0870/2811/12 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до платника податків за порушення граничного строку сплати сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість застосовано штрафні (фінансові) санкції - 13.09.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Максименко Л.Я. від 12 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Туркіної Л.П., суддів Проценко О.А., Дурасової Ю.В. від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2012 року Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС; далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2012 року №0000010805, яким до платника за порушення граничного строку сплати сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 364716,69 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевірки щодо несвоєчасної сплати Товариством узгодженого податкового зобов`язання ПДВ за березень та квітень 2011 року, а також по уточнюючим розрахункам від 26 травня 2011 року, оскільки наявними доказами повністю підтверджено обставини своєчасної сплати податку у строки, встановлені Податковим кодексом України (2755-17) (далі - ПК України).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2012 року №0000010805.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що дослідженими у ході судового розгляду доказами підтверджується своєчасність та повнота сплати позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за березень та квітень 2011 року за податковими деклараціями від 20 квітня 2011 року та від 20 травня 2011 року, а також по уточнюючим розрахункам від 26 травня 2011 року, а відповідачем в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), не доведено будь-якими належними та допустимими доказами факту вчинення Товариством правопорушення щодо несвоєчасної сплати податку, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем допущені порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, які полягають у сплаті грошових зобов`язань з ПДВ за березень та квітень 2011 року за податковими деклараціями від 20 квітня 2011 року та від 20 травня 2011 року, а також по уточнюючим розрахункам від 26 травня 2011 року за межами граничних строків їх сплати. При цьому вважає, що здійснення податковим органом самостійного зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов`язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше, узгоджується із вимогами законодавства, зокрема з нормою пункту 87.9 статті 87 ПК України.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) .

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з питання своєчасності сплати до бюджету ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 30 квітня 2011 року по 30 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 23 січня 2012 року №51/08-05/00130926, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, а саме несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ по податковій декларації від 20 квітня 2011 року за березень 2011 року у сумі 9876189,00 грн., по податковій декларації від 20 травня 2011 року за квітень 2011 року у сумі 8141522,00 грн., а також по уточнюючим розрахункам від 26 травня 2011 року на загальну суму 20614,00 грн., з затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.

06 лютого 2012 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000010805, яким до Товариства застосовано штраф у сумі 364716,69 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ більше ніж на 30 календарних днів.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 ПК України).

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов`язань встановлений статтею 54 ПК України, пунктом 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Як визначено пунктами 203.1, 203.2 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року від 20 квітня 2011 року Товариство по рядку 25 задекларувало суму 9876189,00 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. Зазначена сума перерахована позивачем до бюджету у встановлені ПК України (2755-17) строки згідно платіжних доручень №4675 від 31 березня 2011 року на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу - "авансовий платіж по ПДВ за березень 2011 року", №6332 від 21 квітня 2011 року на суму 4796189,00 грн. з призначенням платежу - "ПДВ за березень 2011 року", №6382 від 22 квітня 2011 року на суму 1450000,00 грн. з призначенням платежу - "ПДВ за березень 2011 року", №6426 від 26 квітня 2011 року на суму 1650000,00 грн. з призначенням платежу - "ПДВ за березень 2011 року", №6448 від 27 квітня 2011 року на суму 980000,00 грн. з призначенням платежу - "ПДВ за березень 2011 року".

Також встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року від 20 травня 2011 року Товариство по рядку 25 задекларувало суму 8141522,00 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. Зазначена сума перерахована позивачем до бюджету у встановлені ПК України (2755-17) строки згідно платіжних доручень №8113 від 23 травня 2011 року на суму 1600000,00 грн. з призначенням платежу - "ПДВ за квітень 2011 року", №8296 від 24 травня 2011 року на суму 1741522,00 грн. з призначенням платежу - "ПДВ за квітень 2011 року", №8416 від 25 травня 2011 року на суму 2200000,00 грн. з призначенням платежу - "ПДВ за квітень 2011 року", №8471 від 26 травня 2011 року на суму 800000,00 грн. з призначенням платежу - "ПДВ за квітень 2011 року", №8562 від 27 травня 2011 року на суму 1800000,00 грн. з призначенням платежу - "ПДВ за квітень 2011 року".

Крім того 26 травня 2011 року Товариством подані до Інспекції два уточнюючих розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок на загальну суму 20614,00 грн., якими виправлялись помилки в податкових деклараціях з ПДВ, які подавались позивачем за березень 2010 року та березень 2011 року. Враховуючи виправлення самостійно виявлених помилок, як установили суди, у позивача взагалі не виникли податкові зобов`язання перед бюджетом.

У зв`язку із поданням уточнюючих розрахунків Товариством відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України сплачені штрафні санкції до бюджету платіжним дорученням №8435 від 25 травня 2011 року на суму 619,00 грн. з призначенням платежу - "штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв`язку з проведенням уточнень".

По суті, як встановлено судами, контролюючий орган фактично змінив призначення платежів, які були самостійно визначені Товариством у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов`язку при сплаті сум поточних податкових зобов`язань з ПДВ за березень та квітень 2011 року, а також за листопад 2011 року. Для розрахунку суми штрафу податковий орган брав не дату сплати платником суми податкового боргу, а дату самостійного погашення цим органом такого боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період, а також дату подання уточнюючих розрахунків до податкової звітності.

Водночас судами встановлено, що рішеннями в адміністративних справах №2а-0870/8975/11, №2а-0870/9332/11 та №0870/816/12 судом визнано протиправними дії контролюючого органу щодо зміни призначення грошових коштів, сплачених позивачем за поточними зобов`язаннями з ПДВ за березень-квітень 2011 року, які не були враховані відповідачем, як доказ своєчасної та повної сплати самостійно задекларованих зобов`язань за податковими деклараціями з ПДВ від 20 квітня 2011 року за березень 2011 року та від 20 травня 2011 року за квітень 2011 року, а також неправомірність дій відповідача при зміні призначення сплачених позивачем коштів у жовтні-грудні 2011 року, на які відповідач посилається в акті перевірки як на факт простроченої оплати задекларованих позивачем зобов`язань з ПДВ за березень-квітень 2011 року.

За наведеного суди виходили із встановленого факту, що позивачем своєчасно, тобто у строки, встановлені ПК України (2755-17) , сплачено узгоджені грошові зобов`язання з ПДВ за березень та квітень 2011 року за податковими деклараціями від 20 квітня 2011 року та від 20 травня 2011 року, а також по уточнюючим розрахункам від 26 травня 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи, та не спростовано відповідачем.

За таких обставин висновок судів у справі, що розглядається, про протиправність застосування до Товариства штрафних санкцій ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, зводяться лише до цитування відповідних норм ПК України (2755-17) , що регламентують порядок й строки сплати податку, та дублюють аргументи акту перевірки, заперечень на позовну заяву й апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень або ж порушення процесуальних норм, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

За наведеного, враховуючи, що дана касаційна скарга була подана Інспекцією у листопаді 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення касаційним судом рішення у справі, а також, беручи до уваги реорганізацію Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ( постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №247 (247-2016-п) ), з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто у розмірі 2575,20 грн.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (адреса: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, будинок 11 Г; код ЄДРПОУ 39440996) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2575,20 грн. (дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять гривень двадцять копійок).