Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді: Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача: Самольотов І.І., дов. № 9 від 12.022014 р.; від відповідача: Бурлака А.В., дов. № 2 від 14.02.2014 р., Зимогляд К.В., дов. № 1 від 14.02.2014 р.; від третьої особи: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Модуль" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р. (складена 25.11.2013 р.) у справі господарського суду № 15/5005/9875/2012 Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Модуль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ед-Мар" третя особа Кам'янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Останнім рішенням господарського суду Житомирської області від 13.08.2013 р. (складене 16.08.2013 р.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р. (складена 25.11.2013 р.) у справі № 15/5005/9875/2012, відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Модуль", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2014 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 17.02.2014 р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представники відповідача заперечували проти її задоволення. Третя особа уповноваженого представника не направила. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Модуль".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ВАТ "Модуль", правонаступником якого є ПАТ "Модуль", (продавець) та ТОВ "Ед-Мар" (покупець) 24.12.2010 р. укладений договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 3439, відповідно до умов якого продавець передає майно у власність покупця, а покупець приймає майно і зобов'язується сплатити за нього обговорену грошову суму. Предметом цього договору є під'їзна залізнична колія ВАТ "Модуль" (інвентарний номер 1-000102, номер згідно технічного паспорту - 64), розташована на станції Кам'янець-Подільський Південно-Західної залізниці Жмеринської дистанції залізничних перевезень, що служить для подачі вагонів на колії, які знаходяться на території ВАТ "Модуль", починається від рамної рейки стрілочного переводу № 93 і слідує до стрілочного переводу № 3. Межею залізничної колі є граничний стовпчик стрілочного переводу № 93. Пікетаж на колії розбито від стика рамних рейок стрілочного переводу № 93. Загальна довжина 1435 м, корисна довжина 1204 м, ширина 1520 мм. Детальне схематичне місце розташування якої зазначено на плані, що є невід'ємним додатком цього договору. Під'їзна залізнична колія, яка є предметом цього договору, обліковується на балансі основних засобів ВАТ "Модуль", що підтверджується довідкою по основним засобам ВАТ "Модуль" від 23.12.2010р. № 1158 станом на 23.12.2010 р.

28.12.2010 р. між ВАТ "Модуль" (продавець) та ТОВ "ЕД-МАР" (покупець) укладений договір про зміну договору купівлі-продажу, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 3439, відповідно до якого сторони вирішили викласти п. 1.2 основного договору у новій редакції про те, що предметом цього договору є під'їзна залізнична колія ВАТ "Модуль" (інвентарний номер 1-000102, номер згідно технічного паспорту - 64, ходова), невід'ємною частиною якої є вловлюючий тупик (колія № 66), разом - під'їзна залізнична колія ВАТ "Модуль", розташована на станції Кам'янець-Подільський Південно-Західної залізниці Жмеринської дистанції залізничних перевезень, що служить для подачі вагонів на колії, які знаходяться на території ВАТ "Модуль". Колія № 64, ходова, починається від рамної рейки стрілочного переводу № 93 і слідує до стрілочного переводу № 3. Межею залізничної колії є граничний стовпчик стрілочного переводу № 93. Пікетаж на колії розбито від стика рамних рейок стрілочного переводу № 93. Загальна довжина 1435 м, корисна довжина 1204 м, ширина 1520 мм вловлюючий тупик, колія № 66, повна довжина 119 м, корисна довжина 62 м, починається від рамної рейки стрілочного переводу № 107, ПК 0+00 м, і слідує до упора колії ПК1+19,40 м. Детальне схематичне місце розташування під'їзної залізничної колії, що є предметом цього договору, зазначено на плані, що є невід'ємним додатком цього договору.

Вищезазначені договори укладено від імені продавця - Михалюк І.І., яка діяла за нотаріально посвідчено довіреністю від 26.12.2008 р. за реєстровим № 881, яка була видана головою правління ВАТ "Модуль" Саф'ян О.М.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було передано, а відповідачем прийнято предмет договору (що підтверджується актом приймання-передачі від 28.12.2010 р. та видатковою накладною № РИ-0000059 від 24.12.2010 р.), а також встановлено виконання покупцем своїх зобов'язань щодо сплати вартості предмета договору (що підтверджується відповідними платіжними дорученнями).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку "Про затвердження Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України" від 01.10.2009 р. № 1014 (z1166-09) визначено, що залізнична колія - це дві рейкові нитки, що укладені одна від одної на визначеній відстані та прикріплені до шпал (брусів).

Згідно з ст. 64 Статуту залізниць України (457-98-п) та п. 1.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 44 від 21.11.2000 р., до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності.

Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 7/5 (z0067-03) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 р. за № 67/7388 визначено, що адреса нерухомого майна є ідентифікатором об'єкта нерухомого майна.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення оскаржуваних договорів під'їзна залізнична колія (№ 64, ходова) та вловлюючий тупик (колія № 66) не мали самостійної адреси.

Відповідно до п. 3.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (z0157-02) , державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації.

Пунктом 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. № 127 (z0582-01) визначено, що під'їзна залізнична колія не відноситься до об'єктів, які підлягають інвентаризації.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.04.2009 р. № 660/5 (v660_323-09) "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації" при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід враховувати ч. 1 ст. 186 ЦК України, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватися не може, а тому є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.

І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Водночас державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна".

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) якщо сторонами правочину, пов'язаного з переходом права власності (повного господарського відання) на нерухоме майно, не дотримано вимог закону стосовно правил державної реєстрації прав на таке майно, то сама лише ця обставина не є підставою для визнання такого правочину недійсним, оскільки зазначена реєстрація не є елементом форми правочину.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги лист Кам'янець-Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації № 1237 від 14.12.2012 р. в якому останній зазначив, що спірне майно є частиною колійного розвитку під'їзної залізничної колії ВАТ "Модуль", тобто є приналежною річчю, не має самостійної адреси, а відтак не може бути зареєстрована в реєстрі нерухомого майна як самостійний об'єкт державної реєстрації.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України правочин визнається недійсним у разі коли він суперечить Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р. (складена 25.11.2013 р.) у справі № 15/5005/9875/2012 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р. (складена 25.11.2013 р.) у справі № 15/5005/9875/2012 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Модуль" - без задоволення.