Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддів: Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від прокуратури: Козакова І.М. - за посв. від 01.07.2013 р. № 018008 від позивача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача:Сохацька О.Є. - за дов. від 14.02.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Екологія" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2013 р. та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. у справі № 912/1151/13 господарського суду Кіровоградської області за позовом Прокурора міста Олександрії Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області до Приватного підприємства "Екологія" про відшкодування шкоди в розмірі 99 447,39 грн.

Прокурор міста Олександрії Кіровоградської області звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Екологія" про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу засміченням земельної ділянки, у розмірі 99 447,39 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2013 р. (суддя Шевчук О.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. (головуючий суддя Герасименко І.М., судді Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.), позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 96, 157, 211 Земельного кодексу України, статей 1, 35, 56 Закону України "Про охорону земель", статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 32, 33, 42, 43 Закону України "Про відходи", Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 р. № 171 (z0285-98) , з огляду на встановлення факту здійснення відповідачем засмічення земельних ділянок.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що у справі відсутні докази про якісні характеристики прилеглої території до звалища ТПВ, які існували на момент укладення договору від 12.05.2008 р. та після самого факту її засмічення. Крім того скаржник зазначає, що судами безпідставно не зупинено провадження у даній справі до вирішення справи № 398/3315/13-а, яка перебуває на розгляді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Від Прокуратури міста Олександрії Кіровоградської області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому прокурор заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на території Лікарівської сільської ради на землях запасу колишнього піщаного кар'єру загальною площею 3,0 га розміщено Олександрійське міське сміттєзвалище (об'єкт "Звалище твердих побутових і нетоксичних промислових відходів в м. Олександрії Кіровоградської області").

Так рішенням Олександрійської районної ради від 21.03.2007 р. № 125 було погоджено надання в постійне користування Олександрійському комітету містобудування, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин, раціонального природокористування міської ради земельної ділянки площею 3,0 га за рахунок земель запасу колишнього піщаного кар'єру на території Лікарівської сільської ради для організації, обслуговування міського звалища твердих побутових і нетоксичних промислових відходів.

12.05.2008 р. між комітетом містобудування, житлово-комунального господарства (замовник) та ПП "Екологія" (виконавець) укладено договір на утримання звалища твердих побутових відходів м. Олександрія (територія Лікарівської сільської ради), предметом якого є передача замовником виконавцю функцій з утримання та обслуговування звалища твердих побутових відходів м. Олександрія, що знаходиться на території Лікарівської сільської ради (12 км північно-східної сторони від міста, вздовж автодороги Олександрія-Кременчук) з метою технологічної перевірки та забезпечення належного утримання звалища твердих побутових відходів, приймання, сортування та захоронення твердих побутових і нетоксичних відходів.

Відповідно до підпункту 7.1. пункту 7 договору від 12.05.2008 р. ПП "Екологія", як виконавець, зобов'язалося забезпечити якісне та належне утримання, приймання, сортування та захоронення твердих побутових та нетоксичних промислових відходів і прилеглої території відповідно до вимог законодавства, нормативних документів та умов цього договору.

06.03.2013 р. Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області проведено перевірку з дотримання ПП "Екологія" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено факт засмічення земельних ділянок площею 11 217,0 кв.м та 5 821,0 кв.м твердими побутовими та комунальними змішаними відходами.

За наслідками перевірки складено акт від 06.03.2013 р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, а також протокол від 06.03.2013 р. № 003521 про адміністративне правопорушення та постанова від 06.03.2013 р. № 003521 про накладення адміністративного стягнення на посадову особу відповідача (заступника директора ОСОБА_6) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 52, 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі матеріалів проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області згідно положень Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 (z0285-98) (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149 (z0422-07) ), здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земель, який дорівнює 99 447,39 грн.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.04.2013 р. у справі № 398/3315/13-а позов ОСОБА_6 про оскарження постанови Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області від 06.03.2013 р. № 003521 залишено без розгляду.

Згідно з пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) факти, встановлені іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) .

У статтях 17, 33, 34, 351 Закону України "Про відходи" встановлено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, вимоги щодо зберігання та видалення відходів, вимоги щодо поводження з небезпечними та побутовими відходами.

Відповідно до пунктів 2, 3.1., 3.2. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 (z0285-98) (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149 (z0422-07) ), засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

У відповідності до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

За приписами статей 42, 43 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У відповідності до пунктів 3.3., 5.1. Методики факти засмічення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, на основі яких обчислюються розміри шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земель

При цьому акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання (пункт 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 (z0018-09) ).

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено факт здійснення відповідачем в порушення вимог чинного законодавства засмічення земельних ділянок, які є прилеглою територією до полігону твердих побутових відходів, який обслуговується відповідачем, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 99 447,39 грн., що не спростовано належним чином відповідачем.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованими і законними висновками судів про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи відповідача стосовно відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями його посадових осіб і шкодою, заподіяною внаслідок засмічення землі, обґрунтовано були відхилені судом апеляційної інстанції як такі, що спростовуються наявними у справі доказами.

Також апеляційним судом правомірно було відхилено посилання відповідача на постанову слідчого СВ Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області від 21.10.2013 р. про закриття кримінального провадження № 42013120070000074 відносно посадових осіб ПП "Екологія" у зв'язку з відсутністю в їх діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 197-1, ч. 1 статті 364, ч. 2 статті 239 Кримінального кодексу України, як на підставу звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків.

При цьому слід зазначити, що за приписами статті 56 Закону України "Про охорону земель", статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища, у тому числі земельних ресурсів. Тому закриття кримінального провадження відносно посадових осіб відповідача за наявності даних про притягнення їх до адміністративної відповідальності та доказів, які підтверджують факт засмічення земель саме внаслідок дій відповідача, не може бути підставою для звільнення останнього від цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.

Доводи скаржника стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Екологія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. у справі № 912/1151/13 залишити без змін.