910/10345/13 Про врегулювання розбіжностей при укладанні договору на зберігання (закачування, відбір, зберігання) природного газу на сезон зберігання - 18.02.2014 Прийняття

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову від 17.12.2013 Київського апеляційного господарського судуу справі господарського суду міста Києва № 910/10345/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про врегулювання розбіжностей при укладанні договору на зберігання (закачування, відбір, зберігання) природного газу на сезон зберігання 2013-2014 р.р., за участю представників: позивача - Бєлячкова О.В. відповідача -не з'явились

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2013 (суддя Шаптала Є.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.), частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про зобов'язання укласти договір від 24.04.2013 № 1304006851 на зберігання (закачування, відбір, зберігання) природного газу на сезон зберігання 2013-2014 р.р. в редакції Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз". Укладено за рішенням суду між відповідачем та позивачем договір від 24.04.2013 № 1304006851 на зберігання (закачування, відбір, зберігання) природного газу на сезон зберігання 2013-2014 роки в редакції Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", окрім пунктів 2.1 та 2.14 договору, текст яких викладено судом у відповідності до Типового договору на зберігання (закачування, відбір, зберігання) природного газу, затвердженого постановою НКРЕ від 01.11.2012 № 1398 (z1956-12) .

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати в частині укладення пунктів 2.1, 2.3, 2.9, 2.10, 2.12, 2.14, 5.2, 5.3 договору № 1304006851 від 24.04.2013 в редакції, визначеній місцевим господарським судом, та прийняти в цій частині нове рішення, про викладення зазначених пунктів договору в редакції Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ч. 4 ст. 179, ст. 180 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого постановою НКРЕ від 19.04.2012 № 420 (z0721-12) , наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 26.11.2012 № 920 "Про затвердження Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам" (z0196-13) , ст. 6 Закону України "Про теплопостачання".

Зокрема, скаржник вважає, що оскільки господарськими судами не визначено в умовах пункту 2.1 договору обсягу газу відповідача, який залишається в ПСГ з минулого сезону зберігання, такий договір відповідно до приписів ст. 180 ГК України є неукладеним. Крім того, на думку відповідача, інші суперечні пункти договору, відносно яких сторони не дійшли згоди, викладений в редакції позивача та пункт 2.14 в редакції, що відображена в судовому рішенні у цій справі, суперечать положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим вказує на безпідставність їх встановлення в умовах договору саме в таких редакціях.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2014.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що при укладенні договору № 1304006851 від 24.04.2013 на зберігання (закачування, відбір, зберігання) природного газу на сезон зберігання 2013-2014 роки між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (виконавець) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (замовник) виникли розбіжності по пунктах 2.1, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8, 2.9, 2.10, 2.11, 2.12, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16, 2.17, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6 цього договору, щодо яких відповідач надіслав позивачеві два примірники протоколу розбіжностей, виклавши дані пункти договору у своїй редакції.

Позивач із запропонованими відповідачем редакціями спірних пунктів договору не погодився, що і стало підставою його звернення до господарського суду з позовом про зобов'язання укласти договір в редакції позивача, вимоги якого обґрунтовані нормами ст. 181 ГК України та ст. 15 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що станом на день розгляду справи сторони не дійшли згоди щодо пунктів 2.1, 2.3, 2.4, 2.9, 2.10, 2.12, 2.14, 5.2, 5.3 проекту договору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що запропоновані позивачем умови пунктів 2.3, 2.4, 2.9, 2.10, 2.12, 5.2, 5.3 договору про умови зберігання і порядок приймання-передачі газу та відповідальність сторін відповідають вимогам Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) , Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою НКРЕ № 8 від 13.01.2010 (z0025-10) , Типовому договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу. Разом з тим, господарські суди попередніх інстанцій визначили, що положення пунктів 2.1 та 2.14 проекту договору не відповідають умовам Типового договору, передбаченого для договорів даного виду, у зв'язку з чим вирішили, що зазначені пункти мають бути викладені у повній відповідності до умов Типового договору.

З висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується, враховуючи таке.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" зберігання (закачування, відбір) природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газозберігаюче підприємство зобов'язується зберігати у сховищах природний газ, переданий йому власником такого газу або іншою особою, яка має право на передачу газу для зберігання, і повернути його особі, яка має право на отримання зазначеного газу, у схоронності та у строк, зазначений у договорі, а особа, яка передала газ на зберігання, зобов'язується оплатити вартість послуги із зберігання газу в розмірі та порядку, визначених у договорі.

Відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою № 8 від 13.01.2010 (z0025-10) Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), провадження господарської діяльності із зберігання природного газу можливе за наявності у ліцензіата договорів з замовником про закачування, зберігання та відбір газу та/або створення страхового запасу газу.

Відповідно до п. 1.2 Статуту ПАТ "Укртрансгаз", позивач є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка була створена на виконання постанови КМУ № 1173 від 24.07.1998 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу" (1173-98-п) . Відповідно до п. 1 вказаної постанови КМУ, основними видами діяльності ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" є здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та зі зберігання природного газу.

Відповідно до п. 3.2.2 Статуту ПАТ "Укртрансгаз" одним з напрямів діяльності товариства є надання послуг зі зберігання природного газу. Надання цих послуг позивач здійснює на підставі ліцензії серії АЕ № 194512, виданої НКРЕ згідно постанови № 22 від 28.02.2013 (v0221862-13) .

Нормою ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відтак, враховуючи встановлені вищезазначеними нормами законодавства приписи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обов'язковості договірного оформлення спірних правовідносин, учасниками яких являються позивач та відповідач у справі.

Положеннями ч. 2 ст. 179 ГК України встановлено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовані умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом міністрів України, НКРЕ та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Положеннями ч. 2 ст. 15 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що обов'язкові умови для газозберігаючих підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про зберігання природного газу, затвердження якого згідно з п. 15 ч. 3 ст. 4 цього Закону належить до повноважень НКРЕ.

Так, постановою НКРЕ від 01.11.2012 № 1398 (z1956-12) затверджено Типовий договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу.

Згідно з п. 2 вказаної постанови НКРЕ суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, мають привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши правомірного висновку, що укладення спірного договору є обов'язковим для сторін і має відбуватися у повній відповідності з Типовим договором на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу, встановили, що запропоновані позивачем умови пунктів 2.3, 2.4, 2.9, 2.10, 2.12, 5.2, 5.3 відповідають Типовому договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу, а також вимогам Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) , Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, затвердженим постановою НКРЕ № 8 від 13.01.2010 (z0025-10) .

Крім того, з підстав невідповідності пунктів 2.1, 2.14 проекту договору в редакції позивача умовам Типового договору, затвердженого постановою НКРЕ від 01.11.2012 № 1398 (z1956-12) , господарськими судами цілком правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині та обґрунтовано викладено вказані пункти у повній відповідності до змісту, визначного Типовим договором.

Щодо доводів скаржника про неможливість вважати спірний договір укладеним, оскільки господарськими судами не визначено в умовах пункту 2.1 договору обсягу газу відповідача, який залишається в ПСГ з минулого сезону зберігання, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки спір у даній справі виник відносно необхідності закріплення/не закріплення в умовах договору пункту, який би фіксував обсяг газу, що залишається в ПСГ з минулого сезону зберігання, а не з приводу фактичного обсягу такого газу, визначення якого не є предметом доказування у даній справі, адже, у разі фактичної наявності такого залишку, сторони вправі визначити його обсяг у відповідному акті, який буде оформлятися на умовах п. 2.15 договору, тобто протягом 10-ти днів з дати укладення договору.

Інші доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що фактично зводяться до посилань на невідповідність вимогам чинного законодавства умов відповідних пунктів Типового договору, затвердженого постановою НКРЕ від 01.11.2012 № 1398 (z1956-12) , аналогічні умови яких закріплено в договорі, який викладений в резолютивній частині рішення місцевого господарського суд, втім, встановлення таких обставин, надання їм відповідної правової оцінки та висновків не входить до предмету доказування у даній справі і перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення і постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.