Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі суддів : Бернацької Ж.О. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Тернопільського регіонального відділення ПАТ КБ "Хрещатик" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 у справі № 921/626/13-г/16 господарського суду Тернопільської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Тернопільського регіонального відділення ПАТ КБ "Хрещатик" про визнання недійсним кредитного договору

за участю представників від: позивача не з'явилися, повідомлені належним чином відповідача Ємельянов В.Р. (довір. від 28.02.2013р.)

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2013 у справі № 921/626/13-г/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2013, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" (Позивач) до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (Відповідач) про визнання недійсним кредитного договору № 14-419-КЛ від 09.08.2007, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком "Хрещатик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропарк".

Судові рішення ґрунтуються на тому, що рішеннями Господарського суду Тернопільської області, які набрали законної сили, у справах № 15/37-521, № 14/104-1792, № 3/284-5151 встановлено, що з 12.04.2007 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак" Масюра В.К. не мав повноважень на укладення оспорюваного договору у зв'язку з його звільненням з посади, а тому відповідно до статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України кредитний договір є недійсним.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Комерційний банк "Хрещатик" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2013, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 у справі 921/626/13-г/16, прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропарк" у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник посилається на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Зокрема, Відповідач зазначає, що йому не надавалася інформація про обмеження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" Масюри В.К. на укладення кредитного договору, у відповідності з частиною 3 статті 92, статті 241 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик" (Банк) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропарк" (Позичальник) укладено кредитний договір № 14-419-КЛ від 09.08.2007.

Зі сторони Банку договір підписав директор Тернопільської філії Відкритого акціонерного товариства КБ "Хрещатик" Крутій М.М. на підставі довіреності № 172 від 19.05.1993р., а від Позичальника кредитний договір підписав директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" Масюра В.К., який діяв на підставі Статуту.

Умовами кредитного договору передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит у формі відновлювальної лінії з лімітом 148 500 дол. США на поповнення обігових коштів для здійснення виробничої діяльності з оплатою 12,5 % річних та терміном повернення до 06.08.2008.

Додатковими угодами № 1 від 18.04.2008, № 1/1 від 31.01.2008, № 3 від 03.11.2008, № 4 від 31.12.2008 до кредитного договору № 14-419-КЛ від 09.08.2007 сторони вносили зміни до кредитного договору в частині зміни кредитної ставки, продовження термінів повернення кредитних коштів, визначення майнового поручителя для забезпечення виконання зобов'язань і інші зміни.

Додаткові угоди до кредитного договору від Позичальника підписав директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" Масюра Віктор Кузьмич. Згодом, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2013 у справі № 16/34/5022-571/2012 (15/72-1140), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2013, додаткові угоди визнані недійсними.

В червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропарк" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Тернопільського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про визнання недійсним кредитного договору №14-419-КЛ від 09.08.2007 з огляду на те, що на момент укладення і підписання кредитного договору Масюра Віктор Кузьмич не був директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" та не мав повноважень на підписання договору від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", оскільки рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", оформлених протоколом № 1/07 від 12.04.2007, генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" обрано Гараніну Ірину Вікторівну, а за наказом № 1-к від 12.04.2007 Масюра В.К. звільнений з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк". Також, Позивач посилається на рішення Чортківського районного суду від 11.06.2010 у справі № 2-209/10 згідно з яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" про витребування від Масюри В.К. печатки, штампа, документів фінансової звітності, якими Масюра В.К. користувався незаконно; рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2013 у справі № 16/34/5022-571/2012 (15/72-1140), залишене в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2013, встановлено, що Масюра В.К. з 12.04.2007 не мав повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк". Позивач вважає, що в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, Тернопільське регіональне відділення Публічного акціонерного товариство "Комерційний банк "Хрещатик" надало копії: протоколу № 12 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" від 14.06.2007 про затвердження директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" Масюри В.К.; витягу з протоколу № 13 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" від 11.07.2007 про надання директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" Масюрі В.К. повноважень на підписання документів, пов'язаних з правовою, фінансово-господарською діяльністю Товариства, права підпису кредитних, фінансових документів, передавати майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" в заставу з метою забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" по кредитних договорах; довідки № 22-139 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 24.03.2004, з якої слідує, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" є Масюра Віктор Кузьмич; нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" згідно з протоколом № 12 від 14.06.2007 та зареєстрованого в Державному реєстрі 02.07.2007.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги додержання яких є необхідними для чинності правочину і, зокрема, частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання цивільних правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 (v0009700-09) вказується, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, а пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11 (v0011600-13) передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" про визнання недійсним кредитного договору № 14-419-КА від 09.08.2007, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що кредитний договір зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" підписано директором Масюрою Віктором Кузмичем, в той час, як за рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" від 12.04.2007 (протокол № 1/07) генеральним директором Товариства обрано Гараніну Ірину Вікторівну, а за рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" від 27.12.2005 (протокол № 10) Масюру В.К. виключено за його заявою з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" з передачею іншим учасникам його частки у розмірі 82,91%.

При цьому, із наданих до суду Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" в редакції зареєстрованій Державним реєстратором 16.01.2006 (надано Позивачем), в редакції зареєстрованій 02.07.2007 (надано Відповідачем) виконавчим органом Товариства зазначено директора, який відповідно до пунктів 9.2 цих Статутів може бути обраний і не зі складу учасників Товариства.

Посада "генерального директора" Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" на час укладення кредитного договору від 09.08.2007 не передбачена.

Також в наданому до матеріалів справи обвинувальному висновку Прокурора міста Тернополя по кримінальній справі № 1672768 (т.3 а.с. 70-72) зазначається, що свідок Гараніна Ірина Вікторівна пояснила, що вона є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" з 14.01.2009.

Безпідставними є висновки суду апеляційної інстанції про встановлення факту відсутності повноважень у директора Масюри В.К. після 12.04.2007 з посиланням на рішення Господарського суду Тернопільської області у справах, які набрали законної сили, № 15/37-521, № 14/104-1792, № 3/284-5151, (т. 1, а.с. 20-38, а.с. 64-75), оскільки: рішенням у справі № 3/284-5151 повноваження Масюри Віктора Кузьмича як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" не досліджувалося; у справах № 14/104-1792 за позовом учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" Гараніної М.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Весна ЛТД", Масюри В.К., Нових О.С., Гусятинської райдержадміністрації Комерційний банк "Хрещатик" не був учасником процесу і в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення по цій справі не має приюдиційного характеру для справи № 921/626/13-г/16; відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути визнані встановленими факти по справі № 15/37-521 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" до Фізичної особи - підприємець Авдєєнка Владислава Валерійовича.

Крім того, частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлює, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із доданих до матеріалів справи доказів слідує, що певний час Масюра В.К. був директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк".

Матеріали справи не містять доказів повідомлення Комерційного банку "Хрещатик" про зміну керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" та належного оформлення цих змін, а тому докази про обмеження представництва директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" Масюри В.К. чи відсутність у нього таких повноважень у відносинах з Комерційним банком "Хрещатик" на час укладення кредитного договору № 14-419 КЛ від 09.08.2007 не підтверджені і не мають юридичної сили.

Більше того Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропарк" надано до матеріалів справи повідомлення Державного реєстратора № 43 від 23.04.2007 про відмову проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" щодо зміни керівника підприємства у зв'язку із звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" Масюри В.К. та призначення на посаду генерального директора (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" Гараніної Ірини Вікторівни (т. 2, а.с. 157).

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі повинні міститися відомості, зокрема, про орган управління юридичної особи, прізвище, ім'я, по-батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

В частині 5 статті 89 Цивільного кодексу України встановлено, що зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До матеріалів справи надано довідку № 22-139 з Єдиного державного реєстру про те, що станом на 24.03.2004 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" був Масюра Віктор Кузьмич (т.1, а.с. 125).

Позивачем не надано доказів внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" згідно рішення зборів учасників від 12.04.2007 на день укладення кредитного договору від 09.08.2007.

Відомості про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" Гараніну І.В. згідно витягів з Єдиного державного реєстру надані Позивачем лише станом на 20.06.2013 (т.1, а.с. 55) та надані Відповідачем станом на 23.02.2009 (т.1, а.с.122).

Тому, безпідставними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що з 12.04.2007 саме Гараніна Ірина Вікторівна мала правові підстави на підписання будь-яких документів, укладення угод, господарський договорів.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не надано доказів перевищення чи відсутності повноважень у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" Масюри В.К. при укладені кредитного договору № 14-419-КЛ від 09.08.2007.

В пункті 42 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 (v0013700-08) "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначається, що при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною 3 статті 92, статті 241 Цивільного кодексу України, а стаття 241 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин є дійсним, якщо він схвалений юридичною особою, про схвалення правочину свідчить прийняття його до виконання.

У поясненнях Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" (т.3, а.с.90), з обвинувального висновку по кримінальній справі № 1672768 (т.3, а.с.76) підтверджується факт отримання кредиту Товариством у розмірі 148 500 дол. США.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 06.06.2011 по справі № 4/105-10 вказується, що скасування господарським судом рішень загальних зборів господарського товариства, предметом розгляду якого був корпоративний спір, не може бути підставою для визнання недійсним цивільного договору, укладеного з Банком, який не є суб'єктом корпоративних відносин.

Тобто, Масюра В.К. вдруге призначений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" згідно рішення загальних зборів учасників Товариства від 14.06.2007 (оформлене протоколом № 12) був легітимним до 25.12.2008, коли рішення господарського суду Тернопільської області від 14.08.2008 у справі № 3/284-5151 набрало законної сили згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 у справі № 3/284-5151 за позовом Гараніної Майї Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Самал" і інших про визнання недійсним, зокрема рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", оформлене протоколом № 12 від 14.06.2007.

При цьому, слід зазначити, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у справі № 921/626/13-г/16 не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, а тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Хрещатик" задовольнити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 28.08.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 у справі № 921/626/13-г/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" ( 48201, Тернопільська обл., Гусятинський р-н, смт. Гусятин, вул. Пушкіна, буд.11, ідентифікаційний код 25346107) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Хрещатик" (м. Тернопіль, вул. Фрунзе, буд. 23, ідентифікаційний код 19364259) судовий збір за подачу апеляційної і касаційної скарг у розмірі 1376, 40 грн.

Доручити господарському суду Тернопільської області видати наказ на виконання даної постанови.