Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Шевчук С. суддів: Запорощенка М. - доповідач Владимиренко С. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 05.11.13 р. у справі № 5011-28/18833-2012 господарського суду міста Києва за заявою Української міської ради Обухівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" про визнання банкрутом за участю представників сторін: від кредиторів: ОСОБА_4, за довіреністю (Українська міська рада Обухівського району Київської області) від боржника: не з'явився Арбітражний керуючий: Кебкал О.М., розпорядник майна

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року відмовлено у затвердженні мирової угоди по справі № 5011-28/18833-2012; задоволено заяву розпорядника майна ТОВ "Конча-Заспа" та продовжено строк процедури розпорядження майном по справі на один місць, тобто до 05.12.2013 року; продовжено повноваження розпорядника майна ТОВ "Конча-Заспа" арбітражного керуючого Кебкала Олександра Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_1 від 18.03.2013 року на один місяць, тобто до 05.12.2013 року; зобов'язано арбітражного керуючого Кебкала О.М. звернутися до господарського суду міста Києва з клопотанням щодо подальшої процедури у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 5011-28/18833-2012 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 5011-28/18833-2012 - без змін.

Не погодившись з ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.13 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. у справі № 5011-28/18833-2012, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення, яким затвердити мирову угоду у справі про банкрутство ТОВ "Конча-Заспа", що укладена згідно рішення комітету кредиторів, протокол № 1 від 05.08.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що жодна норма діючого законодавства не передбачає такої підстави для відмови у затвердженні мирової угоди, як порушення прав кредитора, зауважує на тому, що за умовами мирової угоди всі кредитори перебувають у рівних можливостях.

Крім того, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено основні принципи господарського судочинства, як рівність перед законом та судом, змагальність сторін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, що були присутні в с удовому засіданні, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2012 року порушено провадження у справі № 5011-28/18833-2012, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника та призначено підготовче судове засідання на 29.01.2013.

Ухвалою попереднього засідання від 25.06.2013 року визнано кредиторами боржника компанію Vendemir Trading Ltd на суму 19 681 471,07 грн., ТОВ "Концерн Європа" на суму 7 344 000,00 грн., державну податкову інспекцію у Обухівському районі Київської області державної податкової служби на суму 4 118,26 грн., включено до реєстру вимог кредиторів вимоги Української міської ради Обухівського району Київської області, які визнані ухвалою підготовчого засідання від 07.02.2013 року, в розмірі 12 154 031,88 грн., затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Конча-Заспа" на загальну суму 39 183 621, 21 грн. та призначено підсумкове засідання на 06.08.2013 року.

06.08.2013 року до суду надійшла заява про затвердження мирової угоди у даній справі відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів від 05.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року відмовлено у затвердженні мирової угоди по справі № 5011-28/18833-2012; задоволено заяву розпорядника майна ТОВ "Конча-Заспа" та продовжено строк процедури розпорядження майном по справі на один місць, тобто до 05.12.2013 року; продовжено повноваження розпорядника майна ТОВ "Конча-Заспа" арбітражного керуючого Кебкала Олександра Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_1 від 18.03.2013 року на один місяць, тобто до 05.12.2013 року; зобов'язано арбітражного керуючого Кебкала О.М. звернутися до господарського суду міста Києва з клопотанням щодо подальшої процедури у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 5011-28/18833-2012 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 5011-28/18833-2012 - без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за умовами мирової угоди 99 (дев'яносто дев'ять) відсотків загальної суми заборгованості боржника перед кредиторами четвертої та шостої черги, підлягають прощенню (списанню), чим порушуються права та законні інтереси Української міської ради Обухівського району Київської області, оскільки, ініціюючому кредитору буде повернуто лише 121 540, 31 грн. з 12 154 031, 88 грн. заявлених, що становить лише 1%.

Судова колегія погоджується з висновками та рішеннями судів попередніх інстанцій з оглядом на таке.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК (1798-12) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

В даному випадку застосуванню підлягають норми Закону про банкрутство в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

Приписами ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що мирова угода, це домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладання мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету кредиторів та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпеченні заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладання мирової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про дату розгляду мирової угоди господарський суд повідомляє сторони мирової угоди. Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової угоди.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.11.2013 року від ініціюючого кредитора - Української міської ради Обухівського району Київської області надійшли заперечення щодо укладення мирової угоди по справі, у судовому засіданні 05.11.2013 року представником ініціюючого кредитора підтримані подані заперечення. Розпорядник майна боржника підтримав позицію ініціюючого кредитора та просив суд відмовити у її затвердженні.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 38 Закону, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов'язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити встановлений Законом порядок укладення мирової угоди.

Приписами ч. 2 ст. 36 Закону про банкрутство визначено, що у разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Згідно Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 червня 2004 року № 04-5/1193 (v1193600-04) "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , оскільки мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити: правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема: чи було засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо; повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів; дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди, встановленого статтями 35-37 Закону; чи не суперечать умови мирової угоди законодавству; чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб.

Відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами мирової угоди, поданої на затвердження суду, вимоги кредиторів четвертої та шостої черги в обсязі 99 (дев'яносто дев'ять) відсотків загальної суми заборгованості боржника підлягають прощенню (списанню).

Також, судами встановлено, що загальний фінансовий стан боржника характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, та умовами мирової угоди не визначено за рахунок яких коштів відбуватиметься задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що умови вказаної мирової угоди, порушують права та законні інтереси кредиторів, зокрема Української міської ради Обухівського району Київської області.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 38 Закону про банкрутство господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству. Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає рішення суду першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, порушень, визначених скаржником в якості підстав для скасування Постанови апеляційного суду, колегією не встановлено.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків апеляційного суду. Крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін ухвалу місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.11.13 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. у справі № 5011-28/18833-2012 - залишити без змін.