Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Донагроімпекс" на рішення та постанову господарського суду Донецької області від 04 листопада 2013 року Донецького апеляційного господарського суду від 03 грудня 2013 року у справі № 905/6357/13 за позовом приватного акціонерного товариства "Донагроімпекс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" про визнання договору недійсним

У вересні 2013 р. приватне акціонерне товариство "Донагроімпекс" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору зворотної фінансової допомоги № 2-3М від 06.05.2011 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.2013 р. (суддя - Чернова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. (головуючий - Шевкова Т.А., судді - Бойченко К.І., Діброва Г.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і прийняти нове рішення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 06.05.2011 р. між ТОВ "Агросервіс" (позикодавець) і ПАТ "Донагроімпекс" (позичальник) було укладено договір зворотної фінансової допомоги № 2-ЗМ, за умовами якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 860 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути їх в тому ж розмірі, в строки, передбачені в договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору позикодавець передає позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок останнього, якщо інша форма передачі не буде визначена за згодою сторін.

У п. 2.4. договору сторони погодили, що договір є безвідсотковим.

Згідно п. п. 3.1., 3.2. договору моментом передачі грошових коштів сторони визначили дату, вказану на платіжному документі, що підтверджує передачу грошових коштів позичальнику. Передані позичальнику грошові кошти можуть бути повернуті як одноразово в повному обсязі, так і частинами, при цьому сума повинна бути повністю повернута до 25.05.2011 р.

Пунктом 5.1. договору визначено, що він вступає в силу з моменту передачі коштів позикодавцем позичальнику та діє до 25.05.2011 р., а в частині невиконання зобов'язань - до їх повного виконання.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, договір був підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін, а також виконувався сторонами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що договір зворотної фінансової допомоги № 2-ЗМ від 06.05.2011 р. фактично було укладено в грудні 2012 р., а відтак він не спрямований на реальне настання правових наслідків і в силу ч. 5 ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК є недійсним.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

У зв'язку із тим, що в п. 3.2. договору зворотної фінансової допомоги № 2-ЗМ від 06.05.2011 р. сторони погодили строк повернення фінансової допомоги - 25.05.2011 р., а інших доказів того, що 06.05.2011 р. позивач на адресу відповідача направляв договір з іншою датою повернення коштів надано не було, то висновок господарських судів що сторонами було досягнуто згоди щодо дати повернення фінансової допомоги - 25.05.2011 р. є правомірним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, оскільки відповідач, на виконання умов договору за платіжним дорученням № 301 від 06.05.2011 р. перерахував, а позивач отримав грошові кошти в сумі 860 000, 00 грн., то за таких обставин, господарські суди прийшли до правильного висновку, що позивачем не було доведено, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином, а відтак і наявності підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, для визнання договору недійсним.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Донагроімпекс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 04 листопада 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03 грудня 2013 року у справі за № 905/6357/13 - без змін.