826/7230/16 Про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зобов'язання вчинити певні дії щодо поновлення реєстрації - 28.05.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року у складі судді Келеберди В.І.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року у складі суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.

у справі № 826/7230/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

третя особа: Головне управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

11 травня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач у справі, позивач у справі) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив (з урахуванням уточнення позову) визнати нечинним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зобов`язати податковий орган поновити анульовану реєстрацію, зобов`язати податковий орган зарахувати переплачені кошти на рахунок сплати єдиного податку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24 червня 2015 року №919 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення дійшли висновку, що податковим органом не доведено факт наявності у Підприємця податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

У липні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення цих судів та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 24 червня 2015 року податковим органом прийнято рішення № 919 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Підприємця.

Зі змісту вказаного рішення слідує, що останнє прийнято в зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.

Підприємець звернувся 12 серпня 2015 року зі скаргою до начальника ГУ ДФС у м. Києві з метою скасування спірного рішення та поновлення реєстрації платника єдиного податку.

Листом від 6 жовтня 2015 року №10223/п/26-53-1705-12 відповідач повідомив заявника, що його скарга повернута в зв`язку з порушенням пункту 56.3, пункту 56.6 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судами попередніх інстанцій досліджено рішення № 919 про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 24 червня 2015 року (арк. с. 7). Як зазначено у рішенні, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку є наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.

Документом, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку, у спірному рішенні вказаний акт перевірки від 24 червня 2015 року № 919.

Вказаний акт перевірки податковим органом до матеріалів справи не долучений. В запереченні на позов, в апеляційній та касаційній скаргах, посилання на вказаний акт відсутні.

При розгляді справи податковий орган постійно стверджував, що у Підприємця існував борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, але жодного разу не зазначив, у яких саме місяцях та який борг існував.

Як встановлено частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що зворотний бік інтегрованих карток не є належним доказом, оскільки факт порушення податкових зобов`язань встановлюється відповідною перевіркою, за результатами якої складається акт.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві не подано суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт наявності у Підприємця податкового боргу.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів заперечення на позов та апеляційної скарги, яким надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року у справі № 826/7230/16 залишити без змін.