Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Корсака В.А., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., представники позивача, відповідача, третьої особи, ВДВС не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. у справі № 3/46/2011/5003 господарського суду Вінницької області за скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" на дії Відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції за позовом Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про стягнення 2 734 795, 83 грн.

В серпні 2013 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" звернулось до господарського суду Вінницької області зі скаргою в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України на дії Відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції, в якій просив суд:

- визнати незаконними дії органу ДВС щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 39387047) від 14.08.2013 р. щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" на користь Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" 2 520 502,15 грн. збитків, 23 501,87 грн. державного мита та 217,51 витрат на ІТЗ судового процесу;

- визнати незаконними дії органу ДВС щодо винесення постанови (ВП № 39387047) від 14.08.2013 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо заборони відчуження всього майна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка";

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 39387047) від 14.08.2013 р. щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" на користь Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" 2 520 502,15 грн. збитків, 23 501,87 грн. державного мита та 217,51 витрат на ІТЗ судового процесу;

- скасувати постанову (ВП № 39387047) від 14.08.2013 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо заборони відчуження всього майна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка".

В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що в порушення частини 1 статті 20, частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації боржника.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.09.2013 р. у справі № 3/46/2011/5003 (суддя Колбасов Ф.Ф.) у задоволені скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" на дії Відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції відмовлено повністю.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що скаржником на день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження та під час розгляду судом самої скарги на дії органу ДВС не надано належних доказів, що майно боржника не знаходилось на території Вінницького району Вінницької області.

За наслідками розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 12.11.2013 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Мамченко Ю.А., суддів Дужич С.П., Саврій В.А.) ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.09.2013 р. у справі № 3/46/2011/5003 скасував, задовольнив повністю скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка", визнав неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції як щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 39387047 від 14.08.2013 р., так і щодо винесення постанови ВП № 39387047 від 14.08.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, скасувавши зазначені постанови.

Приватне підприємство "Агропромислова фірма "Іззія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. у даній справі, натомість ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.09.2013 р. залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів норми частини 7 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження".

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається, зокрема, на неврахування судом апеляційної інстанції тієї обставини, що боржник не довів відсутність його майна на території району діяльності Відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2014 р. касаційну скаргу Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.02.2014 р.

Представники сторін та органу ДВС в судове засідання касаційної інстанції не прибули, що не є перешкодою для розгляду скарги по суті без їх участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.04.2012 р. у справі № 3/46/2011/5003 позовні вимоги Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" задоволено частково та стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" 2 520 502,15 грн. збитків, 23 501,87 грн. державного мита та 217,51 витрат на ІТЗ судового процесу;

На виконання зазначеного рішення 19.04.2013 р. видано відповідний наказ № 3/46/2011/5003.

Відповідно до приписів статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального Кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до приписів частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, 13.08.2013 р. до Відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції надійшла заява приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу господарського суду Вінницької області від 19.04.2013 р. у справі № 3/46/2011/5003.

Подання судового наказу на виконання саме до Відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції, стягувач мотивував тим, що сільськогосподарська техніка боржника знаходиться на території Вінницького району, зокрема в с.Хиженці на обробці полів ФГ "Сатурн-К" на підставі угод про обробіток земель. До заяви стягувачем додано судовий наказ від 19.04.2013 р. у справі № 3/46/2011/5003, перелік рахунків та перелік господарської техніки боржника, які належать СТОВ "АкВаВіка".

14.08.2013 р. головним державним виконавцем Відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції Собчуком В.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39387047, в якій боржнику встановлено строк для самостійного виконання вимог виконавчого документа до 21.08.2013 р., та постанову від 14.08.2013 р. про арешт всього майна боржника з забороною його відчуження. При цьому, у постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції зазначено місцезнаходження боржника СГ ТОВ "АкВаВіка": Тростянецький район, с. Ілляшівка, вул. Жовтнева, 1, втім, місцезнаходження майна боржника не вказано.

15.08.2013 р. директором ПП "Агропромислова фірма "Іззія" Нечипоруком С.П. подано до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області заяву, в якій останній просив розглянути питання про передання виконавчого провадження з виконання судового наказу від 19.04.2013 р. у справі № 3/46/2011/5003 підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області, враховуючи те, що по даному виконавчому провадженню наявні обставини, що ускладнюють виконання рішення: резонансність справи, наявність заставного майна, знаходження майна у кількох районах Вінницької області.

16.08.2013 р. начальником Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області Сусковим А.О., на підставі заяви директора ПП "Агропромислова фірма "Іззія" Нечипорука С.П. від 15.08.2013 р., винесена постанова № 331/2.1-35/8 про передачу в строк до 19.08.2013 р. матеріалів виконавчого провадження № 39387047 з виконання наказу господарського суду Вінницької області № 3/46/2011/5003 від 19.04.2013 р. з Відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області.

Відповідно до акту від 19.08.2013 р. приймання-передавання виконавчого провадження, головним державним виконавцем Відділу ДВС ВРУЮ Собчуком В.В. на підставі постанови начальника Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області Сускова А.О. від 16.08.2013 р., матеріали виконавчого провадження ВП № 39387047 з виконання наказу № 3/46/2011/5003 передано заступнику начальника Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області Калинчуку С.І.

19.08.2013 р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області Калинчуком С.І. винесена постанова про прийняття до виконання зазначеного виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження 19.08.2013 р.

Задовольняючи скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" на дії органу ДВС, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її підставність і ґрунтовність, з чим слід погодитись, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів визначені положеннями Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" Державіни виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Пунктом 4 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем було долучено відомості про реєстрацію техніки боржника, у яких місцем реєстрації та адресою місця стоянки зазначено адресу: Вінницька область, Тростянецький район, Ілляшівка, вул. Жовтнева, 1. Крім того, СГ ТОВ "АкВаВіка" згідно з Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 165118 зареєстроване за цієї ж адресою.

Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження державному виконавцю з матеріалів, наданих стягувачем, було відомо, що боржник та його майно, зокрема, сільськогосподарська техніка, зареєстровані за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, с. Ілляшівка, вул. Жовтнева, 1.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції щодо прийняття постанов від 14.08.2013 р. про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника з забороною на його відчуження є неправомірними, а вказані постанови підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням норм чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів враховує, що виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Вінницької області № 3/46/2011/5003 від 19.04.2013 р. відкрите Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області відповідно до постанови від 19.08.2013 р., за місцезнаходженням боржника і його майна, що повністю відповідає вимогам частини 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції положень Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та факт порушення державним виконавцем вимог Закону при виконанні наказу суду, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції цілком законно і обґрунтовано задовольнив скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" на дії органу ДВС, відтак, не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. у справі № 3/46/2011/5003 господарського суду Вінницької області залишити без змін.