між показниками загальнобудинкового приладу обліку та розподіленням відповідно до цього пункту договору об'єму води, сплачується виконавцем до 10 числа місяця наступного за поточним виробнику, згідно отриманого від виробника платіжного доручення.

З травня 2012 року по липень 2012 року представниками сторін здійснено спільне зняття показників з загальнобудинкових приладів обліку питної води, які знаходяться на балансі відповідача, про що складені акти-приписи та акти обстеження, підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Відповідно до вказаних актів-приписів позивачем встановлено різницю між об'ємами загальнобудинкових водомірів та сумарними об'ємами індивідуальних квартирних водомірів та нормативних потреб (ф. 80 "Інформація про нарахування по житловому фонду з груповими водомірами").

З матеріалів справи вбачається, що позивачем складено акти-рахунки № 973/1 на суму 8193,96 грн., № 973/1 на суму 3287,70 грн., № 973/1 на суму 13171,03 грн., № 973/1 на суму 2559,35 грн., № 973/1 на суму 15861,89 грн., № 974/1 на суму 6211,22 грн., № 974/1 на суму 11653,63 грн., № 974/1 на суму 16681,28 грн., № 980/1 на суму 55769,51 грн., № 980/1 на суму 1709,60 грн., № 980/1 на суму 1476,93 грн., № 980/1 на суму 48637,73 грн., № 980/1 на суму 3914,89 грн., № 980/1 на суму 76102,67 грн., № 613 на суму 2670,62 грн., № 613 на суму 1426,36 грн., № 613 на суму 2711,09 грн., № 834 на суму 23570,28 грн., № 834 на суму 647,42 грн., № 834 на суму 2609,93 грн., № 834 на суму 47980,19 грн., № 834 на суму 45946,88 грн.

При визначенні вартості виявленої різниці об'ємів води позивачем застосовувались тарифи, затверджені рішенням Горлівської міської ради № 1707 від 1 грудня 2008 року, постановами Національної комісії по врегулюванню ринку комунальних послуг України № 227 від 20 жовтня 2011 року.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) , Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (z0936-08) , враховуючи зазначені вище обставини, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, посилаючись на висновок судової економічної експертизи № 1692/1693/26 від 5 липня 2013 року, згідно якого можливість встановити на підставі первинних документів різницю в об'ємах між загальнобудинковими лічильниками та сумарним об'ємом спожитої води мешканцями житлових будинків у спірному періоді з травня 2012 року по липень 2012 рік відсутня, визначити розмір витрат води комунального підприємства "Міська служба єдиного замовника" внаслідок розподілення, постачання, транспортування води від приборів обліку в житлових будинках до місця розташування водозбірних кранів (арматури) у квартирах мешканців багатоквартирних житлових будинків та прибудинкових територій неможливо. При цьому, у висновку зазначено, що витрати об'єму води, спожитої всіма споживачами, які мають квартирні водолічильники, на дату зняття показань та витрат води на загальнобудинкових водолічильниках, документально не підтверджуються, як не підтверджується документально і сума заявлених позовних вимог заборгованості за послуги з водопостачання в розмірі 392794,16 грн.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився і апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про необхідність відмови в задоволенні позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Горлівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 3 жовтня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 9 грудня 2013 року у справі № 5006/44/83/2012 - без змін.