Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддів: Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача: Сукорянський Є.О. - за дов. від 26.12.2013 № 01/226-630 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. у справі № 910/16137/13 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 6 703,67 грн.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 2 005,68 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2013 р. (суддя Лиськов М.О.) позов задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1 495,68 грн.; у іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого суду обґрунтовано приписами статей 526, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статей 1, 27 Закону України "Про страхування", статей 5, 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, з огляду на те, що до позивача після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності. При цьому суд врахував те, що у даному випадку розмір збитків повинен розраховуватися з коефіцієнтом фізичного зносу, який дорівнює нулю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. (головуючий суддя Жук Г.А., судді Мальченко А.О., Остапенко О.М.) рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 р. змінено шляхом викладення його резолютивної частини в новій редакції, згідно з якою позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 505,68 грн. збитків, у іншій частині позову відмовлено.

Змінюючи рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 р., апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції при розрахунку стягнення помилково визначив франшизу за полісом № АЕ/1999280 в розмірі 510,00 грн., у той час як її дійсний розмір становить 500,00 грн.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. При цьому, скаржник наголошує на неврахуванні судами того, що при визначенні суми матеріального збитку власнику транспортного засобу у даному випадку повинен враховуватися коефіцієнт фізичного зносу, який дорівнює 0,34, у зв'язку з чим відповідачем було виплачено позивачеві страхове відшкодування в розмірі 4 697,99 грн.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 05.10.2012р. між АТ "АСК "ІНГО Україна" (страховик) та Белінським І.А. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування № АТ07008, у відповідності до умов якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля марки "Mazda", державний реєстраційний номер АА5225ІК.

30.01.2013р. на вул. Кутузова в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Mazda", д.р.н. АА5225ІК, під керуванням водія Белінського І.А., та автомобіля марки "Suzuki", д.р.н. СВ7707АІ, під керуванням водія Шибанова О.М., внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження, зокрема автомобіль марки "Mazda" - потертості заднього бампера та зміщення з кріплення.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2013р. у справі № 757/2748/13-п Шибанова О.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення вказаною особою вимог пунктів 2.3, 13.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

Відповідно до звіту про оцінку від 06.02.2013 р. № 66, складеного ТОВ "Екліс", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Mazda", д.р.н. АА5225ІК, у результаті його пошкодження при ДТП, становить 7 254,18 грн.

На підставі заяви Белинського І.А. від 31.01.2013 р., страхового акта від 08.02.2013 р. № 69734 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 6 703,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.02.2013 р. № 2106.

Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля "Suzuki", д.р.н. СВ7707АІ, застраховано у відповідача на підставі полісу № АЕ/1999280, згідно з яким ліміт за заподіяну майну шкоду становить 50 000 грн., франшиза дорівнює 500 грн.

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Окрім цього відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

Відповідачем було частково визнано регресну вимогу позивача та перераховано на рахунок останнього 4 697,99 грн. згідно платіжного доручення від 18.05.2013 р. № 737.

Предмет спору становить вимога про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 2 005,68 грн., яка є різницею між сумою страхового відшкодування, виплаченого позивачем за договором добровільного страхування від 05.10.2012 р. № АТ07008, та сумою страхового відшкодування, перерахованого відповідачем позивачу за полісом № АЕ/1999280.

В обґрунтування відмови у виплаті позивачеві повної суми страхового відшкодування в порядку регресу відповідач зазначив, що у даному випадку при розрахунку суми збитків, завданих власнику автомобіля "Mazda", д.р.н. АА5225ІК, у результаті його пошкодження при дорожньо-транспортної пригоди, повинен враховуватися коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, який дорівнює 0,34, оскільки вказаний автомобіль був учасником іншої ДТП (яка сталася 16.05.2011 р.) та отримав механічні пошкодження.

За приписами статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно пункту 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (z1074-03) , фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Відповідно до пункту 7.38. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД і 7 років - для інших легкових КТЗ.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є випадок, коли складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації (підпункт "б" пункту 7.39. Методики).

Слід зазначити, що відомості про попередні дорожньо-транспортні пригоди та отримані у них пошкодження транспортного засобу не можуть бути безумовною підставою для застосування підпункту "б" пункту 7.39. Методики при розрахунку розміру заподіяних збитків, за відсутності доказів проведеного відновлювального ремонту частини кузова, кабіни, рами. При цьому також необхідно враховувати, що нульове значення коефіцієнта фізичного зносу приймається для нових складників та для складників, строк експлуатації яких не перевищує 5 - 7 років (в залежності від країни виробництва), у разі їх заміни.

У звіті про оцінку від 06.02.2013 р. № 66, складеному ТОВ "Екліс" на замовлення позивача, було визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Mazda", д.р.н. АА5225ІК, у результаті його пошкодження при ДТП, становить 7 254,18 грн. При цьому суб'єкт оціночної діяльності виходив з того, що у даному випадку коефіцієнт фізичного зносу складових, що підлягає заміні, дорівнює нулю.

У свою чергу відповідачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не доведено належними доказами ту обставину, що під час ДТП, яке відбулося 30.01.2013 р., були пошкоджені складники автомобіля "Mazda", д.р.н. АА5225ІК, які відновлювались ремонтом після попередньої дорожньо-транспортної пригоди, а тому застосування ним під час розрахунку страхового відшкодування за полісом № АЕ/1999280 коефіцієнту фізичного зносу - 0,34, є безпідставним.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано було відхилено посилання відповідача на звіт ТОВ "Експертум-АВЕ" від 16.05.2013 р. № ЦВ/13/0320 з визначення ринкової вартості та коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Mazda", д.р.н. АА5225ІК, на момент 06.02.2013 р., оскільки у ньому не вказано на підставі яких відомостей та досліджень суб'єктом оціночної діяльності визначено показник коефіцієнта фізичного зносу - 0,34.

В силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, судова колегія погоджується з висновками суду стосовно наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 505,68 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, та відмови у іншій частині позовних вимог.

У свою чергу доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. у справі № 910/16137/13 залишити без змін.