Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників сторін:

ліквідатора - арбітражного керуючого Бакуменко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району

в м. Полтава

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 17.12.2013

у справі № 18/117 господарського суду Полтавської області

за заявою Управління Пенсійного фонду України Київського району

в м. Полтава

до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії

"Надра України "Полтавнафтогазгеологія"

про визнання банкрутом,

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.11.2013 (суддя Паламарчук В.В.) відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави у визнанні поточних кредиторських вимог у сумі 85120,83 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.) ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2013 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у банкрута не виникло і не могло виникнути додаткових зобов'язань перед УПФУ Київського району м. Полтави з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за серпень-вересень 2013 року.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтава (далі УПФУ) просить скасувати вищевказані ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій від 13.11.2013 та від 17.12.2013, прийняти нове рішення, яким визнати поточні вимоги управління в повному обсязі. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Провадження по даній справі про банкрутство Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Полтавнафтогазгеологія" в частині здійснення ліквідаційної процедури провадиться за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній після 19.01.2013, відповідно до вимог п. 1 п.п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Як вбачається із матеріалів справи, постановою господарського суду Полтавської області від 18.07.2013 визнано банкрутом Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія"; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бакуменко В.І.

У жовтні 2013 року до місцевого господарського суду надійшла заява УПФУ Київського району м. Полтави про визнання поточних кредиторських вимог в розмірі 85120, 83 грн. та включення їх до реєстру кредиторських вимог.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи у визнанні поточних вимог до боржника в сумі 85120, 83 грн. виходив з того, що відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у банкрута не виникло і не може виникнути додаткових зобов'язань перед УПФУ Київського району м. Полтави з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за серпень - вересень 2013 року.

Згідно з ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, кредиторські вимоги УПФУ Київського району м. Полтави в розмірі 85120, 83 грн. виникли під час здійснення ліквідаційної процедури Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія".

Відповідно до ст. 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, а вимоги, виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (п. 1 ст. 38, п. 8 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Стосовно платежів до Пенсійного фонду України, то відповідно до встановленого в п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що згідно вимог п. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

Таким чином, в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

У справах про банкрутство норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , який є спеціальним Законом, мають перевагу серед інших нормативно-правових актів, в тому числі пов'язаних із застосуванням норм податкового права.

Господарський суд як першої так і апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, надавши належну оцінку зібраним по справі доказам, прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги, заявлені УПФУ Київського району м.Полтави, є безпідставними, оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 18.07.2013, нові грошові зобов'язання, в силу ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не виникають.

У відповідності до ст. 111-7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій у даній справі відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтава залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 та

ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.11.2013 по справі № 18/117 залишити без змін.