П/811/1048/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю зменшено суму податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість - 24.05.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (правонаступник Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області)

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (суддя Прокопчук Т.С.)

у справі № П/811/1048/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідастрейдінг"

до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідастрейдінг" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2016 року № 0000611404.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 23 листопада 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідастрейдінг" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2016 року № 0000611404, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Мідастрейдінг" зменшено суму податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у загальному розмірі 65 035 272 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська ОДПІ 06 грудня 2016 року подала апеляційну скаргу.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 січня 2017 року апеляційну скаргу Кіровоградської ОДПІ залишив без руху у зв`язку з необхідністю подання до суду документа про сплату судового збору. При цьому ухвалою від 07 лютого 2017 року суд апеляційної інстанції продовжував скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

28 лютого 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу Кіровоградської ОДПІ.

17 серпня 2017 року Кіровоградська ОДПІ повторно звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу Кіровоградської ОДПІ залишив без руху та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документа на підтвердження сплати судового збору, а також клопотання про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

26 вересня 2017 року Кіровоградська ОДПІ надіслала клопотання, до якого долучила платіжне доручення від 14 вересня 2017 року № 890 про сплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року.

Розглянувши клопотання податкового органу, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 жовтня 2017 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кіровоградської ОДПІ.

Вказана ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що жодних поважних підстав для поновлення пропущеного строку (вісім місяців) апеляційного оскарження постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року з наданням відповідних доказів, ніж ті, які вже були вказані в апеляційній скарзі та визнані судом неповажними, Кіровоградська ОДПІ не зазначила.

Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив скасувати вищезазначену ухвалу суду апеляційної інстанції і передати справу для продовження розгляду до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування касаційної скарги податковий орган зазначив, що при первинному зверненні з апеляційною скаргою не мав можливості своєчасно сплатити судовий збір у зв`язку з відсутністю фінансування, що при повторному зверненні з апеляційною скаргою слід вважати поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки сплата судового збору здійснюється згідно із затвердженим кошторисом та після надходження коштів на його рахунок.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення / відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини другої статті 186 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною четвертою статті 189 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 186 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відтак, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставою для його поновлення є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження Кіровоградській ОДПІ, враховуючи наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом шостим частини п`ятої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ (3674-17) органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажність вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки останні не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційний перегляд справи.

Доводи ж касаційної скарги не містять відомостей про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року - без змін.