925/398/13 Про визнання права власності на нежитлову будівлю (колишнього дитячого садка) - 11.02.2014 Прийняття

головуючого суддів: Демидової А.М., Воліка І.М., Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Шрамківський цукровий завод" на постанову від 19.11.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі № 925/398/13 господарського суду Черкаської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Шрамківський цукровий завод" до Шрамківської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області про визнання права власност іВ судове засідання прибули представники сторін:позивача Юдицький О.В. - арбітражний керуючий; відповідача Дивак В.В. (дов. від 15.07.2013 № б/н); третьої особи не з'явилися;

У березні 2013 року позивач - Відкрите акціонерне товариство "Шрамківський цукровий завод" (надалі - ВАТ "Шрамківський цукровий завод") звернулося до господарського суду з позовом до Шрамківської селищної ради (надалі - відповідач) про визнання права власності на нежитлову будівлю (колишнього дитячого садка), яка знаходиться по вул. Крупської, 14, в смт. Шрамківка, Драбівського району, Черкаської області, вартістю 22278,00 грн. без урахування ПДВ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним набуто право власності на нежитлову будівлю бувшого дитячого садка в ході приватизації підприємства на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 26.10.1995 №288-2АП. Однак відповідач оспорює це право, що перешкоджає позивачу здійснювати щодо цього майна повноваження власника.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.05.2013 у справі № 925/398/13 (суддя Довгань К.І.), позов задоволено повністю; визнано за ВАТ "Шрамківський цукровий завод" право власності на нежитлову будівлю (колишнього дитячого садка), яка знаходиться по вул. Крупської, 14, в смт. Шрамківка, Драбівського району, Черкаської області, вартістю 22278,00 грн. без урахування ПДВ; стягнуто з Шрамківської селищної ради на користь ВАТ "Шрамківський цукровий завод" - 1720,50 грн. витрат на оплату судового збору.

Зазначене рішення суду оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 (колегія суддів: Тарасенко К.В. - головуючий, судді - Рєпіна Л.О., Сулім В.В.), апеляційну скаргу Шрамківської селищної ради задоволено; рішення господарського суду Черкаської області від 14.05.2013 по справі № 925/398/13 скасовано; у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з ВАТ "Шрамківський цукровий завод" на користь Шрамківської селищної ради 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - ВАТ "Шрамківський цукровий завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 скасувати, і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, надано невірну юридичну оцінку обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 № 686 "Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства" (686-92-п) , наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 26.10.1995 № 288-2АП "Про створення відкритого акціонерного товариства", було перетворено державне підприємство Шрамківський цукровий завод у Відкрите акціонерне товариство "Шрамківський цукровий завод" та передано до статутного фонду акціонерного товариства державне майно Шрамківського цукрового заводу згідно Акту оцінки вартості, затвердженого наказом Регіонального відділення від 31.03.1995 № 116-П, вартістю 196023400,00 крб. Зазначеним наказом визначено акціонерне товариство правонаступником державного підприємства Шрамківського цукрового заводу, що приватизується, затверджено статут акціонерного товариства та призначено головою правління акціонерного товариства директора Шрамківського цукрового заводу Шумило Олександра Михайловича.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 31.03.1995 № 116-П "Про затвердження акту оцінки" було затверджено Акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу Шрамківського цукрового заводу із послідуючими змінами до акту оцінки, затвердженого заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 21.06.1996.

Відповідно до інвентарного опису № 29 майна, що передавалось до статутного фонду позивача значиться будівля бувшого дитячого садка, площею 259 кв.м. (спірна будівля).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.06.2000 порушено провадження у справі 08/2102 про банкрутство ВАТ "Шрамківський цукровий завод". Постановою господарського суду Черкаської області від 07.11.2002 ВАТ "Шрамківський цукровий завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Під час ліквідаційної процедури арбітражним керуючим була проведена інвентаризація нежитлової будівлі бувшого дитячого садка по вул. Крупської, 14 в смт. Шрамківка Драбівського району та замовлена незалежна експертна оцінка ринкової вартості цієї будівлі, якою встановлено, що вартість останньої становить 22278,00 грн. без урахування ПДВ.

У зв'язку з відсутністю відомостей про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю бувшого дитячого садка за ВАТ "Шрамківський цукровий завод", арбітражний керуючий звернувся до Шрамківської селищної ради із заявою № 6856/14-10-08-2102 від 10.01.2013 про визнаня за ВАТ "Шрамківський цукровий завод" права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: смт. Шрамківка, Драбівського району, Черкаської області, вул. Крупської, 14.

25.02.2013 ліквідатором банкрута отримано лист № 144 від 15.02.2013 та копію рішення Шрамківської селищної ради від 21.01.2013 № 28-ЗЛТ "Про розгляд заяви арбітражного керуючого-ліквідатора ВАТ "Шрамківський цукровий завод", відповідно до якого Шрамківська селищна рада не надала дозволу на оформлення та реєстрацію свідоцтва на право власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: смт. Шрамківка, вул. Крупської, 14 Драбівського району Черкаської області за ВАТ "Шрамківський цукровий завод".

Звертаючись з позовом про визнання права власності на спріну будівлю, позивач посилається на те, що Шрамківська селищна рада заперечує право власності позивача на спірну будівлю, а тому зазначене є підставою для захисту порушеного право у обраний спосіб.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що передача до статутного фонду ВАТ "Шрамківський цукровий завод" спірної будівлі на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області свідчить про набуття позивачем права власності на спірну будівлю, тому позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з того, що на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою стороною, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення до господарського суду з даним позовом стала відмова місцевої ради у реєстрації права власності на спірне майно (дитячий садок) за позивачем. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів фактичного прийняття спірного майна у власність, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності.

Викладене свідчить, що позивач, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів обставин, на які він посилався як на підстави свої позовних вимог, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що апеляційним господарським судом надано вірну юридичну оцінку обставиним справи, а тому обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду вважає за необхідне зауважити, що наведені у позові обставини не є підставою для визнання за позивачем права власності, оскільки відповідач не оспорює таке право, а відмовляє в його оформленні, що свідчить про відсутність порушення відповідачем права або інтересу позивача, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нежитлове приміщення, та правомірно скасував рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.