Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року у справі № 908/2825/13 господарського суду Запорізької області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області про визнання договору оренди укладеним та поновлення його терміну дії,

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_2, дов. № 2484 від 25.07.2013 року,

Відповідача: Бабанін О.Є., голова, рішення № 2 від 30.11.2010 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, Позивач) звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області (далі - Тернуватська сільрада, Відповідач) про визнання договору оренди від 10.01.2002 року укладеним та поновлення його терміну дії на раніше встановлений договором строк.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2013 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року, у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, та додаткових обґрунтуваннях до неї, Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 397, 398, 638, 639, 654, 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст.ст. 180, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), ст. 92 Земельного кодексу України ст.ст. 9, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 27 Закону України "Про оренду землі", просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.01.2002 року між ФОП ОСОБА_2 (Орендар) та Тернуватською селищною радою Новомиколаївського району Запорізької області (Орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна, б/н (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого (п. 1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення на першому та другому поверсі Тернуватського будинку культури, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться в комунальній власності Тернуватської селищної ради, загальною площею 405,7 кв.м.

Відповідно до п. 1.3. Договору оренди, цільове призначення приміщення - проведення культурних та культурно-організаційних заходів (дискотека, свята, весільні обряди) з можливістю проведення торгівельної діяльності.

Пунктом 2.2. Договору оренди встановлено, що вступ Орендаря у користування майном настає після підписання ним договору та акту прийому-передачі вказаного майна (Додаток № 2). Після підписання Орендарем акту прийому-передачі об'єкту (нежитлового приміщення) починається перебіг строку дії договору.

В п. 3.1. Договору оренди сторони погодили, що термін оренди складає 10 років з моменту прийняття майна, що орендується, Орендарем за актом прийому-передачі.

Згідно п.п. 8.2., 8.6. Договору оренди, строк його дії - 10 років з правом послідуючого викупу (приватизації) об'єкту оренди Орендарем. Договір оренди припиняється у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до акту прийому-передачі орендоване майно було передано Орендарю 10.01.2002 року.

В наступному, 11.10.2011 року Відповідач направив Позивачу лист за № 778, у якому повідомив останнього про намір використовувати частину орендованого майна (приміщення) для власних потреб, а іншу частину - передати в оренду тільки шляхом проведення конкурсу.

У свою чергу, Позивач 14.12.2011 року звернувся до Відповідача із заявою, у якій просив продовжити йому строк дії Договору оренди на попередніх умовах, з правом викупу.

Проте, рішенням Тернуватської сільради № 6 від 22.12.2011 року в задоволені вищевказаної заяви було відмовлено, а у відповіді за № 946 від 26.12.2011 року на вказану заяву ОСОБА_2, Тернуватська сільрада повідомила про те, що має намір здати в оренду частину нерухомого майна (нежитлове приміщення Тернуватського будинку культури площею 405,7 кв.м.) відповідно до вимог чинного законодавства, про що в місцевій районній газеті було розміщено відповідне оголошення, а у випадку потреби Позивачу пропонувалось подати на адресу Відповідача протягом 10-ти робочих днів з моменту виходу вказаного оголошення необхідні для цього відповідні документи.

Разом з тим, Позивач 30.12.2011 року знову звернувся до Відповідача з проханням про продовження строку дії Договору оренди на попередніх умовах, з правом викупу.

Однак, листами № 18 від 11.01.2012 року та № 66 від 07.02.2012 року Тернуватська сільрада повідомила ОСОБА_2 про припинення дії Договору оренди та про необхідність повернення орендованого майна.

Вимогами Позивача у даній справі є визнання договору оренди від 10.01.2002 року укладеним та поновлення його терміну дії на раніше встановлений договором строк, з посиланням на положення ст.ст. 397, 398, 764 ЦК України, ст.ст. 180, 291 ГК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та на добросовісність виконання ним своїх договірних зобов'язань за вказаним договором і правомірне використання орендованого ним майна.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 9, 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 759, 763, 764 ЦК України, ст.ст. 284, 291 ГК України, умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна від 10.01.2002 року, та встановлених обставин справи і, зокрема, щодо наявності листів-повідомлень Відповідача, як власника нерухомого майна, яке передавалось в оренду, про відмову Позивачу у продовженні дії Договору оренди на попередніх умовах, у визначений для цього законом термін, дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у позові, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року у справі № 908/2825/13 - без змін.