ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №0440/4881/18

адміністративне провадження №К/9901/1670/19

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Комплект" (далі - ТОВ "Приват Комплект") звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 02 квітня 2018 року за формою С №0007971406 про донарахування сум валютної пені, у розмірі 63959084,78 грн.

Водночас, в позовній заяві ТОВ "Приват Комплект" порушено питання звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2016 року у справі №904/4904/14 ТОВ "Приват Комплект" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а відтак з огляду на приписи пункту 1 частини 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343) позивач не має змоги сплатити судовий збір; крім того позивач опиняється у нерівному становищі з відповідачем, який може захищати свої права без сплати судового збору аж до вирішення справи по суті, а тому, як зазначав позивач, для забезпечення фактичної рівності учасників процесу у доступі до правосуддя, Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) та Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (3674-17) (далі - Закон №3674) передбачено процедуру звільнення від сплати судового збору, якщо майновий стан сторони процесу є перешкодою для звернення за судовим захистом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Приват Комплект" про звільнення позивача від сплати судового збору.

Ухвалою цього ж суду від 09 липня 2018 року адміністративний позов ТОВ "Приват Комплект" залишено без руху у зв`язку з його невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України (2747-15) ), при цьому ТОВ "Приват Комплект" надано десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення її недоліку - сплати судового збору в сумі 616700 грн., зазначивши реквізити, за якими такі кошти слід перерахувати та копії оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0007971406 від 02 квітня 2018 року.

Копії зазначених ухвал позивач отримав 24 липня 2018 року та оскаржив їх в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, який ухвалами від 04 вересня 2018 року повернув апеляційні скарги на підставі вимог частини третьої статті 293 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, позовну заяву разом з доданими до неї документами на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України повернуто особі, що її подала, в зв`язку з неусуненням останньою у встановлений судом строк її недоліку.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив вказані рішення судів скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його клопотання про звільнення від сплати судового збору та апеляційної скарги (щодо неможливості сплати судового збору у зв`язку із перебуванням ТОВ "Приват Комплект" в процедурі банкрутства).

Від відповідача відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

При цьому за змістом частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Вимоги до позовної заяви встановлено статтею 160 КАС України, а перелік документів, що додаються до позовної заяви, - статтею 161 КАС України, згідно із частиною 3 якої до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України).

Водночас правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон №3674, згідно із підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 1762 гривні.

Відповідно до статті 8 Закону №3674, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за певних умов. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Однак визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Разом з тим, особа, що порушує питання саме про звільнення від сплати судового збору, повинна навести обґрунтування обставин (з наданням на їх підтвердження доказів), які свідчать про неможливість здійснення оплати цього збору як станом на момент звернення до суду, так і до закінчення розгляду справи, ухвалення судового рішення по суті вимог заяви, скарги.

Проте, як відзначив суд першої інстанції, позивач лише зазначив в заявленому клопотанні про те, що його визнано банкрутом, й не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність у нього коштів для сплати судового збору.

Водночас відповідно до частини 8 статті 41 Закону №2343 кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

За приписами норм Закону №2343 до витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі відносяться, зокрема, витрати по сплаті судового збору.

Статтею 115 Закону №2343 врегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) й за змістом її частини 4 витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Згідно із частинами 5 та 6 статті 115 Закону №2343 сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, саме лише перебування боржника в процедурі банкрутства не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи викладене та зважаючи, що у встановлений ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року строк позивачем не було сплачено судовий збір в сумі 616700,00 грн., тобто не усунуто недолік позовної заяви, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення такої позовної заяви особі, що її подала на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Аргументи ж касаційної скарги про порушення права позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи також відхиляються касаційним судом, оскільки право на доступ до суду не є абсолютним, а вимога процесуального закону про сплату судового збору не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для повернення позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Комплект" залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................