812/1483/17 Про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - 13.09.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, прийняту у складі судді Ірметова О.В. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Компанієць І.Д. (головуючий), Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 54743859.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 21.09.2017 старшим державним виконавцем Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в порушення вимог ст. 4, 11, 12 Закону України "Про виконавче провадження", незаконно відкрито виконавче провадження № 54743859 після закінчення строку пред`явлення вимоги № Ф-270-17У, який сплив 02.09.2017, що в свою чергу було прямою підставою для повернення виконавчого документу стягувачу. Крім того, вимогу № Ф-270-17У від 02.06.2017 винесено особою з назвою "Головне управління ДФС у Луганській області", яке не є ні органом доходів і зборів, ні взагалі органом державної влади, який би був утворений відповідно до Закону. Особа з назвою "Головне управління ДФС у Луганській області" нібито утворена Постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 06 серпня 2014 (311-2014-п) року. Однак у Державному реєстрі НПА не зареєстровано зазначеної постанови, а отже цей документ є нечинним. Наведене свідчить про те, що особа з назвою "Головне управління ДФС у Луганській області" взагалі є неутвореним відповідно до Закону органом державної влади.

3. Відповідач та третя особа позов не визнали. У запереченнях проти позову наполягали на безпідставності останнього та просили відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець 17.02.2014 Лисичанською міською радою Луганської області.

5. 02.06.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Луганській області винесено вимогу № Ф-270-17У про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 136131,01 грн.

6. Згідно листа № 1020/9/12-32-17-15 від 06.07.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області на адресу Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області було надіслано вимогу № Ф-270-17У від 02.06.2017 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 136131,01 грн. Відповідно до відбитку штампу дана вимога була отримана Лисичанським МІ ДВС ГТУЮ у Луганській області 11.07.2017.

7. 21.09.2017 державним виконавцем Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54743859 на підставі вимоги № Ф-270-17У, виданої 02.06.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 136131,01 грн.

8. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Луганський окружний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2017 року, яку залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

10. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом вимога була пред`явлена до виконання в межах строку встановленого ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеної вимоги відповідачем було відкрито в межах строку пред`явлення її до виконання. Крім того, суди зазначили, що витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 39591445) 20.01.2015, є органом державної влади.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

12. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий судовий розгляд.

13. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині вирішення даного спору за відсутності належного повідомлення її та її представника про час та місце розгляду справи, що призвело до того, що позивача позбавили права особистої участі в судовому розгляді, а також її участі у розгляді справи через її представника, що є прямим порушенням її процесуальних прав, передбачених ст.ст. 49, 50, 51 КАС України. Також зазначає, що відсутність належного повідомлення про день і час розгляду справи також позбавило її процесуального права змінити підстави позову і подати доповнену позовну заяву. Аналогічні порушення норм процесуального права були допущені і судом апеляційної інстанції, який не повідомив ні її, ні її представника про про час та місце апеляційного розгляду справи. Також вказує, що виконавче провадження №54743859 було відкрито після закінчення строку пред`явлення вимоги №Ф-270-17У від 02.06.2017 до виконання. При цьому, на переконання позивача, вона є звільненою від обов`язків щодо сплати єдиного внеску. До того ж, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з істотним порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , оскільки прийняти на підставі вимоги, яка не є виконавчим документом, а Головне управління ДФС у Луганській області взагалі є неутвореним відповідно до Закону органом державної влади.

14. Відповідач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу вказують на її безпідставність та просять залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

V. Джерела права й акти їх застосування

15. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до пункту першого ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

17. Відповідно до частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

18. Згідно з частиною першою ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) , в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

19. Відповідно до частина першої ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов`язки.

20. Згідно з пунктом першим частини третьої ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів.

21. Відповідно до частини першої ст. 35 КАС України повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду.

22. Згідно з частиною третьою ст. 35 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Таким чином, процесуальним законодавством передбачено обов`язок суду належним чином повідомити сторін та інших осіб які беруть участь у справі, не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

23. Відповідно до пункту першого частини першої ст. 128 КАС України суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки.

24. Відповідно до частини третьої статті 150 КАС України суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, встановлює дату і час нового судового засідання, про що повідомляє під розписку осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в адміністративному процесі, викликаються в судове засідання повістками.

25. Відповідно до частини третьої статті 124 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

26. Згідно з частиною першою статті 129 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.

27. Відповідно до частини другої статті 129 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

28. Згідно з положеннями статті 126 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

VI. Висновок Верховного Суду

29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

32. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду про відкриття провадження від 21 листопада 2017 року розгляд зазначеної справи призначений на 30 листопада 2017 року.

33. 30 листопада 2017 року від позивача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи на інший день і час у зв`язку з неможливістю її представника взяти участь у судовому засіданні 30 листопада 2017 року.

34. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року провадження у справі зупинено до 12 грудня 2017 року та призначено наступне судове засідання на 12 грудня 2017 року на 09 год. 30 хв.

35. Разом з тим, ні позивач, ні її представник про час та дату судового засідання, призначене на 12 грудня 2017 року не був повідомлені. В матеріалах справи відсутні докази про належне його повідомлення. Так, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що вказану вище ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року позивач отримала 13 грудня 2017 року, тобто на наступний день після назначеної дати судового розгляду справи.

36. Таким чином позивач не була належним чином повідомленою про час, дату та місце судового розгляду справи.

37. Крім того, з клопотання позивача про відкладення судового розгляду справи на інший день і час у зв`язку з неможливістю її представника взяти участь у судовому засіданні 30 листопада 2017 року вбачається бажання позивача щоб її представник взяв участь в судових засіданнях, в зв`язку з чим вона просила суд повідомити її про день і час наступного судового засідання.

38. Таким чином, судом першої інстанції не враховані строки, зазначені у ч. 3 ст. 35 КАС України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, що зумовило, в свою чергу, порушення процесуального права скаржника знати про дату, час і місце судового розгляду справи.

39. Колегія суддів касаційної інстанції, здійснюючи розгляд даної касаційної скарги, зауважує що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

40. Зазначене кореспондується із практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі "Стрижак проти України" від 08 листопада 2005 року, Суд зазначив, що незабезпечення достатньою мірою усіх заходів повідомлення сторони справи - позбавляє можливості останню подавати свої аргументи у справі.

41. Таким чином, розглянувши справу за відсутності позивача та її представника, суд першої інстанції позбавив її права на судовий захист, не дослідив належним чином її доводи.

42. Посилання суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи за її відсутності вказаних вище порушень норм процесуального права не спростовують, оскільки дійсно, в такому випадку, суд може здійснити розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, але лише переконавшись у належному повідомленні останніх про дату, час і місце судового розгляду.

43. Відтак, процесуальні гарантії забезпечення належного судового розгляду стосовно позивача порушені через непоінформованість останнього про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, що проігноровано й судом апеляційної інстанції при перегляді постанови Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року.

44. Що стосується розгляду справи в суді апеляційної інстанції, Суд зазначає, що ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 14 лютого 2018 року.

45. Докази щодо надсилання судом апеляційної інстанції та отримання позивачем повістки або будь-які інші докази на підтвердження обізнаності позивача про дату, час і місце судового засідання у строк, достатній для прибуття до суду, в матеріалах справи відсутні.

46. Наявна у матеріалах справи телефонограма від 08 лютого 2018 не є доказом належного повідомлення позивача та його представника про дату, час та місце розгляду справи, оскільки позивач або його представник не подавали письмову заяву про здійснення повідомлення шляхом надіслання тексту повістки усно каналами мобільного зв`язку, за наслідками якого має складатися відповідна телефонограма.

47. Отже, позивач про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції не була повідомлена. В матеріалах справи відсутні докази про належне її повідомлення.

48. Таким чином, судом апеляційної інстанції розглянуто справу за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.

49. За правилами частини четвертої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

50. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

51. З огляду на викладене та враховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (475/97-ВР) ), та вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постановлених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.