Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач), розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А", м. Дніпропетровськ на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 р. у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровськ а в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А", м. Дніпропетровськ третя особа: Виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, м. Дніпропетровськ про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки за участю представників сторін:

прокуратури: Бондарчук В.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 22.11.13р. №023013),

позивача: не з'явився,

відповідача: Дорошенко С.О. (представник за дов. від 07.08.2013р. №1/7),

третьої особи: не з'явився

Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Хеопс А" про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:03:336:0037, площею 0,4111 га, вартість якої відповідно до нормативно-грошової оцінки становить 2 271 609,10 грн., що розташована за адресою: вул. Ливарна в районі будинків №№ 1,3 у м. Дніпропетровську, державі в особі Дніпропетровської міської ради за відповідним актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013 р. у справі № 904/5521/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 р., позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Хеопс А" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи скаргу тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2006 р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавцем) та ТОВ "Хеопс А" (Орендарем) укладено договір оренди землі (надалі - Договір), згідно п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ливарна, 1, 3 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:336:0037.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що договір укладено на три роки.

Тобто, з урахуванням умов п. 3.1., 14.1. Договору, та дати його державної реєстрації, строк дії договору встановлено до 19.07.2009 р.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3. Договору після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом його переукладання та державної реєстрації у встановленому порядку (п. 3.4. Договору).

ТОВ "Хеопс А" звернувся до Дніпропетровської міської ради з заявою від 17.02.2009 р. № 12 щодо поновлення права користування земельною ділянкою по вул. Ливарній, в районі будинків № № 1, 3 у м. Дніпропетровську, заяву зареєстровано в міській раді 18.02.2009 р. за № 11/776.

Як встановлено судом, за вказаною заявою, рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладання з відповідачем договору оренди від 01.06.2006 р. не прийнято, договір на наступний термін не переукладено, в зв'язку з чим, останній є припиненим із закінчення строку, на який його було укладено (п. 12.3. Договору).

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Згідно пункту 7.8. Договору повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

На час розгляду справи, доказів повернення відповідачем земельної ділянки за актом приймання-передачі суду не надано.

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Як встановлено судом, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка була чинна на час закінчення строку дії договору оренди (19.07.2009 р.), не передбачала автоматичне поновлення договору, а лише визначала обставини, за яких орендар має переважне право на поновлення договору, що не виключало необхідність прийняття з даного питання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Надані відповідачем копії платіжних доручень, за змістом вказаного у них призначення платежу, не можна безперечно віднести саме до оплат за спірну земельну ділянку.

За таких обставин, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваних рішенні та постанові і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013р. у справі № 904/5521/13 залишити без змін.