Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Воліка І.М., Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертраст Ко, ЛТД" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 06.07.2012 р. Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. у справі № 1/386 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертраст Ко, ЛТД" про стягнення 7 352 231,07 грн., за участю представників: від позивача Шалашова В.І. від відповідача Дишлюк О.О.

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертраст Ко, ЛТД" (далі - ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД") про стягнення заборгованості у сумі 7 352 231,07 грн.

До прийняття рішення у справі позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 469 271,67 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2012 р. у справі № 1/386 (суддя Мельник В.І.) позов ПАТ "ВіЕйБі Банк" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Інтертраст Ко, Лтд" на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" 1 469 271,71 грн. заборгованості по кредиту (183 831,30 дол. США), 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У частині стягнення 5 895 327,02 грн. (737 847,41 дол. США) заборгованості по кредитному договору провадження припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. (колегія суддів у складі: Шевченка Е.О. - головуючого, Алданової С.О., Зеленіна В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2012 р. у справі № 1/386 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2012 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. у справі № 1/386, ТОВ "Інтертраст Ко, Лтд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти в повному обсязі, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.01.2014 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.02.2014 р. о 10 год. 20 хв.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнським акціонерним Банком (Кредитодавець) та ТОВ "Інтертраст Ко, Лтд" (Позичальник) був укладений кредитний договір № 1/К-2008 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору.

Згідно з п. 1.1.1 Кредитного договору кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 4 000 000,00 дол. США, що в еквіваленті при перерахунку на гривню по офіційному курсу на дату укладення цього Договору складає 20 200 000,00 грн. з розрахунку 5,05 гривень за 1 долар США.

Згідно з п. 1.1.2 Кредитного договору термін остаточного повернення кредиту - 22.02.2013 р. включно.

Відповідно до п. 1.1.3 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом - 12,5 процентів річних.

Згідно з п. 2.8 Кредитного договору проценти за користування кредитом/траншем сплачуються наступним чином: проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.7 цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за яким вони нараховані. Проценти, нараховані за місяць, в якому відповідно до п. 1.1.2 цього Договору закінчується термін користування кредитом, повинні бути сплачені не пізніше такого дня. У випадку дострокового припинення дії цього Договору Позичальник зобов'язаний в день такого дострокового припинення дії цього Договору сплатити банку проценти, нараховані за місяць, в якому достроково припиняється дія цього Договору. Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день настання терміну остаточного повернення кредиту, зазначеного в п. 1.1.2 цього Договору, а у випадку, якщо Позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитом в такий день - то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості.

Додатковою угодою № 1 від 26.02.2008 р. до Кредитного договору сторони встановили, що Кредитодавець на виконання умов Кредитного договору надає Позичальнику транш кредиту в сумі 2 000 000,00 дол. США на термін до 22.02.2013 р.

Додатковою угодою № 2 від 06.03.2008 р. до Кредитного договору сторони визначили, що на виконання умов Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику транш кредиту в сумі 90 000,00 дол. США на термін до 22.02.2013 р.

У додатковій угоді № 3 від 18.06.2008 р. до Кредитного договору сторони домовились, що процентна ставка за користування кредитом складає 14,5 відсотків річних. На виконання умов Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику транш кредиту в сумі 585 000,00 дол. США на термін до 22.02.2013 р.

Згідно з Додатковою угодою № 4 від 19.06.2008 р. до Кредитного договору на виконання умов Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику транш кредиту в сумі 1 325 000,00 дол. США на термін до 22.02.2013 р.

Додатковою угодою № 5 від 12.12.2008 р. до Кредитного договору сторони внесли зміни до статей 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 Кредитного договору та виклали ці статті в новій редакції, зокрема, визначили, що кредит надається в сумі 4 000 000,00 дол. США. Термін остаточного повернення кредиту 22.02.2013 р. включно. Процентна ставки за користування кредитом 15 процентів річних.

Згідно з п. 4.3 Кредитного договору у редакції додаткової угоди № 5 від 12.12.2008 р. у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. у справі № 33/665-59/25-10 за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнського Акціонерного Банку до ТОВ "Інтертраст Ко, Лтд" про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 4 125 443,06 дол. США, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 р., задоволено позовні вимоги та звернуто стягнення на майно, що належить відповідачу, шляхом набуття позивачем права власності на предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю, літ. "Б-2", загальною площею 3 093,00 кв.м, яка знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, пров. Мар'яненка, буд. 4.

При цьому, у ході розгляду справи № 33/665-59/25-10 господарським судом було встановлено наявність у ТОВ "Інтертраст Ко, Лтд" заборгованості перед позивачем за Кредитним договором у сумі 4 106 144,57 дол. США (4 000 000,00 дол. США - сума непогашеного кредиту, 103 333,34 дол. США - заборгованість зі сплати процентів, 2 811,23 дол. США - сума пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічними є положення ст. 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов про стягнення з відповідача 1 469 271,67 грн. заборгованості по кредиту (183 831,30 дол. США), виходив з того, що станом на 30.04.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 4 960 621,71 дол. США, з яких 4 000 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 506 666,69 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 10 000,00 дол. США - заборгованість за комісіями; 410 000,00 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 33 590,57 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 364,44 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату комісій.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що результатом виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. у справі № 33/665-59/25-10 стало набуття ПАТ "ВіЕйБі Банк" права власності на нежитлову будівлю літ. "Б-2", загальною площею 3 093,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, пров. Мар'яненка, 4, яке 30.04.2010 р. було зареєстроване в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".

Згідно з висновком від 23.12.2009 р. про вартість майна, зробленого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Сван Консалтинг", ринкова вартість зазначеної нежитлової будівлі складає 32 242 070,00 грн., що на дату оцінки (14.12.2009 р.) еквівалентно 4 038 943,00 дол. США.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що 30.04.2010 р., шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки вартістю 4 038 943,00 дол. США, відбулось фактичне погашення відповідачем тіла кредиту за Кредитним договором, а заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась до 921 678,71 дол. США.

Також, судами встановлено, що 09.12.2011 р. позивач на підставі п. 2.14 Кредитного договору здійснив договірне списання коштів з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 5 895 327,02 грн., що за курсом НБУ станом на 09.12.2011 р. становило 737 847,41 дол. США.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність на момент розгляду даної справи в господарському суді заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 183 831,30 дол. США (по курсу НБУ - 1 469 271,67 грн.), доказів сплати якої відповідачем не надано.

Проте, висновки господарських судів є передчасними, з огляду на таке.

Згідно зі ст.ст. 42, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У порушення наведених норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови надав оцінку лише поданим позивачем доказам та його поясненням щодо розміру заборгованості за Кредитним договором та моменту погашення зобов'язань за Кредитним договором, тоді як доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, письмовому додатковому обґрунтуванні правової позиції відповідача та письмовому відзиві на заперечення позивача на апеляційну скаргу, залишились поза увагою господарського суду апеляційної інстанції, підстави відхилення вказаних доводів у постанові не наведені, оцінка їм не надана.

Так, у постанові апеляційної інстанції відсутні доводи, за якими апеляційна інстанція відхилила доводи відповідача щодо того, що вартість предмета іпотеки повинна визначатись з урахуванням податку на додану вартість, а заборгованість за Кредитним договором має визначатись згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. у справі № 33/665-59/25-10, а не на дату реєстрації в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" права власності позивача на предмет іпотеки.

Господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином питання щодо вартості предмета іпотеки, на який звернуто стягнення за рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. у справі № 33/665-59/25-10, та щодо дійсного розміру заборгованості за Кредитним договором з урахуванням положень ст.ст. 37, 39 Закону України "Про іпотеки", які регулюють питання задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, тоді як з'ясування вказаних обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Не здійснивши належної правової оцінки відповідних доказів і заперечень відповідача та не встановивши пов'язаних з ними фактичних обставин, господарські суди припустились порушення процесуальних норм, що є правовою підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Крім того, місцевий господарський суд з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог припинив провадження у справі в частині стягнення 5 895 327,02 грн. (737 847,41 дол. США) заборгованості за Кредитним договором.

Проте, суд не врахував, що зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. У такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в меншому розмірі (аналогічна правова позиція викладена у п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) ).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 5 895 327,02 грн. (737 847,41 дол. США).

Суд апеляційної інстанції на вказане порушення не звернув уваги.

Враховуючи встановлені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертраст Ко, ЛТД" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2012 р. у справі № 1/386 скасувати.

Справу № 1/386 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.