Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддів: Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача: Концевой Р.С. - за дов. від 17.09.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпекс Юкрейн" на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. у справі № 910/16354/13 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна промислова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпекс Юкрейн" про стягнення 125 171,45 грн. боргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна промислова компанія" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпекс Юкрейн" про стягнення 125 171,45 грн., з яких: 101 049,64 грн. основного боргу, 1 532,02 грн. трьох процентів річних, 7 484,83 грн. пені, 15 104,96 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. (головуючий суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.), позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 101 049,64 грн. основного боргу, 5 930,35 грн. пені, 15 104,96 грн. штрафу, 1 221,13 грн. трьох процентів річних. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 525 - 527, 530, 549, 551, 610 - 612, 625, 628, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 265 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання за договором поставки від 05.02.2013 р. № 050213/13 стосовно оплати вартості отриманого товару.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 4-3, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на безпідставності позовних вимог, оскільки він не отримував товар за видатковою накладною від 15.03.2013 р. № Ю-00001277, яку вважає підробленою.

14.02.2014 р. від відповідача надійшло клопотання про надсилання матеріалів справи до УДСБЕЗ ГУ МВС України в Запорізькій області для проведення перевірки на предмет підроблення видаткової накладної від 15.03.2013 р. № Ю-00001277 та зупинення провадження у справі до закінчення кримінального провадження. Вказане клопотання колегією суддів залишено без задоволення, оскільки зазначені у ньому вимоги стосуються вирішення питання про достовірність доказів та додаткову їх перевірку, що в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 05.02.2013 р. між ТОВ "Південна промислова компанія" (постачальник) та ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" (покупець) було укладено договір поставки № 050213/13 (далі - договір), у відповідності до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (кабельно-провідникова та електротехнічна продукція, тара), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його вартість.

Згідно з пунктами 1.2, 3.1 договору найменування, кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару визначаються в узгоджених сторонами специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в строки, зазначені в узгодженій сторонами специфікації (пункт 5.1 договору).

У специфікаціях на поставку товару сторони погодили умови оплати, згідно яких покупець здійснює 50 % передоплати, 50% - відстрочка платежу 30 календарних днів з моменту відвантаження товару. Строк поставки: 20 календарних днів з моменту отримання передоплати.

05.03.2013 р. відповідач здійснив попередню оплату в сумі 90 000,00 грн. згідно меморіального ордеру від 05.03.2013р. № 2PL926864.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 241 049,64 грн., що підтверджується видатковою накладною від 15.03.2013 р. № Ю-00001277.

01.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1872/210, у якій просив погасити борг у сумі 151 049,64 грн. у строк до 05.07.2013 р.

Згідно платіжного доручення від 15.07.2013 р. № 68 позивачем було погашено частину боргу в сумі 50 000,00 грн.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 05.02.2013 р. № 050213/13 не сплатив у повному обсязі вартість поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 101 049,64 грн.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пунктах 7.1, 7.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,3 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми не оплаченого товару за кожний день прострочення, а у випадку, якщо затримка в оплаті товару, що поставляється, перевищує 30 днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10 % від суми поставленого, але не оплаченого товару.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення відповідачем зобов'язання за договором поставки від 05.02.2013 р. № 050213/13 в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого за цим договором товару, який відповідачем не спростований належним чином, колегія суддів погоджується з обґрунтованим і законним висновком судів про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 101 049,64 грн. основного боргу, 5 930,35 грн. пені, 15 104,96 грн. штрафу та 1 221,13 грн. трьох процентів річних, а також щодо відмови в іншій частині позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

Доводи відповідача стосовно неотримання ним товару за видатковою накладною від 15.03.2013 р. № Ю-00001277 у зв'язку з її підробленням були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, які ним були обґрунтовані відхилені як безпідставні та непідтверджені належними і допустимими доказами.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для частково задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпекс Юкрейн" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. у справі № 910/16354/13 залишити без змін.