9/72/5022-1037/2012 Про розірвання договору про закупівлю молока та стягнення грошових коштів - 06.02.2014 Прийняття

Приватне підприємство "АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" про розірвання договору № 25.01/1 про закупівлю молока від 01.01.2012, який укладений між сторонами спору та стягнення з відповідача 3 460 509,38 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 25.01/1 про закупівлю молока від 01.01.2012.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.10.2013 у справі № 9/72/5022-1037/2012 (суддя Турецький І.М.) провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1334/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" до Приватного підприємства "АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004" про визнання недійсним договору № 25.01/1 про закупівлю молока від 01.01.2012.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 9/72/5022-1037/2012 (судді Матущак О.І., Дубник О.П., Скрипчук О.С.) апеляційну скаргу Приватного підприємства "АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004" на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24.10.2013 у справі № 9/72/5022-1037/2012 задоволено, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24.10.2013 у справі № 9/72/5022-1037/2012 скасовано. Справу направлено для розгляду до господарського суду Тернопільської області.

Приватне акціонерне товариство "Тернопільський молокозавод", посилаючись на порушення попередньою судовою інстанцією норм процесуального права, просить постанову апеляційної інстанції скасувати.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004" просить суд судовий акт попередньої інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому, пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 2.17 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) , якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання договору недійсним, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі, суд має враховувати обставини конкретної справи.

Проте, місцевим господарським судом при винесенні ухвали не обґрунтовано, яким чином з'ясування обставин в ході розгляду справи № 924/1334/13 унеможливить розгляд заявленої позовної вимоги у справі № 9/72/5022-1037/2012, та яким чином встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстави позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, пункт 1 частини 1 ст. 83 ГПК України передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству; тобто, мається на увазі ситуація, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише ґрунтується на договорі, який суд може визнати недійсним в силу наведеної вимоги. При цьому, вказана норма не містить умови про її застосування, виключно за наявності тотожності суб'єктного складу сторін спору зі сторонами оспорюваного договору.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, суд, у будь-якому випадку, має перевірити правомірність цього договору, що ще раз підтверджує безпідставність зупинення судом першої інстанції провадження у даній справі до розгляду іншої справи, предметом якої є вимоги про визнання недійсним договору.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вказану ухвалу місцевого господарського суду, врахував вищенаведене та прийшов до вірного висновку про безпідставність зупинення місцевим господарським судом провадження у даній справі.

Доводи Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод", викладені в касаційній скарзі, не спростовують зроблених судом апеляційної інстанції висновків.

Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 9/72/5022-1037/2012 залишити без змін.