Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на постанову та на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року господарського суду Донецької області від 24.10.2013 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької областіу справі господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етна" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" в особі Приазовських електричних мереж про стягнення 96 677,63 грн., інфляційних втрат в розмірі 26 539,81 грн., збитків у розмірі 135 539,81 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з"явився,- відповідача: - ВДВС:не з"явився, не з"явився,

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (надалі - ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго") 19.03.2013 року подало до господарського суду Донецької області, в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скаргу на бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, в якій просило суд визнати бездіяльність державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №19266906 незаконною та такою, що не відповідає Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та просило суд зобов'язати державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №19266906 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 06.07.2009 року.

Скарга мотивована тим, що державний виконавець незважаючи на повне та добровільне виконання боржником рішення не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, чим порушив вимоги ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.10.2013 року у задоволенні скарги відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні скарги на бездіяльність державної виконавчої служби суд першої інстанції виходив з того, що наполягання стягувача на наявності не сплаченої заборгованості за наказом господарського суду Донецької області від 06.07.2009 року у справі 10/76 виключає можливість визнання судом наявності факту незаконної бездіяльності з боку державного виконавця.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року ухвала місцевого господарського суду від 24.10.2013 року залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

постанова мотивована тим, що факт укладення договорів про залік зустрічних однорідних вимог не свідчить про виконання сторонами їх умов. Крім того, апеляційний господарський суд відмовляючи в задоволенні поданої скарги зазначає, що винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є неможливим, оскільки між сторонами наявні розбіжності щодо суми заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 24.10.2013 року скасувати і прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2008 року, залишеного без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року та Вищого господарського суду України від 16.04.2009 року у справі 10/76, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Етна" (надалі - ТОВ "Етна") до Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" правонаступником якого є ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 96 647,51 грн. безпідставно отриманих коштів, 16 140,13 грн. інфляційних втрат, 1 127,88 грн. - державного мита та 44,09 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

06.07.2009 року на виконання вказаного рішення господарський суд Донецької області видав відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 26.03.2009 року між сторонами було укладено угоду на здійснення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, згідно якої здійснено взаємозалік на загальну суму 96647,51 грн. Пунктом 2 зазначеної угоди сторони передбачили, що залік стягненої заборгованості за рішенням по справі №10/76 безпідставно отриманої суми у розмірі 96647,51 грн. здійснити у рахунок погашення стягнутої за рішенням по справі №10/16 заборгованості за активну електричну енергію у сумі 64077,77 грн.; погашення поточної заборгованості за активну електричну енергію за квітень 2008 року у сумі 15317,74 грн.; планового платежу відповідно до умов договору №11/3531 від 13.11.2006 року у рахунок планового платежу на квітень 2009 року у сумі 17252,00 грн.

У пункті 3 зазначеної угоди сторони визначили: зарахувати стягнуту з ТОВ "Етна" на користь ВАТ "Донецькобленерго" по справі №10/16 суму 11600,31 грн., у рахунок стягнутої за рішенням по справі №10/76 з ВАТ "Донецькобленерго" на користь ТОВ "Етна" суми державного мита у розмірі 1127,88 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 44,09 грн. та інфляційних витрат у сумі 10428,34 грн. - на загальну суму 11600,31грн.

20.07.2009 року між сторонами також укладена угода на здійснення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, згідно пункту 2 якої вирішено зарахувати стягнуті з ТОВ "Етна" на користь ВАТ "Донецькобленерго" по справі № 7/278 грошові кошти у загальній сумі 3066,25 грн. у рахунок стягнутої за рішенням по справі № 10/76 з ВАТ "Донецькобленерго" на користь ТОВ "Етна" суми інфляційних втрат.

Виконавче провадження № 19266906 з виконання наказу № 10/76 було відкрите 18.05.2010 року та неодноразово зупинялось.

Востаннє виконавче провадження № 19266906 було поновлене постановою державного виконавця 02.01.2013 року.

05.03.2013 року боржник повідомив державного виконавця шляхом направлення заяви № 52юр-1497/13 про повне виконання наказу по справі № 10/76.

19.03.2013 року державний виконавець надіслав стягувачу вимогу № 9/3, відповідно до якої просив його повідомити про наявність або відсутність заборгованості за зазначеним наказом.

ТОВ "Етна" надало відповідь, згідно якої повідомило, що станом на 23.03.2013 року заборгованість ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" перед ТОВ "Етна" за наказом по справі № 10/76 складає 14666,56грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами наявні розбіжності щодо розміру погашеної заборгованості, а тому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження є правомірним.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до положень п.п. 1, 3 ч. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (v0014700-03) при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України та іншими нормами права. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК України (1798-12) , в тому числі розділ ХІ, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, боржник не довів фактичного виконання в повному обсязі рішення суду, що стало б приводом для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи те, що між сторонами наявні розбіжності щодо здійсненої суми зарахування зустрічних однорідних вимог, а також зважаючи на те, що нормами чинного законодавства не встановленого строків для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому боржник не позбавлений права та можливості звернутися повторно до державної виконавчої служби з заявою про закінчення виконавчого провадження після того як узгодить із стягувачем суму зарахованих зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові акти є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних процесуальних документів, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 24.10.2013 року у справі № 10/76 залишити без змін.