Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач) розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "КАРЛА МАРКСА-2", с. Князівка на постанову Харківської апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р. у справі господарського суду Сумської області за позовом Прокурора Путивльського району Сумської області, м. Путивль до 1) Голови Путивльської районної державної адміністрації Сумської області Косовського Анатолія Івановича, м. Путивль, 2) Путивльської районної державної адміністрації, м. Путивль, 3) приватного підприємства "КАРЛА МАРКСА-2", с. Князівка про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації та визнання недійсним договору оренди земельних ділянок за участю представників сторін:

прокуратури (позивача): Бондарчук В.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 22.11.13р. №023013),

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

відповідача 3: Ткач В.В. (представник за дов. від 08.01.2014р. №б/н)

Прокурор Путивльського району Сумської області звернувся з позовом до Голови Путивльської районної державної адміністрації Сумської області, Путивльської районної державної адміністрації, приватного підприємства "КАРЛА МАРКСА-2" про скасування розпоряджень голови Путивльської районної державної адміністрації Сумської області № 112-ОД від 05.03.2012 р. "Про надання в оренду ПП "Карла Маркса-2" земельних ділянок на території Манухівської сільської ради" та № 205-ОД від 18.04.2012 р. "Про внесення змін до розпоряджень голови Путивльської районної державної адміністрації" в частині внесення змін до розпорядження № 112-ОД від 05.03.2012 р. та про визнання недійсним договору оренди землі від 05.03.2012р., укладеного між Путивльською районною державною адміністрацією та ПП "Карла Маркса-2".

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.05.2013 р. у справі № 920/707/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р., позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПП "Карла Маркса-2" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ч.1 ст. 252 ЦК України, ч.4 ст. 179 ГК України, п.4 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 14, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. ч.2 ст. 2, ст. 33, ч.1 ст. 43 ГПК України.

У відзиві Путивльська районна державна адміністрація просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Путивльської районної державної адміністрації від 05.03.2012 р. № 112-ОД надано ПП "Карла Маркса-2" в оренду строком на один рік для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 293 нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок загальною площею 494.44 га ріллі за рахунок земель померлих власників земельних часток (паїв), спадкоємці яких не з`явилися та нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), місцезнаходження власників яких невідоме, до моменту звернення власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) або спадкоємців. Вказані земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів на території Манухівської сільської ради Путивльського району Сумської області.

На підставі вказаного розпорядження 05.03.2012 р. між Путивльською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ПП "Карла Маркса-2" укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передано 293 земельні ділянки на території Манухівської сільської ради нерозподілених (невитребуваних) часток (паїв) загальною площею 494,44 га, в т.ч. ріллі 494,44 га. Договір укладено на 1 рік з 05.03.2012 р. по 05.03.2013 р.

Розпорядженням голови Путивльської районної державної адміністрації від 18.04.2012 р. № 205-ОД внесено зміни до розпорядження від 05.03.2012 р. № 112-ОД, а саме: змінено строк надання в оренду ПП "Карла Маркса-2" 293 нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок загальною площею 494,44 га з 1 (одного) року на 5 (п'ять) років.

На підставі розпорядження від 18.04.2012 р. № 205-ОД сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 05.03.2012 р., якою внесено зміни до п.8 договору шляхом викладення його в наступній редакції: "Договір укладено на 5 (п`ять) років. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням".

05.03.2012 р. сторонами договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду.

Предметом спору у даній справі є скасування зазначених розпоряджень як незаконних та визнання недійсним договору оренди від 05.03.2012р..

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконними розпоряджень районної державної адміністрації, суд першої та апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст. 118 Конституції України, ст. 21 ЦК України, ст. 1, 6, 41, 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст. 123, 124 ЗК України, зазначив, що оспорювані розпорядження голови райдержадміністрації протирічать як вказаним положенням Земельного кодексу України (2768-14) , так і ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", зокрема стосовно строку, на який можуть передаватися в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки.

Крім того, як зазначено судом попередніх інстанцій, зі списків (переліку 293 нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок), неможливо встановити чи всі земельні ділянки (земельні паї) є нерозподіленими (невитребуваними).

В частині визнання недійсним договору оренди землі від 05.03.2012 р., судами зазначено, що спірний договір суперечить вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки не містить частини істотних умов, передбачених вказаною статтею, зокрема, щодо об`єкту оренди. Крім того, до договору не додано планів або схем земельних ділянок, які передаються в оренду, кадастрового плану, актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), та не зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в оренду до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

На думку колегії прийняті у справі рішення та постанова цим вимогам не відповідають.

Так, згідно ч.1, 2 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У різі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. При цьому, якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 63 ГПК України, а разі ж коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з п.1 ч.1 ст. 81 названого Кодексу ( постанова пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (v0007600-12) із змінами та доповненнями ).

Разом з тим, як вбачається з тексту позовної заяви, прокурором не зазначено в чому полягає порушення інтересів держави, не обґрунтовано необхідність їх захисту та не вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а у різі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду - не зазначено про це в позовній заяві, на що господарський суд попередніх інстанцій при прийняті позовної заяви та подальшому розгляді справи уваги не звернув.

Крім того, згідно п. 2.24 постанови пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) , для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки, чого судом попередніх інстанцій зроблено також не було.

Поза увагою суду попередніх інстанцій залишилось і зазначене прокурором у позовній заяві, що спірні земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів на території Манухівської сільради та не відносяться до земель державної власності, з яких 16 земельних ділянок становлять невитребувані земельні частки (паї), а інші відносяться до категорії "вибувших мешканців", які мають земельні частки (паї), та мешканців, які померли і мали земельні паї.

Звідси, оскільки передані в оренду за спірним розпорядженням земельні ділянки не відносяться до земель державної чи комунальної власності, а належать у якості частки (паю) фізичним особам, суду належало б з'ясувати в чому ж полягає порушення інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом.

Помилковими вважає колегія і твердження суду апеляційної інстанції стосовно реєстрації договору оренди земельних ділянок в Манухівській сільській раді всупереч вимогам п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" (1878-17) , оскільки такі твердження зроблені без врахування Постанови КМ України від 24.01.2000р. № 119 "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)" (119-2000-п) .

Не може погодитись колегія і з висновками суду попередньої інстанції, за якими оспорювані розпорядження голови райдержадміністрації протирічать положенням ст. 122, 123, 124 ЗК України, оскільки наведенні норми земельного законодавства врегульовують правовідносини з надання в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності, якими спірні земельні ділянки, як зазначалось вище, не являються.

Що ж до висновку суду попередніх інстанцій про невідповідність оспорюваних розпоряджень положенням ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", зокрема, стосовно строку, на який можуть передаватися в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, а саме до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, то такий висновок суду попередньої інстанції зроблений без врахування вимог ст. 93 ЗК України та ст. 15 Закону України "Про оренду землі", згідно яких строк дії договору є істотною умовою договору оренди землі, яка може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Отже, враховуючи, що судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та порушено норми матеріального і процесуального права, всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи і в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства вирішити спір.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. та рішення господарського суду Сумської області від 23.05.2013 р. у справі № 920/707/13 скасувати.

Справу направити до господарського суду Сумської області на новий розгляд.