922/3964/13 Про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме засмічення земельної ділянки - 18.02.2014 Прийняття

головуючого судді суддів Демидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі) розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. у справі № 922/3964/13 господарського суду Харківської області за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: 1. Комсомольської селищної ради, 2. Державної екологічної інспекції у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" про стягнення 86 889,66 грн. за участю представників:

прокуратури: Сіромашенко Р.Л.

позивача-1: не з'явився

позивача-2: не з'явився

відповідача: не з'явився

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Комсомольської селищної ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області (надалі - "Інспекція") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (надалі - "ТОВ "Геомакс") про стягнення 86 889,66 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме засмічення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані нормами ст. ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", ст. ст. 35, 46 "Про охорону земель", ст. ст. 20, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та положеннями "Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" ( наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 (z0285-98) із змінами, внесеними Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149 (z0422-07) ; надалі - "Методика № 171").

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2013 р. (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Геомакс" на користь місцевого бюджету Комсомольської селищної ради збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в розмірі 86 889,66 грн., а в доход Державного бюджету України - 1 720,50 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності порушення відповідачем норм Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) та Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , а також відповідності положенням Методики № 171 здійснених Інспекцією розрахунків суми збитків, заподіяних державі зазначеним порушенням.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. (судді Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Россолов В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Геомакс" та обстеження земельної ділянки ТОВ "Геомакс" були проведені з порушенням процедури та строків проведення таких заходів державного контролю, за відсутності доручень на проведення таких заходів та підстав, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) та Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 (z0018-09) (надалі - "Порядок № 464"). Також апеляційний суд дійшов висновку, що зазначений в акті обстеження засміченої земельної ділянки від 18.05.2013 р. № 447/09-18-1 шлак не є відходом у розумінні Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , оскільки даний шлак використовується ТОВ "Геомакс" у власній виробничій діяльності.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2013 р. залишити в силі.

До Вищого господарського суду України 12.02.2014 р. та 17.02.2014 р. від ТОВ "Геомакс" надійшли клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2014 р. явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. ст. 111-7, 111-8 ГПК України, колегія суддів відмовляє у задоволенні даних клопотань і вважає за можливе розглянути касаційну скаргу відповідно до ст. 111-5 ГПК України.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивачі та відповідач не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Геомакс". За результатами перевірки Інспекцією складено відповідний Акт № 447/09-18 від 15 - 18. 21 - 23.05.2012 р., який підписано директором ТОВ "Геомакс" без зауважень.

Під час проведення Інспекцією перевірки встановлено, що TOB "Геомакс" використовує земельні ділянки площею 1,4073 га та площею 1,9181 га, які знаходяться на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області на підставі договорів оренди земельних ділянок від 10.11.2004 р. та від 23.01.2012 р. відповідно. Договори оренди укладено на 50 років та зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області.

Також при проведенні перевірки та при натуральному обстежені земельної ділянки за адресою: Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе, 36а (промисловий майданчик TOB "Геомакс") було виявлено розміщення промислових відходів (шлаку) на земельній ділянці з нетвердим покриттям (площами: 5,3 м * 1,9 м (Н = 1,45 м); 5,9 м * 3,7 м (Н = 1,40 м); 5,5 м * 3,9 м (Н = 1,40м)), що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

З метою усунення вказаних порушень природоохоронного законодавства Інспекцією внесено відповідачу Припис № 02-25-48 від 30.05.2012 р.

Місцевим господарським судом встановлено, що зазначені акт та припис в установленому законом порядку оскаржені не були, а тому є чинними.

На підставі Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у відповідності з положеннями Методики № 171, позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок засмічення земельної ділянки шлаком, який дорівнює 86 889,66 грн.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель, у тому числі, від засмічення.

Будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, є відходами згідно з ст. 1 Закону України "Про відходи".

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів встановлено статтею 33 Закону України "Про відходи". Так, згідно з приписами ч. 4 ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України "Про відходи" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, покладено обов'язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Заборону ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів закріплено нормами ст. 32 Закону України "Про відходи".

Несанкціоноване скидання і розміщення відходів заборонено (ст. 33 Закону України "Про відходи"). Недопущення зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах віднесено п. з) ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" до обов'язків суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

При цьому, ст. 43 Закону України "Про відходи" закріплює, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із з'ясованих судами обставин справи вбачається, що факт здійснення TOB "Геомакс" правопорушення встановлено місцевим господарським судом на підставі даних Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15 - 18. 21 - 23.05.2012 р., який в установленому законом порядку оскаржено не було, а тому він є чинним.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції правомірно зазначив, що у спірних правовідносинах для визначення розміру заподіяної шкоди підлягає застосуванню Методика № 171 (z0285-98) .

У відповідності до п. 3.2. Методики № 171 (z0285-98) землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекцією правопорушення TOB "Геомакс" кваліфіковано саме як засмічення земельної ділянки, а заявлену до стягнення з відповідача суму збитків розраховано із застосуванням положень Методики № 171 (z0285-98) . Враховуючи дане, а також здійснену місцевим господарським судом арифметичну перевірку заявлених до стягнення сум коштів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, тобто в сумі 86 889,66 грн.

Апеляційний господарський суд, в свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що проведена Інспекцією перевірка та складений за її результатами Акт від 15 - 18. 21 - 23.05.2012 р., на який посилається прокурор як на підставу позову, не відповідають вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) та Порядку № 464 (z0018-09) .

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки вони не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо самого факту порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, його способу та наслідків. При цьому, порушення контролюючим органом приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) щодо проведення перевірки не є безумовною підставою вважати, що відповідач підлягає звільненню від відповідальності за встановлений факт правопорушення, який не спростовано. Крім того, зазначений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15 - 18. 21 - 23.05.2012 р. в установленому законом порядку оскаржено не було, а тому він є чинним.

Також колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначений в акті обстеження засміченої земельної ділянки від 18.05.2013 р. шлак не є відходом у розумінні Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , оскільки використовується ТОВ "Геомакс" у власній виробничій діяльності. Проте, в порушення вимог процесуального закону, апеляційний суд не зазначив, на підставі яких саме доказів він дійшов такого висновку.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції прийнято постанову із порушенням ч. 1 ст. 104 ГПК України та неправильним застосуванням ст. ст. 32 - 34 ГПК України.

В той же час, судом першої інстанції в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.