19/99 Про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця під час здійснення зведеного виконавчого провадження - 06.02.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року за скаргою на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку у справі № 19/99 за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Донецькій області до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про стягнення заборгованості,

У квітні 2013 року НБУ в особі Управління НБУ в Донецькій області звернувся до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця - заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Нещадима І.С., та просив визнати неправомірними невиконання прав, обов'язків державного виконавця згідно із ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", порушення прав стягувача, неправомірну бездіяльність під час здійснення зведеного виконавчого провадження № 23-12/05, зобов'язання державного виконавця - заступника начальника відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Нещадима І.С. невідкладно:

- направити запити (вимоги) до органу державної податкової служби, установ банків, фінансових установ, інші органи, органи Державної казначейської служби України стосовно надання державному виконавцю інформації щодо наявних у боржника в банках та інших фінансових установах, органах Державної казначейської служби рахунків, у тому числі депозитних, в національній та іноземній валютах, а також інших цінностей;

- направити запити (вимоги) до боржника стосовно надання державному виконавцю інформації про наявні у боржника в банках та інших фінансових установах, установах Державної казначейської служби рахунки, депозити в національній та іноземній валютах, цінні папери, інші цінності, надання державному виконавцю завіреної копії балансу боржника (у тому числі з інформацією стосовно коштів та майна, що закріплено за відокремленими підрозділами боржника), звіту про рух грошових коштів на останню звітну дату боржника (у томі числі і по всім відокремленим підрозділам боржника);

- при виявленні рахунків боржника в іноземній валюті звернути стягнення згідно із ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти боржника в іноземній валюті;

- направити запити до боржника стосовно надання державному виконавцю інформації про суму дебіторської заборгованості (як строкової так і простроченої), укладені діючи договори, за якими боржнику належить отримати грошові кошти від інших юридичних та фізичних осіб, і здійснити заходи, які передбачені ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" з вилучення цих коштів, зі звернення стягнення на ці кошти;

- винести постанову(и) про арешт коштів та інших цінностей Боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах (депозитах) чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, що направити не пізніше наступного робочого дня після винесення боржнику, банкам та іншим фінансовим установам, зареєструвати обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідно до ст. 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також направити в банки та інші фінансові установи платіжні вимоги про стягнення коштів з арештованих рахунків;

- винести постанову про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винести постанову про накладення арешту на все майно боржника та оголошення заборони його відчуження (у тому числі на майно, що закріплено за відокремленими підрозділами боржника), та зареєструвати обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до ст. 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до ст.ст. 15, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; провести опис майна боржника і накладення на нього арешту (у тому числі вугілля, що видобуте боржником); здійснити реалізацію арештованого майна боржника;

- надати для ознайомлення всі матеріали виконавчого провадження стосовно здійснення всіх дій державного виконавця під час здійснення зведеного виконавчого провадження Національному банку України як стороні виконавчого провадження відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.10.2013 року (суддя Нестеренко Ю.С.) скаргу стягувача задоволено частково, визнано бездіяльність Відділу ДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку неправомірною, зобов'язано державного виконавця - заступника начальника Відділу ДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Нещадима І.С.: направити запити (вимоги) до органу державної податкової служби, установ банків, фінансових установ, інші органи, органи Державної казначейської служби України стосовно надання державному виконавцю інформації щодо наявних у боржника в банках та інших фінансових установах, органах Державної казначейської служби рахунків, у тому числі депозитних, в національній та іноземній валютах, а також інших цінностей; при виявленні рахунків боржника в іноземній валюті звернути стягнення згідно із ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти боржника в іноземній валюті; винести постанову(и) про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах (депозитах) чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, що направити не пізніше наступного робочого дня після винесення боржнику, банкам та іншим фінансовим установам, а також направити в банки та інші фінансові установи платіжні вимоги про стягнення коштів з арештованих рахунків; винести постанову(и) про накладення арешту на все майно боржника та оголошення заборони його відчуження (у тому числі на майно, що закріплено за відокремленими підрозділами боржника); провести опис майна боржника та здійснити реалізацію арештованого майна боржника у відповідності до вимог ст. 62 ЗУ "Про виконавче провадження"; винести постанову про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї - з урахуванням ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження" в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом.

Припинено провадження в частині вимог НБУ про надання для ознайомлення всіх матеріалів виконавчого провадження стосовно здійснення всіх дій державного виконавця під час здійснення зведеного виконавчого провадження НБУ (його представнику) як стороні виконавчого провадження відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", п. 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 року № 512/5 (z0489-12) .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року (судді Кододова О.В., Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.) зазначену ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення вимог скарги НБУ на дії та бездіяльність Відділу ДВС скасовано, а в решті зазначену ухвалу залишено без змін.

У касаційній скарзі стягувач вважає, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Відзиви на касаційну скаргу від боржника та Відділу ДВС до суду не надходили.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2005 року стягнуто з ДП "Донецьквугілля", правонаступником якого є боржник, на користь НБУ в особі Управління НБУ в Донецькій області 287 579,37 грн. відсотків за користування кредитом та 2 875,80 грн. державного мита та 218,46 грн. на користь Державного бюджету України.

На виконання зазначеного рішення господарським судом був виданий наказ від 10.06.2005 року № 19/99 про примусове його виконання.

Постановою Відділу ДВС від 18.07.2005 року № 959 відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного наказу та надано строк для його добровільного виконання.

06.02.2006 року державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу від 10.06.2005 року № 19/99 до зведеного виконавчого провадження від 07.04.2005 року № 23-125/05.

31.01.2011 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з продовженням дії Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) до 01.01.2013 року щодо порядку погашення заборгованості, оскільки боржник знаходиться в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості.

Постановою державного виконавця від 02.01.2013 року виконавче провадження з примусового виконання наказу від 10.06.2005 року № 19/99 було поновлено.

Предметом даного судового розгляду є вимоги стягувача про визнання неправомірними бездіяльності та дій державного виконавця під час здійснення зведеного виконавчого провадження та зобов'язання державного виконавця здійснити передбачені законом дії.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення вимог скарги стягувача на дії та бездіяльність Відділу ДВС апеляційний господарський суд виходив з правомірності зупинення виконавчою службою виконавчого провадження з 06.02.2006 року по 02.01.2013 року у зв'язку з внесенням підприємства боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) , а також здійснення виконавчою службою усіх визначених законом дій на виконання судового рішення в період з 02.01.2013 року по 23.04.2013 року.

Припинення провадження в частині вимог скарги про надання для ознайомлення всіх матеріалів виконавчого провадження стосовно здійснення всіх дій державного виконавця під час здійснення зведеного виконавчого провадження НБУ (його представнику) як стороні виконавчого провадження судами обох інстанцій мотивовано відмовою стягувача від зазначених вимог.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

У той же час, зробивши висновок про правомірність зупинення виконавчого провадження з 06.02.2006 року по 02.01.2013 року (постанови про зупинення виконавчого провадження з 06.02.2006 року матеріали справи не містять) у зв'язку з внесенням підприємства боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 (v018p710-12) , за яким в аспекті конституційного звернення положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року N 2711-IV з наступними змінами треба розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) ;

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Крім того, є безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на положення п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) щодо зупинення виконавчого провадження у разі прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" (4650-17) , оскільки відомостей про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 10.06.2005 року № 19/99 з цих підстав матеріали справи не містять.

До того ж, скасувавши ухвалу суду першої інстанції в частині скарги на дії та бездіяльність державної виконавчої служби апеляційний господарський суд не навів висновку щодо самої скарги.

Разом з цим, суд першої інстанції зобов'язуючи державного виконавця направити запити (вимоги) до органу державної податкової служби, установ банків, фінансових установ, інші органи, органи Державної казначейської служби України, при виявленні рахунків боржника в іноземній валюті звернути стягнення на кошти боржника, винести постанову(и) про арешт коштів та інших цінностей боржника тощо, не взяв до уваги положення п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (v0014700-03) за якими заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до статей 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України. У разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Проте, суди обох інстанцій не звернули увагу на те, що скарга стягувача на дії та бездіяльність виконавчої служби не містить конкретних вимог щодо змісту неправомірних дій та бездіяльності, не з'ясували в чому полягали неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця і не дослідили обставин, пов'язаних з часом, коли мали місце такі дії та бездіяльність, і не встановили, які дії було вчинено та які не було вчинено.

Відтак, оскаржені судові ухвала та постанова в частині скарги про визнання дій та бездіяльності Відділу державної виконавчої служби неправомірними та зобов'язання державного виконавця вчинити дії не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому судові рішення в зазначеній частині підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

В решті постанова апеляційного господарського суду і ухвала місцевого господарського суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому в цій частині їх слід залишити без змін.

З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 28.10.2013 року в частині скарги про визнання дій та бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку неправомірними та зобов'язання державного виконавця вчинити дії скасувати, і справу № 19/99 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.