Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників: позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осіб не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу від 11.12.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/1090/12 господарського суду Львівської області за позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлиця-3"треті особи- Львівська міська рада; - Фізичні особи - підприємці: ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 про демонтаж самовільно збудованих павільйонів

У лютому 2012 р. Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Світлиця-3", за участі третьої особи - Львівської міської ради про зобов'язання відповідача за власний рахунок демонтувати самовільно збудовані павільйони під літерами "Г"- площею 46,8 кв.м., "Д" - площею 31,4 кв.м., "Ж-1" - площею 29,3 кв.м., "Б" - площею 46,0 кв.м., "В" - площею 46,3 кв.м. та " 3-1" - площею 46,6 кв.м. на АДРЕСА_1, посилаючись, зокрема, на приписи статті 376 Цивільного кодексу України, вказуючи на здійснення будівництва павільйонів на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який надає право на виконання будівельних робіт чи затвердженого проекту. Крім того позивач зазначив, що за результатами розгляду заяви ТОВ "Світлиця-3" від 21.11.2011 р. про розгляд питання самовільного будівництва п'яти павільйонів на території, що була відведена під облаштування міні - ринку, районною адміністрацією було прийнято рішення про необхідність демонтажу самовільно збудованих павільйонів та розпорядженням № 888 від 25.11.2011 р. зобов'язано відповідача демонтувати самовільно збудовані споруди, проте вказане розпорядження товариством не виконано, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.05.2012 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору фізичних осіб - підприємців, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.09.2013 р. (судді: Станько Л.Л., Бортник О.Ю., Шпакович О.Ф.) позовні вимоги задоволені повністю, зобов'язано ТОВ "Світлиця-3" за власний рахунок демонтувати самовільно збудовані павільйони під літерами "Г" - "- площею 46,8 кв.м., "Д" - площею 31,4 кв.м., "Ж-1" - площею 29,3 кв.м., "Б" - площею 46,0 кв.м., "В" - площею 46,3 кв.м. та " 3-1" - площею 46,6 кв.м. на АДРЕСА_1.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, встановивши обставини стосовно здійснення будівництва спірних павільйонів без дозвільних документів та на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

За апеляційною скаргою ОСОБА_4 Львівський апеляційний господарський суд (судді: Дубник О.П., Скрипчук О.С., Матущак О.І.) ухвалою від 11.12.2013 р. апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 припинив.

Суд апеляційної інстанції, припиняючи провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, встановивши, що ОСОБА_4 з апеляційною скаргою звернулась не як учасник процесу, а як фізична особа, при цьому не надавши доказів наявності у неї речового права на павільйон, розташований в м. Львові по вул. Миколайчука, 8а, позначений літерою "Б", дійшов висновку, що права апелянта оскаржуваним рішенням не порушені.

ОСОБА_4 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2013 р. у даній справі та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради у задоволенні позову, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та ненаданням судами оцінки всім обставинам справи, зокрема обставинам стосовно того, що павільйони, які за рішенням суду зобов'язано демонтувати ТОВ "Світлиця -3", будувались у 2006 році за рахунок фізичних осіб, а відтак не належать відповідачу у справі, чим порушуються майнові права третіх осіб.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

За приписами частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 94 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі було зазначено, що не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, фізична особа, не учасник процесу, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку, вважаючи, що рішення стосується її прав на майно (павільйон), дійшовши висновку, що права скаржника не порушені.

Разом з цим, звертаючись до суду апеляційної інстанції, в порядку статті 91 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_4 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції вказувала на те, що рішенням суду відповідача - ТОВ "Світлиця - 3" було зобов'язано демонтувати майно, яке належить третім особам, зокрема, ОСОБА_4, яке будувалось до отримання статусу підприємця, тобто фізичною особою, яка має бути залучена до участі у справі в якості відповідача, що, в свою чергу, унеможливлює розгляд справи у господарському суді, про що, як зазначав апелянт, неодноразово наголошувалось під час розгляду справи, проте, було залишено поза увагою судом першої інстанції.

Таким чином, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2013 р. оскаржене ОСОБА_4 саме як третьою особою без самостійних вимог на предмет спору у даній справі, а апеляційна скарга підлягає розгляду судом апеляційної інстанції з мотивів, викладених у цій скарзі, що не було взято до уваги судом апеляційної інстанції, внаслідок чого помилково припинено провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що приписи статті 80 Господарського процесуального кодексу України регулюють питання припинення провадження у справі під час розгляду її по суті та мають вичерпний перелік підстав для її застосування.

Стосовно вимог скаржника про скасування рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2013 р., судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Проте, в даному випадку, судом апеляційної інстанції рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2013 р. не переглядалось по суті, що унеможливлює перегляд рішення суду першої інстанції в касаційному порядку.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням приписів процесуального законодавства, судова колегія вважає, що ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. у справі № 5015/1090/12 господарського суду Львівської області скасувати, а справу направити до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Касаційну скаргу задовольнити частково.