Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Коробенка Г.П.

Куровського С.В.

За участю представників : ПАТ "Промінвестбанк" - Тукмана Ю.В.; кредитора ОСОБА_3- ОСОБА_4; кредитора ОСОБА_5- ОСОБА_6; ТОВ "Закарпатбуд" - Черепань М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги кредиторів ОСОБА_3 та ОСОБА_5

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від

18.12.2013 р. в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по справі № 907/6/13 за заявою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ТОВ "Закарпатбуд" про банкрутство, -

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 02.01.2013 р. порушено провадження по справі № 907/6/13 про банкрутство ТОВ "Закарпатбуд", на підставі ст.ст. 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за загальною процедурою, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ракущинця А.А.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 28.08.2013 р. по справі № 907/6/13 /суддя Васьковський О.В./ затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Закарпатбуд", зокрема : грошові вимоги ОСОБА_3 в розмірі 4 000 000,00 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 1 147,00 грн. -перша черга та ОСОБА_5 в розмірі 4 000 000,00 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 1 147,00 грн. -перша черга.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 р. по справі № 907/6/13 / колегія суддів у складі : Желік М.Б., Кузб В.Л., Малех І.Б./ ухвалу господарського суду Закарпатської області від 28.08.2013 р. скасовано в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5; прийнято нове рішення по справі, яким відмовлено кредиторам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у задоволенні заяв про визнання грошових вимог до ТОВ "Закарпатбуд".

В касаційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_5 просять постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 р. в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 28.08.2013 р. в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до боржника залишити без змін.

У відзиві на касаційні скарги ПАТ "Промінвестбанк" просить суд залишити скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні Вищого господарського суду України 18.02.2014 року, на підставі ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 25.02.2014 року до 11-20.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Провадження по даній справі про банкрутство ТОВ "Закарпатбуд" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній до 19.01.2013 р.

В газеті "Голос України" № 123 (5623) від 06.07.2013 р. опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Закарпатбуд" (т.1, а.с.58).

Відповідно до ч.15 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно ст. 14 цього Закону.

До господарського суду Закарпатської області 05.08.2013 р. надійшла заява гр. ОСОБА_5 про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 4 000 000,00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Закарпатбуд" (т.1, а.с.158-162).

Кредиторські вимоги гр. ОСОБА_5 до боржника обґрунтовані тим, що ТОВ "Закарпатбуд" уклав з кредитором чотири договори поруки, а саме від 27.04.2010 р., від 11.11.2010 р., від 31.03.2011 р. та від 18.01.2012 р., в яких ТОВ "Закарпатбуд" виступає поручителем за договорами позики, що укладені між ОСОБА_5 та гр.ОСОБА_14 Умови договорів позики з боку гр.ОСОБА_14 належним чином не виконані, грошові кошти гр. ОСОБА_5 не повернуті (т.1 а.с.163-182).

Розпорядником майна Ракущинцем А.А. разом з боржником розглянуті грошові вимоги гр. ОСОБА_5, визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Закарпатбуд" (т.2, а.с.2, 3, 5).

До господарського суду Закарпатської області 05.08.2013 р. надійшла заява гр. ОСОБА_3 про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 4 000 000,00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Закарпатбуд" (т.1, а.с.190-194).

Вказані грошові вимоги гр. ОСОБА_3 до боржника обгрунтовані невиконанням позичальником - гр.ОСОБА_14 договорів позики від 16.08.2010 р., від 15.07.2011 р. та від 27.01.2012 р., укладених між гр. ОСОБА_3 та гр.ОСОБА_14, при цьому ТОВ "Закарпатбуд", є поручителем за договорами поруки від 20.08.2010 р., від 25.01.2011 р., від 26.07.2011 р. та від 30.01.2012 р., укладених в забезпечення виконання гр. ОСОБА_14 зобов'язань за договорами позики, а отже - солідарним боржником.

Боржником та розпорядником майна Ракущинцем А.А. грошові вимоги гр. ОСОБА_3, визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів (т.2, а.с.2, 3, 6).

Визнаючи кредиторські вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до боржника у повному обсязі, господарський суд Закарпатської області виходив з того, що заявлені грошові вимоги підтверджуються відповідними доказами, подані у строк, встановлений ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та визнані боржником і розпорядником майна боржника у повному обсязі.

Скасовуючи ухвалу попереднього засідання від 28.08.2013 р. в частині визнання кредиторських вимог гр. ОСОБА_5 і гр. ОСОБА_3, господарський суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що оскільки вказаними кредиторами не додано належних доказів на підтвердження своїх вимог до боржника, зокрема, відсутні оригінали договорів поруки, на яких грунтуються кредиторські вимоги гр. ОСОБА_5 і гр. ОСОБА_3, а копії вказаних договорів поруки не скріплені печатками ТОВ "Закарпатбуд", відсутні оригінали розписок гр. ОСОБА_14 про одержання грошових коштів за вказаними договорами позики, то підстав для визнання та включення вказаних грошових вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Закарпатбуд" не має.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.

Згідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду кредиторських вимог господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Завдання господарського суду у справі про банкрутство полягає не у вирішенні спору між кредитором та боржником по суті, а у перевірці обґрунтованості грошових вимог кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Ухвала суду за результатами попереднього засідання має істотні правові наслідки для продовження процедури банкрутства та формування представницького органу кредиторів у справі про банкрутство.

Таким чином, законодавцем визначено проведення попереднього судового засідання у справі про банкрутство, як такого, що завершує розгляд конкурсних вимог кредиторів шляхом прийняття відповідної ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів та не передбачено процесуальних можливостей розгляду спірних вимог кредиторів після винесення такої ухвали, за винятком процедури перегляду за нововиявленими обставинами

Як вбачається із матеріалів справи, гр. ОСОБА_5 в підтвердження своїх кредиторських вимог до боржника подано копії договорів позики від 14.04.2010 р., від 05.11.2010 р., від 30.03.2011 р. та 11.01.2012 р., укладених між гр. ОСОБА_5 (позичкодавец) та гр. ОСОБА_14 (позичальник) та копії розписок за підписом гр. ОСОБА_14 Також, гр. ОСОБА_5 надано суду копії договорів поруки, що укладені в забезпечення виконання вищевказаними договорами позики.

Гр. ОСОБА_3 в підтвердження своїх кредиторських вимог до боржника подано копії договорів позики від 18.08.2010 р., від 14.01.2010 р., від 15.07.2011 р. та 27.01.2012 р., укладених між гр. ОСОБА_3 (позичкодавец) та гр. ОСОБА_14 (позичальник) та копії розписок за підписом гр. ОСОБА_14 Крім того, ОСОБА_3 надано суду копії договорів поруки, що укладені з ТОВ "Закарпатбуд" (поручитель) в забезпечення виконання вищевказаними договорами позики.

Згідно ч.2 ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 ГПК України встановлено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В матеріалах справи відсутні оригінали договорів позики та договорів поруки, на яких ґрунтуються заявлені вимоги кредитора ОСОБА_3 та кредитора ОСОБА_5, а наявні у справі копії договорів належним чином не засвідчені.

Кредитор, у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

На зазначені вище вимоги Закону, суд першої інстанції уваги не звернув.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у визнанні кредиторських вимог гр. ОСОБА_5 і гр. ОСОБА_3 до боржника у повному обсязі, господарський суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив наявність у сторін оригіналів вказаних договорів або належним чином засвідчених копій, а також не перевірив оскаржувались вони чи ні у встановленому законом порядку.

Таким чином, господарським судом як першої так апеляційної інстанції, в порушення вимог закону, постановлено судові рішення по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення по справі.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 р. щодо відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 28.08.2013 р. щодо визнання кредиторських вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-10- 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційні скарги кредиторів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 р. щодо відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 28.08.2013 р. щодо визнання кредиторських вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по справі № 907/6/13 скасувати.

Справу № 907/6/13 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.