Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачів 1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) Гук А.М., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Кримна постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 901/2609/13 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Державної інспекції сільського господарства України в особі територіального органу Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим до 1. Сімеїзської селищної ради, 2. Приватного підприємства "Крилан", про визнання договору недійсним,

Державна інспекція сільського господарства України в особі територіального органу Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімеїзської селищної ради про визнання договору оренди земельної ділянки № 1289 від 06.03.2003 року, укладеного між Сімеїзською селищною радою та ПП "Крилан", недійсним.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2013 залучено до участі у справі іншого відповідача - Приватне підприємство "Крилан".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2013 (суддя І.І.Дворний), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 (судді: Заплава Л.М. - головуючий, Антонова І.В., Євдокімов І.В.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач-2 спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні відповідача-2, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 12 грудня 2002 року Сімеїзська селищна рада прийняла рішення № 31 "Про затвердження проектів відведення та технічних звітів земельних ділянок та надання земельних ділянок в оренду організаціям, підприємствам із земель Симеїзської селищної Ради", яким, зокрема, затверджено проект відведення земельних ділянок Приватному підприємству "Крилан" загальною площею 0,3894 га. для організації берегоукріплювальних споруд та для благоустрою пляжної зони за адресою смт. Понизівка??, в районі мису Трійця; надано Приватному підприємству "Крилан" в оренду (без права викупу) терміном на 25 років земельні ділянки загальною площею 0,3894 га., в тому числі: ділянка № 1 площею 0,2074 га. для організації берегозахисних споруд, ділянка № 2 площею 0,1820 га. - для благоустрою та обслуговування пляжної зони, розташовані за адресою: смт. Понизівка??, в районі мису Трійця, із земель, що не передані у приватну власність і не надані у постійне користування, у тому числі по угіддях відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - гр. 67 форми 6-зем., у тому числі кам'янисті місця (землі під голими скелями, обвалом, галькою ) - гр. 68 форми 6-зем.

06 березня 2003 року Сімеїзька селищна рада (орендодавець) та Приватне підприємство "Крилан" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди (без права випупу) земельні ділянки загальною площею 0,3894 га., в тому числі ділянка № 1 - площею 0,2074 га. і ділянка № 2 - площею 0,1820 га. із земель Симеїзької селищної ради, які не передані у приватну власність і не надані у постійне користування, у тому числі по угіддях відкриті землі без рослинного покриву або з незначним покривом - гр. 67 форми 6-зем., у тому числі кам'янисті місця (землі під голими скелями, обвалом, галькою) - гр. 68 форми 6-зем. за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт.Понизівка, в районі мису Трійця.

Земельна ділянка № 1 площею 0,2074 га. передається в оренду для організації берегозахисних споруд, ділянка №2 площею 0,1820га. передається в оренду для благоустрою та обслуговування пляжної зони (п.2.1 договору).

Також, сторонами складені акт виносу меж земельної ділянки в натурі, план (схема) земельної ділянки та розрахунок плати за земельну ділянку.

06 березня 2003 року даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим та зареєстрований в реєстрі за № 1289.

Інспекцією на підставі наказу від 22 листопада 2012 року № 414/о, направлення на перевірку від 22 грудня 2012 року за № 4742/4 проведено перевірку дотримання Приватним підприємством "Крилан" вимог земельного законодавства, за результатами якої встановлено, що Сімеїзською селищною радою під час прийняття рішення № 31 від 12 грудня 2002 року та передачі в оренду земельної ділянки були допущені порушення вимог земельного законодавства. Так, за висновком позивача, укладений договір оренди не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" (161-14) та Закону України "Про плату за землю" (2535-12) .

За таких обставин Державна інспекція сільського господарства України в особі територіального органу Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим звернулась до господарського суду з позовом у даній справі.

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011 (459/2011) (далі за текстом - Положення), визначені повноваження та завдання Держінспекції сільського господарства та передбачено, що основними завданнями Держсільгоспінспекції України, відповідно до п. 3 даного Положення, є: реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (пункт 6 Положення).

Відповідно до Положення Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (п.4).

Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель визначені ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Згідно пункту "а" ч.1 ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється у частині, зокрема, додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

При цьому державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, як визначено ч.4 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Застосовуючи до спірних правовідносин Положення, норми ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України та приписи Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) , суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що правом розпорядження земельними ресурсами Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим не наділена, тобто у Інспекції відсутні цивільні права або інтереси, які стосуються права розпорядження спірною земельною ділянкою. Судами зауважено, що матеріали справи не містять доводів про порушення прав або інтересів Державної інспекції сільського господарства України, і ця обставина не доведена в суді позивачем; відсутність факту порушення права позивача, на захист якого подано позов, тягне за собою самостійну підставу для відмови в позові.

З огляду на встановлені судами обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому, частиною другою цієї норми встановлено, що, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, державних чи інших органів які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Тобто, право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачено законодавчими актами України.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Крім того, листом Вищого господарського суду України від 11.06.2012 р. № 01-06/805/2012 "Про деякі питання практики розгляду справ зі спорів, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням і охороною земель" (v_805600-12) роз'яснено, що з огляду на приписи ст. 1 ГПК України, у разі звернення такого державного органу з відповідним позовом, необхідно з'ясувати наявність у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду. Якщо позов подано державним органом за відсутності передбачених законом повноважень, господарський суд повинен з цієї підстави відмовити державному органу в позові.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що права позивача не порушені, а законом Державній інспекції сільського господарства в АР Крим не надано право для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди з мотивів порушення земельного законодавства.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 901/2609/13 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.