826/18262/15 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток - 28.05.2019 Прийняття

У серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство "ВСК Іншуранс Груп" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року № 178/2655-22-07, яким позивачу збільшено суму грошове зобов`язання за платежем "податок на прибуток" на 1134000 грн за основним платежем та на 283500 грн за штрафними санкціями.

12 лютого 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 23 червня 2015 року № 178/2655-22-87.

Задовольняючи позов суд першої інстанції висновувався з того, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

30 червня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом правомірно та обґрунтовано винесено спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено, що позивачем занижено доходи, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування від реалізації цінних паперів на загальну суму 5400000,00 грн, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2 квартал 2012 року на загальну суму 1134000,00 грн.

У липні 2016 року позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме підпунктів 14.1.71 та 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України та порушення ним норм процесуального права, зокрема частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

25 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 826/18262/15 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

15 вересня 2016 року справа № 826/18262/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/26343/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Заперечення або відзив від податкового органу до Суду на касаційну скаргу позивача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у період з 14 травня 2015 року по 22 травня 2015 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, про що складено акт перевірки від 29 травня 2015 року № 75/26-55-22-07/35689942 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення позивачем

- пункту 39.1 статті 39, абзацу 5 пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, яке виявилося у заниженні позивачем доходів від реалізації цінних паперів на загальну суму 5400000,00 грн, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2 квартал 2012 року на загальну суму 1134000,00 грн.

- статті 51, підпункту 176.2 "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

23 червня 2015 року на підставі акта перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №178/2655-22-87, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" на 134000,00 грн за основним платежем та на 283500,00 грн за штрафними санкціями.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Розділом першим акта перевірки зазначено про її проведення на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та наказів керівника податкового органу від 02 квітня 2015 року № 314 та від 09 квітня 2015 року № 378.

В матеріалах справи відсутні докази, які посвідчують проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 Податкового кодексу України (2755-17) , зокрема, рішення про призначення перевірки та накази про її проведення.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час перевірки) встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Положеннями пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Суд вважає, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено на підставі якого рішення та в межах якого провадження призначена перевірка, коли провадження розпочато та чи є відповідне судове рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВСК Іншуранс Груп" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року скасувати, а справу № 826/18262/15 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.