910/3234/13 Про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню - 19.02.2014 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2013 р. у даній справі, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" 1 456 744,05 грн. заборгованості, 127 028,14 грн. 3% річних, 169 732,27 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог до ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" відмовлено. У позові до ТОВ "Данко Констракшн Матіріалз" відмовлено повністю.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано наказ від 23.04.2013 р. про стягнення грошових коштів (а.с.118).

У серпні 2013 року ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви товариство посилається на те, що на виконання виконавчого напису нотаріуса об'єкт фінансового лізингу вартістю 2 080 095,0 грн. повернуто стягувачу - ТОВ "УніКредит Лізинг", а тому заявлені до ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" позовні вимоги у даній справі про стягнення грошових коштів фактично задоволені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2013 р. (суддя Мандриченко О.В.) визнано наказ господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення від 23.04.2013 р. у справі № 910/3234/13 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що лізингодавець (позивач) не набув права одночасно вимагати від лізингоодержувача (відповідач) сплати лізингових платежів за рішенням суду та вимагати повернення предмету лізингу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. (головуючий, суддя Самсін Р.І., судді Сулім В.В., Шаптала Є.Ю.) ухвалу суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" про визнання наказу, виданого 23.04.2013 р. на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013 р. у справі № 910/3234/13, таким, що не підлягає виконанню.

За висновком суду апеляційної інстанції наведені першим відповідачем обставини не підтверджують відсутності обов'язку боржника щодо виконання рішення суду, яке є чинним та набрало законної сили, а також не підтверджують наявність підстав, які свідчать про припинення обов'язку боржника виконувати вказане судове рішення у спосіб, встановлений судом.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (перший відповідач) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

20.05.2013 р. ВДВС Овруцького РУЮ Житомирської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38009363 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/3234/13 від 23.04.2013 р.

22.04.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі звернення ТОВ "УніКредит Лізинг" вчинено виконавчий напис № 1539 про повернення лізингоодержувачем - ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" об'єкту фінансового лізингу: навантажувач VOLVO L22-F, вартістю 2 080 095 грн., що був переданий в користування на підставі договору фінансового лізингу № 247-LD від 04.10.2007р.

Відповідно до акту ВДВС Овруцького РУЮ Житомирської області від 27.05.2013 р. вказаний об'єкт лізингу повернуто лізингодавцю.

Повернення об'єкту лізингу, на думку першого відповідача, свідчить про фактичне задоволення позовних вимог ТОВ "УніКредит Лізинг" до ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" про стягнення 1 788 547,56 грн., які були предметом розгляду у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви першого відповідача з огляду на таке.

Частиною 4 ст. 117 ГПК України передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Отже, вказана норма містить вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, а саме:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як вбачається з матеріалів справи, у першого відповідача виник обов'язок виконувати належним чином умови укладеного між ним та позивачем договору фінансового лізингу № 247-LD від 04.10.2007 р., а саме сплачувати у визначений договором строк лізингові платежі.

Як встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2013 р. у даній справі, перший відповідач допустив порушення виконання грошового зобов'язання, оскільки у період з грудня 2007 р. по листопад 2010 р. не сплачував лізингові платежі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1456 744,05 грн. Факт невиконання цього обов'язку доведено судом першої інстанції під час розгляду даної справи по суті заявлених вимог. Невиконання першим відповідачем грошового зобов'язання стало підставою для задоволення вимог позивача про стягнення також 169 732,27 грн. інфляційних нарахувань, 127 028,14 грн. трьох відсотків річних.

Так, відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 цього закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Окрім того, в силу ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавцю надано право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі, та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Отже, внаслідок неналежного виконання договору фінансового лізингу у першого відповідача перед позивачем виникло як речово-правове зобов'язання щодо повернення предмету лізингу з володіння, так і грошове зобов'язання щодо сплати визначених договором лізингових платежів.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Види захисту можливо розглядати як у залежності від способів і форм її здійснення (про форми захисту ст. 16 ЦК України), так і по суб'єктах, які її здійснюють.

Стаття 16 ЦК України визначає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснювати захист цивільних прав можуть і органи нотаріату.

Так, в силу ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадку і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, для захисту свого порушеного першим відповідачем права, звернувся до суду з позовом про присудження у судового порядку виконання першим відповідачем грошового зобов'язання, а до нотаріуса - з вимогою про виконання обов'язку повернути об'єкт лізингу з володіння шляхом вчинення нотаріального напису.

При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, виконання першим відповідачем обов'язку щодо повернення майна, не звільняє його від виконання грошового зобов'язання за договором зі сплати лізингових платежів (складовою яких, у т.ч., є плата за користування об'єктом лізингу), розмір якого встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Наведені першим відповідачем обставини не є підставами, з якими процесуальний закон пов'язує визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Доводи першого відповідача, викладені як у заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, так і у касаційній скарзі фактично зводяться до намагання переглянути судове рішення, ухвалене у даній справі по суті заявлених позовних вимог.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи ст. 117 ГПК України, а тому відсутні підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. у справі № 910/3234/13 - без змін.