Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді: Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача: не з'явився; від відповідача: Пономаренко О.В., дов. № 290 від 27.09.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. у справі господарського суду № 47/510 міста Києва за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про зобов'язання виконати умови кредитного договору шляхом надання грошових коштів у сумі 170 000 доларів США

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2013 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. у справі № 47/510, відмовлено у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.01.2014 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 03.02.2014 р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2010 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011р. у справі № 47/510, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" виконати умови кредитного договору № 60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 р. шляхом надання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 коштів у сумі 170 000 дол. США, а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання вищезазначеного рішення місцевого господарського суду видані відповідні накази від 25.03.2011 р. про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" виконати умови кредитного договору № 60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 р. шляхом надання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 коштів у сумі 170 000 дол. США та від 25.03.2011 р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судових витрат.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Частиною 1 ст. 116 ГПК України унормовано, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до виконання в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частина 4 ст. 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: - якщо його видано помилково; - якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Так, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, вірно визначився, що не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню набуття відповідачем статусу санаційного банку з 15.06.2012 р., оскільки у відповідача є обов'язок щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 25.03.2011 р. № 47/510, що за хронологією відбулось значно раніше.

Крім того, Вищий господарський суд України у постанові від 31.07.2013 р. у цій справі зазначав, та це прийнято до уваги господарськими судами попередніх інстанцій, що посилання відповідача на наявність в умовах кредитного договору № 60/СК-001.08.2 строку повернення кредитних коштів (до 19.03.2013 р.) при наявності наказу господарського суду міста Києва від 25.03.2011 р. № 47/510, виданого на виконання рішення суду і, вже на підставі якого у банку виник обов'язок зі сплати ФОП ОСОБА_5 грошових коштів, не є правовим підґрунтям для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Більш того, невиконаний протягом більше двох років банком та оспорюваний ним же наказ № 47/510, свідчить про невиконання банком судового рішення, на виконання якого виданий оскаржуваний ним наказ, і яке (рішення) є обов'язковим до виконання в силу як Конституції України (254к/96-ВР) , так і приписів ст. 115 ГПК України.

Відповідно до положень ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. у справі № 47/510 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. у справі № 47/510 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" - без задоволення.