Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідачів: не з'явився Гринюк О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" на рішення та постанову господарського суду Донецької області від 04 листопада 2013 року Донецького апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року у справі № 905/6191/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс - Донбуд", товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." про визнання договору недійсним

У вересні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним укладеного між сторонами договору про заміну боржника (переведення боргу в зобов'язанні) № 28 від 01.10.2012 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.2013 р. (суддя - Чернова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. (головуючий - Колядко Т.М., судді - Ломовцева Н.В., Принцевська Н.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Припинено провадження в справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс - Донбуд" про визнання договору про заміну боржника (переведення боргу в зобов'язанні) № 28 від 01.10.2012 р. недійсним на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким договір про заміну боржника (переведення боргу в зобов'язанні) № 28 від 01.10.2012 р. визнати недійсним.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 01.10.2012 р. між ТОВ "Донспецмонтаж" (новий боржник), ТОВ "Мегаполіс - Донбуд" (первісний боржник) і ТОВ "Дока Україна Т.О.В." (кредитор) було укладено договір № 28 про заміну боржника (переводу боргу в зобов'язанні), за умовами п. 1.1. якого договором регулються відносини, пов'язані з заміною зобов'язаної сторони (первісного кредитора) в зобов'язанні, що виникло з договору оренди майна (оперативної оренди) № 11.123 від 28.12.2011 р., укладеного між первісним боржником та кредитором.

Первісний боржник, крім інших зобов'язань за основним договором, передає також новому боржнику кредиторську заборгованість в розмірі 478 178,19 грн., що виникла у первісного боржника з основного договору.

Новий боржник в силу умов цього договору отримує всі права та обов'язки, передбачені основним договором для первісного боржника (п. 1.2. договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що він вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до повного виконання його умов сторонами.

Спірний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що договір про заміну боржника (переводу боргу в зобов'язанні) № 28 від 01.10.2012 р. не відповідає вимогам спеціального законодавства, яким регулюється надання фінансових послуг, а відтак є недійсним згідно ст. ст. 203 ЦК України, 215 ЦК України (435-15) .

Статтею 520 ЦК України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Першою - третьою, п'ятою та шостою частинами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи те, що оспорюваний договір було укладено згідно вимог ст. 520 ЦК України і він не підпадав під дію Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , то господарські суди прийшли до правильного висновку про безпідставність доводів позивача про те, що оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства. Також висновок господарських судів про те, що в Статуті позивача не міститься обмежень щодо укладення договорів про переведення боргу і що директор ТОВ "Донспецмонтаж" укладаючи оспорюваний договір діяв від імені товариства у межех наданих йому п. 9.6.6. Статуту повноважень є обґрунтованим та правомірним.

Отже, враховуючи викладене, господарські суду прийшли до правильного висновку про відсутність підстав передбачених ст. ст. 203 ЦК України, 215 ЦК України (435-15) для визнання оспорюваного договору недійсним, а відтак і обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Разом з тим, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс - Донбуд" було припинено згідно рішення суду, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно припинили провадження у справі щодо ТОВ "Мегаполіс - Донбуд" на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Відтак, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 04 листопада 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року у справі за № 905/6191/13 - без змін.