822/2427/16 Про визнання неправомірною бездіяльності Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, яка полягає у неподанні до Головного управління державної казначейської служби України міста висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку - 24.05.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 (суддя - Салюк П.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 (судді: Сапальова Т.В. (головуючий), Матохнюк Д.Б., Боровицький О.А.) у справі №822/2427/16 за позовом Державного підприємства "Новатор" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "Новатор" (далі - позивач, ДП"Новатор") звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, контролюючи орган) про визнання неправомірною бездіяльності Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, яка полягає у неподанні до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку за липень 2016 року в розмірі 51 355,00 грн; зобов`язання Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників подати до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку за липень 2016 року в розмірі 51 355,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у відповідності до норм Податкового кодексу України (2755-17) було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року разом із заявою про бюджетне відшкодування на суму 210 830,00 грн. Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві платіжним дорученням №6978-07 на рахунок підприємства було перераховано 159 475,28 грн. На час звернення до суду за липень 2016 року залишилась невідшкодованою сума ПДВ у розмірі 51 355,00 грн. Відтак, податковим органом всупереч вимогам статті 200 Податкового кодексу України не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу та не направлено його до органу, який здійснює казначейське обслуговування, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 51 355,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 задоволено адміністративний позов:

- визнано протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, яка полягає у не поданні до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку за липень 2016 року в розмірі 51 355,00 грн;

- зобов`язано Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників подати до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку за липень 2016 року в розмірі 51 355,00 грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що сума, яка вказана податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2016 року, сформована із сум податку, фактично сплаченого у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам, та порушень при її формуванні податковим органом не встановлено. Заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума у розмірі 51 355,00 вважається узгодженою відповідачем на підставі ч. 3. п. 200.10. ст. 200 ПК України з моменту закінчення граничного строку на проведення перевірки. Враховуючи, що в ході судового розгляду справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено неправильність розрахунків спірних сум, заявлених позивачем до бюджетного відшкодування, та, як наслідок, наявність правових підстав щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за липень 2016 року в розмірі 51 335,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП"Новатор".

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Новатор" 18 серпня 2016 року електронною поштою надіслав на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року, в якій задекларував суму від`ємного значення податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку, за липень 2016 року у розмірі 210 830,00 грн. Зазначена декларація була прийнята відповідачем і зареєстрована за номером №9148434278.

На підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України в порядку статті 76, 21 вересня 2016 року працівниками Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ДП "Новатор" у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за липень 2016 року.

За результатами перевірки складена довідка у формі висновку №1495/28-10-41-01/22987900 від 21 вересня 2016 року, якою підтверджено правомірність визначення суми податку на додану вартість в розмірі 210 830,00 грн, та зазначено, що остаточні висновки щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість декларації за липень 2016 року будуть здійснені після проведення заходів, передбачених Податковим кодексом України (2755-17) .

На підставі отриманих від Центрального офісу з обслуговування великих платників висновків про суми відшкодування податку на додану вартість Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві перерахувало на рахунок позивача 159 475,28 грн відшкодування ПДВ.

Судами встановлено, що відповідачем не проводилась документальна перевірка стосовно залишку невідшкодованої суми (51 355,00 грн) за липень 2016 року, податкове повідомлення податковим органом не приймалось.

11 жовтня 2016 року не отримавши бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 51 355 грн позивачем на адресу відповідача було направлено лист №046/3788 щодо надання інформації стосовно причин невідшкодування зазначеної суми. Проте, відповідь на вказаний лист позивачу не надходила.

Вважаючи, що відповідачем протиправно у встановлені законом терміни не проведено документальну перевірку податкової звітності та не подано до органу, який здійснює казначейське обслуговування, висновку щодо відшкодування ДП "Новатор" узгодженої суми ПДВ, чим порушено його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неповне з`ясування судом попередньої інстанції обставин справи, зокрема контролюючий орган зазначає, що за результатами камеральної перевірки контролюючим органом складено висновок, яким встановлено, що податковий кредит та від`ємне значення сформовано за рахунок придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників, походження товару яких встановити неможливо.

9. Позивачем не надано до суду касаційної інстанції заперечень на касаційну каргу контролюючого органу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1.Підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

10.2 Підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78

Документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

10.3. Пункт 200.1 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

10.4. Пункт 200.3 статті 200.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

10.5. Пункт 200.4 статті 200.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

10.6. Пункт 200.6 статті 200.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

10.7. Пункт 200.7 статті 200.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

10.8. Пункт 200.10 статті 200.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

10.9. Пункт 200.11 статті 200.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

10.10. Пункт 200.12 статті 200.

Орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

10.11. Пункт 200.13 статті 200.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

10.12. Пункт 200.21 статті 200

У разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним пунктом 200.19 цієї статті критеріям контролюючий орган зобов`язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності направити платнику податку рішення про таку невідповідність та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Якщо контролюючий орган у встановлений термін не надіслав платнику податку зазначеного рішення, вважається, що такий платник відповідає критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, за результатами документальної перевірки.

12. Контролюючий орган може провести документальну позапланову перевірку платника податку за наявності підстав визначених пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України та за наявності підстав визначених п. 200.11 ст. 200 ПК України.

13. Орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

14. Бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 Податкового кодексу України - у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу відповідного висновку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи щодо заявлення ПДВ до бюджетного відшкодування, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційні скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

17. У разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним пунктом 200.19 цієї статті критеріям, контролюючий орган приймає рішення про таку невідповідність та надає детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. При цьому, у випадку недотримання контролюючим органом встановлених ПК України строків на здійснення вказаних дій в силу статті 200 такий платник вважається, таким що відповідає критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами складення висновку камеральної перевірки №1495/28-10-41-01/22987900 від 21 вересня 2016 року, подальша документальна перевірка заявлених ДП "Новатор" до бюджетного відшкодування сум за липень 2016 року не проводилась та податковим органом не наведено будь-яких доводів чи пояснень щодо непроведення такої перевірки.

19. Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не проведено документальну перевірку та не надіслано позивачу у строк, визначений ПК України (2755-17) , податкове повідомлення-рішення, а також не подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку на додану вартість за липень 2016 року, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача на суму 51 355, 00 грн, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про невиконання відповідачем обов`язку щодо надіслання висновку про суму бюджетного відшкодування призвело до порушення прав позивача на своєчасне отримання з державного бюджету відшкодування податку на додану вартість в розмірі 51 355,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи положення статей 78 та 200 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 залишити без задоволення.

19. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 у справі №822/2427/16 залишити без змін.