Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у справі № 5011-31/17258-2012 за позовом комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" про стягнення заборгованості,

У грудні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 22 247,24 грн., пені в сумі 6 555,82 грн., 3% річних в сумі 1 045,54 грн. та 1 358,70 грн. інфляційних сум у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати спожитих послуг за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 3580 за період з 01.08.2009 року по 30.11.2012 року.

До початку розгляду справи в суді першої інстанції позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 21 435,98 грн., пеню в сумі 6 344,98 грн., 3% річних в сумі 1 005,52 грн. та 1 305,52 грн. інфляційних сум.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року (судді Трофименко Т.Ю., Спичак О.М., Гавриловська І.О.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 21 435,98 грн., пеню в сумі 6 344,98 грн., 3% річних в сумі 1 005,52 грн. та 1 032,99 грн. інфляційних сум, а врешті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року (судді Станік С.Р., Пономаренко Є.Ю., Шевченко Е.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 01.04.2008 року між КП "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (виконавець) та ТОВ "Центр технічної безпеки" (орендар (власник)) укладено договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 3580, предметом якого є надання позивачем за плату відповідачу комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю загальною площею 317,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна, 18 (підвал) і участь орендаря (власника), у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території. Приміщення використовуються для адміністративних та складських потреб.

Згідно з п. 2.1 договору відповідач щомісячно сплачує позивачу вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

За п. 2.2 договору розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

Пунктом 2.6 договору визначено, що крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує виконавцю експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 241,60 грн. на місяць.

Відповідно до п. 4.1 договору відповідач повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату платежів, які передбачені цим договором, нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

Згідно п. 5.1 договору строк дії договору встановлено з 01.04.2008 року до 01.04.2009 року.

Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору (п. 5.2 договору).

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця до орендаря (власника) нежитлових приміщень про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних сум з оплати спожитих послуг згідно з договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних сум обґрунтовано наявністю у відповідача зобов'язання з оплати одержаних послуг за спірним договором, та відмову в решті позову мотивовано перерахунком розміру інфляційних сум.

При цьому суди обох інстанцій, вирішуючи спір, у порушення норм ст.ст. 32- 34, 36, 38, 43 ГПК України, зробили висновки, що грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, та прийняли рішення, які не відповідають вимогам норм процесуального права, а саме ст.ст. 84, 105 ГПК України.

У п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) зазначено, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, дійшовши висновку про доведеність надання позивачем комунальних послуг за спірним договором на суму 21 435,98 грн. за період з 01.08.2009 року по 30.11.2012 року на підставі виставлених рахунків на оплату витрат по утриманню будинку і прибудинкової території, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи відповідача щодо неотримання останнім зазначених рахунків та не навели правової оцінки цим доводам з відповідним обгрунтуванням у прийнятих судових рішеннях.

Крім того, суди не врахували положення п. 2.1 договору, за яким відповідач щомісячно сплачує позивачу вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм, та не навели якими первинними документами, визначеними договором і законодавством, підтверджується неоплачений відповідачем обсяг наданих йому послуг.

У той же час, судами не було перевірено розрахунків розміру заявлених вимог, зокрема, щодо розмежування суми основного боргу за видами комунальних послуг, які надавалися за договором, та не з'ясовано з якої суми і за який період нараховано пеню та інфляційні суми.

До того ж, у прийнятих судових рішеннях не наведено розрахунків, з яких виходив суд, при задоволенні грошових вимог.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте, суди не взяли до уваги вимоги зазначеної норми матеріального права та доводи відповідача щодо неправомірності нарахування пені за період з грудня 2011 року по листопад 2012 року.

У свою чергу, за п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (869-2011-п) з власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

Однак, судами не перевірено наявності такого рішення органу місцевого самоврядування та не надано оцінки обгрунтованості тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Отже, висновок судів обох інстанцій про доведеність підстав для часткового задоволення позову про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних сум не грунтується на матеріалах справи, є передчасним та зроблений без дослідження всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року скасувати, і справу № 5011-31/17258-2012 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.