Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддів Попікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" на рішення від господарського суду Вінницької області 18.09.2013 та на постанову від Рівненського апеляційного господарського суду 23.10.2013 у справі господарського суду № 902/1072/13 Вінницької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Приватне підприємство "Вінтурпроектгруп" 2. Приватне підприємство "Полісся-Він" про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власностіза участю представників:

від позивача - Шкурат О.М.

від відповідача - не з'явились

від третьої особи 1 - не з'явились

від третьої особи 2 - Квас О.Б.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності від 27.09.2012, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради Приватному підприємству "Полісся-Він" на нежитлову будівлю в цілому, яка розташована в місті Вінниці по вулиці Червоноармійській за № 1-А, та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно у жовтні 2012 року; та свідоцтва про право власності від 01.11.2012, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради Приватному підприємству "Вінтурпроектгруп" на нежитлову будівлю в цілому, яка розташована в місті Вінниці по вулиці Червоноармійській за № 1-А, та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.11.2012.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.09.2013 у справі № 902/1072/13 (суддя Грабик В.В.) у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 у справі № 902/1072/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дужич С.П., судді Саврій В.А., Мамченко Ю.А.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" рішення господарського суду Вінницької області від 18.09.2013 у даній справі залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 18.09.2013 і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 у справі № 902/1072/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.09.2012 виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 2361 від 27.09.2012 Приватному підприємству "Полісся-Він" було видане свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю в цілому, яка розташована в м. Вінниці по вул. Червоноармійській за № 1А та позначена на технічному плані літерою "А" - адміністративно-учбовий корпус загальною площею 2 716,8 м2.

01.11.2012 виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 2685 від 01.11.2012 Приватному підприємству "Вінтурпроектгруп" було видане свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю в цілому, яка розташована в м. Вінниці по вул. Червоноармійській за № 1А та позначена на технічному плані літерою "А" - адміністративно-учбовий комплекс загальною площею 2 716,8 м2.

Рішенням господарського суду Вінницької області 21.05.2013 у справі № 902/371/13-г у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "КБ "Хрещатик" в особі Вінницького РВ ПАТ "КБ "Хрещатик" до виконкому Вінницької міської ради, Приватного підприємства "Вінтурпроектгруп", Приватного підприємства "Полісся-Він", Приватного підприємства "Виробничо-торгова фірма "Агропромселбуд" про визнання незаконними та скасування рішень виконкому Вінницької міської ради № 2361 від 27.09.2012 та № 2685 від 01.11.2012 було відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 у справі № 902/371/13-г рішення господарського суду Вінницької області від 21.05.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано незаконним та скасовано п. 2 рішення виконкому Вінницької міської ради № 2361 від 27.09.2012 в частині оформлення права власності за Приватним підприємством "Полісся-Він" на нежитлову будівлю по вул. Червоноармійській № 1А, яка в цілому позначена на технічному плані літерою "А" - адміністративно-учбовий комплекс загальною площею 2716,8 м2; визнано незаконним та скасовано п. 4.4 рішення виконкому Вінницької міської ради № 2685 від 01.11.2012 про оформлення права власності Призваного підприємства "Вінтурпроектгруп" на нежитлову будівлю по вул. Червоноармійській № 1А, яка в цілому позначена на технічному плані літерою "А" - адміністративно-учбовий комплекс загальною площею 2 716,8 м2.

Посилаючись на те, що п. 2 рішення виконкому Вінницької міської ради № 2361 від 27.09.2012 та п. 4.4 рішення виконкому Вінницької міської ради № 2685 від 01.11.2012, на підставі яких відповідачем видано спірні свідоцтва про право власності від 27.09.2012 та від 01.11.2012, визнано незаконними та скасовано постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2013, позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконними та скасування вказаних свідоцтв про право власності.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 16, 393 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 27.09.2012 та від 01.11.2012, не є актами органу місцевого самоврядування і не підлягають визнанню незаконними та скасуванню відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України у зв'язку з визнанням незаконними та скасуванням відповідних пунктів рішень, на підставі яких вони видавались.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 1, 12, 20, 43 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 1.4., 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (z0157-02) . При цьому скаржник зазначає, що свідоцтва про право власності як складова частина рішень підлягають скасуванню господарським судом в разі скасування рішень, на підставі яких вони видавались. Також заявник касаційної скарги вказує на те, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спорів відповідає ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір мають господарський характер. Крім того, позивач вважає, що справу № 902/1072/13 розглянуто судом першої інстанції у незаконному складі, проте ухвалою суду від 18.09.2013 у задоволенні клопотання про відвід судді Грабика В.В. було відмовлено. При цьому скаржник посилається на те, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 у справі № 902/371/13-г було скасовано рішення господарського суду Вінницької області від 21.05.2013, винесене суддею Грабиком В.В., та прийнято нове рішення, яким визнано незаконним та скасовано п. 2 рішення виконкому Вінницької міської ради № 2361 від 27.09.2012 та п. 4.4. рішення виконкому Вінницької міської ради № 2685 від 01.11.2012

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Реалізуючи передбачене ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Уявлення позивача про невідповідність спірних свідоцтв про право власності нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання таких свідоцтв незаконними та їх скасування в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись до суду з даним позовом та вимагаючи визнати незаконними та скасувати свідоцтва про право власності, зобов'язаний довести, яким чином спірні свідоцтва порушують його права та законні інтереси.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач стверджує про те, що свідоцтва про право власності підлягають скасуванню у зв'язку з визнанням незаконними та скасуванням п. 2 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2361 від 27.09.2012 та п. 4.4. рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2685 від 01.11.2012, на підставі яких вони видані. При цьому позивачем не доведено, судами не встановлено та з матеріалів справи не вбачається, яким чином наявність вказаних свідоцтв порушує його права та законні інтереси.

Враховуючи, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 Господарського процесуального кодексу України), то право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову слід було відмовити саме з цих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що вказані висновки судів попередніх інстанцій не призвели до прийняття неправильних по суті судових рішень, то в розумінні п. 3 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України наведені обставини не можуть бути достатньою підставою для скасування прийнятих у даній справі судових актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

З огляду на те, що обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ не є підставами для відводу суддів, а заява позивача про відвід обґрунтована скасуванням винесеного суддею Грабиком В.В. рішення господарського суду Вінницької області від 21.05.2013 у справі № 902/371/13-г, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вказаної заяви позивача.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 18.09.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 у справі № 902/1072/13 залишити без змін.