Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді Малетича М.М., суддів: Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі № 922/3810/13 Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Конекс, ЛТД" 2. Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про зменшення розміру неустойки

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: Чумаков Д.М.,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конекс, ЛТД", Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про зміну правовідношення сторін за договором купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем 2 на підставі вимог ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України шляхом зменшення розміру належної до сплати позивачем неустойки за вказаним договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2013 року у справі № 922/3810/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі № 922/3810/13 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" на рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2013 року повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права та невірне застосування вимог Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , просить ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року скасувати, а справу передати до Харківського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги та розгляду її по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при винесенні зазначеної ухвали, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст. 94 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, зокрема, до скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, зокрема, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору становлять:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Втім, апеляційним господарським судом встановлено невиконання позивачем зазначених вимог чинного законодавства, що, в силу п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для повернення апеляційної скарги заявникові.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на те, що, виходячи з матеріалів справи, позовні вимоги у даній справі зводяться до зменшення розміру штрафних санкцій, визначених рішенням суду від 08.08.2011 року у справі № 5023/3763/13 ( 1 151 015, 35 грн.), тобто фактично предметом розгляду у даній справі є зменшення розміру неустойки, тоді як до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Враховуючи наведене, застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі ухвали апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі № 922/3810/13 - без змін.