50/371-б Про відмову задовольнити заяву про визнання недійсним з моменту укладення договору - 18.02.2014 Прийняття

Головуючого судді: Шевчук С. суддів: Запорощенка М.- доповідач Акулової Н. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.13 р. у справі № 50/371-б господарського суду міста Києва за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства "Наш дім" про визнання банкрутом за участю представників сторін: від скаржника: Бутрименко Н.М., за довіреністю від кредиторів: Мірошник М.М., за довіреністю (ПАТ "АК "Київводоканал") Кропот О.О., за довіреністю (Міністерство промислової політики України) від боржника: не з'явився

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року № 50/371-б, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.10.2013 року, відмовлено публічному акціонерному товариству "Київенерго" у задоволенні заяви про визнання недійсними з моменту укладення договору від 23.07.2012 року № 8/1 та додаткової угоди до нього, укладених між ДП "Наш дім" в особі керуючого санацією Клочко О.М. та ТОВ "Експобуд Груп".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.13 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року по справі № 50/371-б - без змін.

Не погодившись з ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.13 р. у справі № 50/371-б, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, з вимогою справу направити до господарського суду міста Києва для розгляду по суті заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання недійсним договору від 23.07.2012 № 8/1 та додаткової угоди до нього від 31.08.2012 року № 2, яка є невід'ємною частиною договору № 8/1, укладених між Державним підприємством "Наш дім" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експобуд Груп"

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення ст. 47 ГПК України (1798-12) та неправильне застосування ст. 4-1 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що призвело до обмеження прав кредитора щодо захисту своїх інтересів у судовому порядку в межах справи про банкрутство.

До нинішнього судового засідання представники боржника не з'явилися. Поважних причин нез'явлення їх представників суду не повідомлено. Про дату та час судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду м. Києва від 11.06.2010 порушено провадження у справі № 50/371-б про банкрутство державного підприємства "Наш дім".

Ухвалою підготовчого засідання від 10.09.2010 було визнано розмір вимог кредитора - акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", розпорядником майна, з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів, призначено арбітражного керуючого Лугового Олексія Володимировича, якого зобов'язано надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника та призначено попереднє засідання.

Ухвалою попереднього засідання від 18.02.2011 визнано кредиторами державного підприємства "Наш дім" - акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго" з кредиторськими вимогами в сумі 4 663072,21 грн., з яких 715,00 грн. - перша черга задоволення; 4 220 411,14 грн. - четверта черга задоволення; 441946,07 грн. - шоста черга задоволення; відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" з кредиторськими вимогами на суму 1413 007,02 грн. четверта черга задоволення. Відмовлено у визнанні кредиторами державного підприємства "Наш дім" - відкритому акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" з кредиторськими вимогами в сумі 1 105291,48 грн.; ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з кредиторськими вимогами в сумі 192,08 грн.; Київському міському відділенню Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з кредиторськими вимогами в сумі 655,17 грн.; ОСОБА_9 з кредиторськими вимогами в сумі 101132,00 грн.; ОСОБА_10 з кредиторськими вимогами в сумі 115 816,73 грн.; ДПІ у Печерському районі м. Києва з кредиторськими вимогами в сумі 9528,22 грн. Зобов'язано розпорядника майна державного підприємства "Наш дім" арбітражного керуючого Лугового Олексія Володимировича надати суду у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, протокол зборів кредиторів боржника стосовно обрання комітету кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів щодо вирішення питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.08.2011 продовжено процедуру розпорядження майном державного підприємства "Наш дім" на шість місяців - до 03.02.2012, продовжено повноваження розпорядника майна державного підприємства "Наш дім" Лугового Олексія Володимировича на шість місяців - до 03.02.2012, зобов'язано розпорядника майна - Лугового Олексія Володимировича виконати вимоги ухвали попереднього засідання від 18.02.2011 по справі № 50/371-б та надати суду у строк до 03.02.2012 протокол зборів кредиторів боржника стосовно обрання комітету кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів щодо вирішення питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.12.2011 замінено учасника провадження у даній справі - Міністерство промислової політики на його правонаступника на Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном.

Ухвалою від 26.01.2012 клопотання комітету кредиторів боржника - державного підприємства "Наш дім" задоволено, відкрито процедуру санації державного підприємства "Наш дім" у справі про банкрутство № 50/371-б строком на 12 (дванадцять) місяців до 26.01.2013, призначено керуючим санацією державного підприємства "Наш дім" арбітражного керуючого Долича Олександра Володимировича.

Ухвалою від 10.05.2012 клопотання керуючого санацією Долича О.В. задоволено та звільнено арбітражного керуючого Долича Олександра Володимировича від виконання ним обов'язків керуючого санацією державного підприємства "Наш дім" (ідентифікаційний код 30723920), призначено керуючим санацією державного підприємства "Наш дім" арбітражного керуючого Клочка Олександра Миколайовича.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2012 звільнено арбітражного керуючого Клочко Олександра Миколайовича від виконання ним обов'язків керуючого санацією державного підприємства "Наш дім", призначено керуючим санацією державного підприємства "Наш дім" арбітражного керуючого Фоменко Мілену Сергіївну.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. продовжено процедуру санації державного підприємства "Наш дім" строком на шість місяців до 26.07.2013р., продовжено повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Фоменко Мілени Сергіївни строком на шість місяців.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.2013 задоволено спільне клопотання голови комітету кредиторів державного підприємства "Наш дім" та керуючого санацією державного підприємства "Наш дім" арбітражного керуючого Фоменко М.С.; продовжено процедуру санації державного підприємства "Наш дім" на шість місяців у строк до 24.01.2014; продовжено строк повноважень керуючого санацією державного підприємства "Наш дім" арбітражного керуючого Фоменко Мілени Сергіївни на шість місяців у строк до 24.01.2014.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду в межах справи № 50/371-б про визнання недійними з моменту укладення договорів від 23.07.2012 №№ 5,6,7,8,8/1,8/2 та від 31.08.2012 №№ 9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20 разом з додатковими угодами до них, укладених між ДП "Наш дім" в особі керуючого санацією Клочко О.М. та ТОВ "Експобуд Груп".

В обґрунтування вимог, ПАТ "Київенерго", як голова комітету кредиторів державного підприємства "Наш дім" посилається на те, що у відповідності до ч.8 ст. 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішень, зокрема, щодо надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість. Комітетом кредиторів боржника керуючому санацією не надавалось згоди на укладення договорів, що оспорюються.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року № 50/371-б, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.10.2013року, відмовлено публічному акціонерному товариству "Київенерго" у задоволенні заяви про визнання недійсними з моменту укладення договору від 23.07.2012року №8/1 та додаткової угоди до нього, укладених між ДП "Наш дім" в особі керуючого санацією Клочко О.М. та ТОВ "Експобуд Груп".

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції станом на 18.01.2013 року, чітко визначає коло осіб, що мають право подавати заяви про визнання угод боржника недійсними в межах справи про банкрутство, зокрема це керуючий санацією та у деяких випадках ліквідатор боржника (абз.12 ч.1 ст. 25), що обумовлено самою специфікою процедури банкрутства та установленого спрощеного порядку визнання таких угод недійсними. Жодною нормою закону, в редакції станом на 18.01.2013 року, такого права не надано ні окремим кредиторам, ні комітету кредиторів, як органу уповноваженому на представництво всіх кредиторів боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК (1798-12) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

В даному випадку, застосуванню підлягають норми Закону про банкрутство, що діяли до 19.01.13 року.

Як про це вже було позначено вище, стосовно боржника відкрито процедуру санації та призначено керуючим санацією Фоменко М.С.

Відповідно до ч.5 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними, а згідно з частиною 11 цієї ж статті угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною з наведених у цій частині підстав. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсним повернення всього отриманого за такою угодою та позову сторони про відшкодування збитків за договором, який не виконується за рішенням керуючого санацією, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Визначені у ст. 17 Закону підстави є спеціальними підставами для визнання угод (майнових дій) боржника недійсними, стосуються виключно процедури банкрутства і мають розглядатися в межах провадження справи про банкрутство.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Законом про банкрутство в означеній редакції, визначено коло осіб, що мають право подавати заяви про визнання угод боржника недійсними в межах справи про банкрутство, зокрема це керуючий санацією та у деяких випадках ліквідатор боржника (абз.12 ч.1 ст. 25). До повноважень комітету кредиторів, визначених приписами ст. 16 Закону про банкрутство, або окремих кредиторів такі дії не віднесені.

Згідно ч.8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про надання згоди на укладення арбітражним керуючим угод боржника, щодо яких є заінтересованість.

Відповідно до ч.9 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника. Значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації.

Стосовно доводів скаржника, щодо порушення керуючим санації при укладенні спірних угод ч.8 ст.16 Закону про банкрутство, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:

По-перше, дії керуючого санацією можуть бути оскаржені до суду у встановленому Законом порядку;

По-друге, як про це вірно зауважено судом апеляційної інстанції, якщо будь-яка особа вважає, що укладеним правочином порушені її права або охоронювані законом інтереси, вона не позбавлена права на оскарження такого правочину у встановленому діючим законодавством порядку.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, більш того, направлені на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.